КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 534/2073/21 Провадження № 1-кп/534/76/22 В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2022 року м. Горішні Плавні Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021170520000568 від 05.11.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Желізногорськ, Курської області, Російської Федерації, громадянина України, не працює, на утриманні нікого не має, розлучений, військовозобов'язаний, учасник бойових дій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , з якою проживає у одній квартирі та має спільний побут.
Зокрема, в період з 12.04.2020 по 01.11.2021 ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , маючи умисел на заподіяння фізичного та психологічного страждання, на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя.
Так, 12.04.2020 близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого проживання, затіяв сварку з ОСОБА_5 , під час якої вчиняв дії психологічного насильства, що виразилися у безпричинних, не маючих на те підґрунтя словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
В подальшому, 08.05.2021 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, затіяв сварку з ОСОБА_5 , в ході якої вчиняв дії психологічного насильства, що виразилися у безпричинних, не маючих на те підґрунтя словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою та погрозою застосуванням фізичної сили, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої, за що на ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серій ВАБ № 018983 та було винесено терміновий заборонний припис серій АА № 190975 строком на 10 діб.
Також, 09.05.2021 близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_4 , не виконав заходи термінового заборонного припису і повторно вчинив сварку в ході якої вчиняв дії та психологічного насильства, що виразилися у безпричинних, не маючих на те підґрунтя словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою та погрозою фізичною розправою, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_5 , за що відносно ОСОБА_4 повторно складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серій ВАБ № 018987.
Крім цього, 16.05.2021 року близько 20 год.30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, затіяв сварку з ОСОБА_5 , в ході якої вчиняв дії психологічного насильства, що виразилися у безпричинних, не маючих на те підґрунтя словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, погрозою фізичною розправою при цьому штовхнув останню, чим завдав шкоду фізичному та психічному здоров'ю потерпілої, за що на ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серій ВАБ № 018902 та винесено терміновий заборонний припис серій АА №190991 строком на 4 доби.
За вищевказаними фактами постановою Комсомольського міського суду від 18.06.2021 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 16.09.2021 близько 22 год. 50 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, затіяв сварку з ОСОБА_5 , під час якої вчиняв дії психологічного насильства, що виразилися у безпричинних, не маючих на те підґрунтя словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої однак до приїзду поліції вони примирились.
В подальшому, 01.11.2021 близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, затіяв сварку з ОСОБА_5 під час якої вчиняв дії психологічного насильства, що виразилися у безпричинних, не маючих на те підґрунтя словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої однак до приїзду поліції вони примирились.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичних обставин та доказів по справі.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі та звільнити від відбування покарання, якщо він протягом однорічного строку випробування не вчинить нового злочину.
Потерпіла в судове засідання не прибула. Подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність та зазначила, що претензій до ОСОБА_4 не має.
Обвинувачений в судовому засіданні вину визнав, щиро розкаявся.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України є доведеною повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд враховує щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно довідки Горішньоплавнівської міської лікарні обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не знаходиться. З 07.08.2014 перебуває на обліку у лікаря-нарколога.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, наявність обставин, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченим вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченого, думку потерпілої, яка на суворому покаранні не наполягала, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі.
Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність у нього негативних характеристик, його вік, на утриманні нікого немає, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Цивільні позови до обвинуваченого пред'явлено не було.
Речові докази по справі відсутні.
Суд вказує, що під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не застосувався, і з урахуванням процесуальної поведінки ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав для його застосування до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у видіобмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом двохрічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_6