08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/520/22
381/432/22
про залишення позовної заяви без руху
18 лютого 2022 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даним позовом.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175, 177 ЦПК України.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Між тим, позивачем в позовній заяві не зазначено ціну позову.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач посилається на те, що вона звільнена від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Що стосується звільнення позивача від сплати судового збору, з підстав вказаних позивачем у позовній заяві, то слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Отже, саме Закон України №3674-VI є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріоритет застосування у даних правовідносинах.
Так, статтею 5 Закону №3674-VI, чинного з 01.09.2015, закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: 1) у справах про стягнення заробітної плати; 2) поновлення на роботі.
Як слідує зі змісту позовної заяви та наведених мотивів позивачем оспорюється наказ відповідача №432 від 10.11.2021 про відсторонення позивача від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, тобто позивачем фактично порушується питання про допуск до виконання своїх трудових обов'язків, адже позивача не було звільнено із займаної посади, а лише відсторонено.
Таким чином, позивачем у позовній заяві об'єднано дві вимоги:
1) немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу № 432 від 10 листопада 2021 р. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова в частині відсторонення позивача, до моменту усунення причини відсторонення.
2) майнового характеру зобов'язання Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 10 листопада 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Враховуючи наведене, позивач звільняється від сплати судового збору щодо вимог про стягнення заробітної плати. Проте, не звільняється від його сплати щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, оскільки такі вимоги не тотожні поновленню на роботі звільненого працівника, при пред'явленні яких позивач звільняється від сплати судового збору.
Отже, заявлена позивачем вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 10 листопада 2021 року № 432 про відсторонення від роботи не відноситься до тих, за якими від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про державний бюджет» станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн. 00 коп..
У відповідності до перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір за подання позовної заяви не майнового характеру фізичною особою складає 992,40 грн. 00 коп., але не більше 12405,00 грн., а за подання позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток від ціни позову.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за поданою позовною заявою у встановленому законом розмірі за вимогою немайнового характеру, а саме в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 992,40 грн., про що надати суду відповідні докази.
При цьому слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами у чіткій відповідності до Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересам позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Крім цього, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем вказаних вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху , який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Осаулова