Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 545/4010/21
номер провадження 2/695/623/22
07 квітня 2022 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Полтавський відділ державної виконавчої служи у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Полтавський відділ державної виконавчої служи у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 24.05.2021р., який зареєстрований за №51290 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» кредитної заборгованості в сумі 52123 грн. за кредитним договором №1210915 від 07.03.2020р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що розрахунок заборгованості який вказаний у оспорюваному виконавчому написі нотаріуса не є безспірний, оскільки позивачем сума боргу була повністю погашена, а нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не перевірив наявності спору щодо розміру заборгованості, підстав її нарахування, тощо. Також ні відповідач ні нотаріус не направляли позивачу відповідної вимоги про усунення порушень за кредитним договором, отже нотаріусом не перевірено наявність безспірності заборгованості. Окрім вказаного, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів, не входили до переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, який затверджений постановою КМУ від 29.06.1999р. за №1172.
Таким чином позивач вважає, що вказаний виконавчий напис, вчинений з численними грубими порушеннями норм ЦК України та ЗУ «Про нотаріат», зокрема вказаний виконавчий напис вчинено без належної перевірки безспірності заборгованості, а кредитний договір не був посвідчений нотаріально, отже не був тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про суттєве порушення норм чинного законодавства при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріусом, а тому останній має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 19.01.2022 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач ТОВ «Веллфін» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував та вказав, що ОСОБА_1 згідно з договором позики №1210915 від 07.03.2020 отримав грошові кошти у сумі 3000 грн. та у строк до 06.04.2020р. був зобов'язаний сплатити відповідну суму запозичених коштів. Однак, у порушення умов вказаного договору, позивач коштів не повернув, на вимоги відповідача про необхідність сплати коштів не реагував, а тому відповідач звернувся до нотаріуса із відповідною заявою для захисту своїх порушених прав.
Позивач у своїй позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без участі свого представника.
Треті особи по справі в судове засідання не з'явились, жодних клопотань, заяв до суду не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку визначеному чинним законодавством.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Веллфін» 07.03.2020року було укладено кредитний договір №1210915, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в позику в сумі 3000.00 грн., із визначеною датою остаточного повернення кредиту 06.04.2020р..
Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, 24.05.2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівнавчинила виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №51290 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» за кредитним договором № 1210915 від 07.03.2020р., за період з 07.03.2020р. по 21.05.2021р. в загальному розмірі 52123.00 грн.
03.08.2021 року головним державним виконавцем Полтавськьтого відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Олійниченко М.Ю. відкрито виконавче провадження №66357671 щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «Веллфін».
Позивач наполягає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки сума заборгованості не є безспірна, а сам виконавчий напис вчинений з грубим порушенням норм ЦК України та ЗУ «Про нотаріат».
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1.3 Глави 16 розділу II Порядку).
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно- правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Жодних доказів належного розміру заборгованості, порядку її нарахування, періоду за який вона виникла, тощо матеріали справи не містять та відповідачем надані не були, хоча останній надав відзив на позовну заяву, тобто достеменно знав про суть спору та доводи позивача щодо своїх позовних вимог.
Надана відповідачем особова картка позичальника не може бути належним доказом розміру заборгованості позивача, оскільки остання не підписана жодною посадовою особою відповідача та не є належним розрахунком заборгованості останнього.
Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся одразу до суду після початку стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечив розмір боргу, а сам розмір боргу та порядок його нарахування не підтверджується жодними доказами, це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887пс17 від 05 липня 2017 року.
Так, що стосується такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат'та Порядку вчинення нотаріальних дій.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат'та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення,
Отже на день вчинення виконавчого напису нотаріуса можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса існувала лише за нотаріально посвідченими договорами.
Такий правовий висновок міститься у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду: від 21.10.2020 року в справі № 172/1652/18 (провадження № 61- 16749св19), від 12.03.2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61- 12629св19), від 15.04.2020 року в справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18).
21 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 910/10374/17, вказала, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. А порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд також виходить з того, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат'у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 27 березня 2019 року в справі №137/1666/16-ц.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду в справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність. і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та належними, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зазначив, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
У Постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №361/1488/19 сформульована правова позиція про те, що безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або висловити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Відповідно до правових висновків у Постанові КЦС ВС від 19.03.2021 у справі №750/3781/20, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказані вище правові висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Відповідач не надав суду доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису; документів, що стали підставою для вчинення спірного виконавчого напису; підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які необхідні для вчинення виконавчого напису та головне - нотаріального посвідчення договору позики.
Відповідно до положень ст., ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено та відповідачем не спростовано порушення встановленої законом процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2022р. в рамках вказаної справи були вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362 грн. сплата якого позивачем стверджується квитанціями за №ПН2680065 від 09.12.2021р. та №ПН2680060 від 09.12.2021р..
Керуючись ст., ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Полтавський відділ державної виконавчої служи у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни від 24.05.2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 51290, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» суми заборгованості за кредитним договором №1210915 від 07.03.2020р. у сумі 52123.00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» ( код ЄДРПОУ 39952398, що знаходиться за адресою 03061, вул.. Героїв Севастополя, 48, м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн..
Заходи забезпечення позову продовжують діяти відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: Л.В. Середа