Номер провадження: 22-ц/813/5188/22
Номер справи місцевого суду: 521/16987/20
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.
Доповідач Комлева О. С.
08.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гудз Сергія Сергійовича, представника ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року, постановленого під головуванням судді Тополевої Ю.В., повний текст рішення складений 05 квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню особу, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню особу, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1/4 від його заробітку (доходу) щомісяця до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою двадцяти трьох років.
В обґрунтуванні своїх вимог позивачка зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка також зазначала, що дочка досягла повноліття та на час звернення до суду є студенткою третього курсу Фахового Коледжу нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеської національної академії харчових технологій. Плата за навчання складає 7000 грн. в семестр, крім того додаткових витрат потребує проїзд до місця навчання, придбання підручників тощо.
Оскільки, дочка потребує матеріальної допомоги, проте відповідач допомоги на утримання дочки не надає, позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягувати з 13 жовтня 2020 року до 17 березня 2025 року, а якщо навчання закінчиться раніше 17 березня 2025 року, то до закінчення навчання.
Вирішено питання про судові витрати.
Допущене негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Гудз С.С., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якої посилаючись на те, що судом першої інстанції недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом розглянута справа за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Судом не з'ясовані обставини про заробітки відповідача та їх розмір, не взяті до уваги надані до суду документи, які свідчать про те, що апелянт офіційно не працює та має нерегулярний дохід.
Відзиву до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 у розмірі 727,50 гривень, та неповнолітнього ОСОБА_5 у розмірі 1455 грн. щомісячно, починаючи з 29 травня 2015 року.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по аліментах у розмірі 59439,32 грн. та пеню за несвоєчасну оплату аліментів в розмірі 20978,14 грн.
Також судом встановлено, що дочка сторін - ОСОБА_3 досягла повноліття, та навчається на третьому курсі ОСОБА_6 нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеської національної академії харчових технологій на заочній формі навчання (а.с. 9).
Відповідно до квитанції № ПН 2820 від 25 серпня 2020 року, ОСОБА_3 на користь Одеської національної академії харчових технологій здійснила оплату в розмірі 7400 грн. за третій курс навчання в Коледжі (а.с. 10).
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню особу, суд першої інстанції виходив з наступних підстав.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 статті 199 СК України встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Положеннями ст. 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З урахуванням викладеного, суд на законних підставах стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від його заробітку (доходу) щомісяця, взявши до уваги, що позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності у нього інших дітей, перебуванні на його утриманні непрацездатних дружини, батьків, відсутності можливості сплачувати аліменти, тощо та допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, оскільки дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач може платити аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
Доводи апеляційної скарги адвоката Гудз С.С., представника ОСОБА_1 про те, що судом розглянута справа за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з якої вибув 16.12.2015 року, так як втратив право на житло (а.с. 18).
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Оскільки, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження ОСОБА_1 було невідомо, суд у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України опубліковував оголошення про виклик ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 02.12.2020 року, 22.02.2021 року, а також на 24.03.2021 року, що підтверджується оголошеннями про виклик до суду (а.с. 23, 33, 36) та є належним сповіщенням відповідача ОСОБА_1 про судові засідання з роз'ясненням наслідків неявки в судове засідання, а так як ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, суд у відповідності до вимог закону розглянув справу 24 березня 2021 року за його відсутністю.
Доводи про те, що судом не з'ясовані обставини про заробітки відповідача та їх розмір, не взяті до уваги надані до суду документи, які свідчать про те, що апелянт офіційно не працює та має нерегулярний дохід є необґрунтованими, враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, відповідач повинен надавати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 від його заробітку (доходу) щомісяця.
При цьому доказів неспроможності сплачувати аліменти відповідачем до суду надано не було, а саме наявність у нього інших дітей, перебування на його утриманні непрацездатних дружини, батьків та відсутності можливості сплачувати аліменти.
Крім того, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Гудз Сергія Сергійовича, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 08 квітня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ С.М. Сегеда