Номер провадження: 22-ц/813/94/22
Номер справи місцевого суду: 509/3290/19
Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.
Доповідач Громік Р. Д.
04.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Ющак А.Ю.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зацікавлена особа ОСОБА_2 на рішення, дії і бездіяльність головного державного виконавця,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги на дії державного виконавця.
В червні 2019 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся скаржник зі своєю скаргою, в якої вказав, що будучи боржником, в рамках виконавчого провадження, він звернувся до державного виконавця з заявою, щодо подальшого розгляду виконавчого провадження, але державний виконавець не надав відповідь на заяви боржника, а тому просить визнати бездіяльність державного виконавця незаконною та зобов'язати державного виконавця надати відповідь.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою скаргу на дії державного виконавця задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про направлення скаржнику за період після подання ним зазначених заяв, про наявність відповідей на вказані заяви; чи є докази направлення.
Сповіщення сторін.
У судове засідання, призначене на 24 березня 2022 року, сторони у справі не з'явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повне судове рішення виготовлено 04 квітня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Закону, порушено їхні права чи свободи.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що дійсно 14 травня 2013 року Овідіопольським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист №2-1096/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку.
03 березня 2016 року до державного виконавця надійшов вищевказаний виконавчий лист для подальшого примусового виконання.
У рамках виконавчого провадження 26 березня 2019 року до Відділу надійшла заява представника боржника щодо здійснення перерозрахунку заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням нового періоду роботи (зайнятості) встановленого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року.
02 квітня 2019 року державним виконавцем складено перерозрахунок розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 01.04.2019 року заборгованість зі сплати аліментів у боржника ОСОБА_1 складала - 5 158,41 грн., копію якого 04.04.2019 року супровідним листом за вих. № 40-6700 направлено на адресу боржника.
18 квітня 2019 року на Депозитний рахунок Відділу надійшли кошти у розмірі 2000 грн., які згідно розпорядження державного виконавця від 18.04.2019 року по ВП 50396131 перераховано на особистий рахунок стягувача ОСОБА_2 .
Згідно із електронної відповіді з ДПС про перетин боржником державного кордону України від 26.04.2019 року встановлено, що боржник не перетинав кордон за період з 10.03.2016 року по 26.04.2019 року.
06 травня 2019 року до Відділу надійшла заява боржника за вх. №3321/7 щодо долучення до матеріалів виконавчого провадження АСВП №50396131 копію трудової книжки з відміткою про трудові відносини з ГУМВС України в Одеській області на теперішній час та наказ №3 від 18.04.2019р. - вказані заяви долучено до матеріалів виконавчого провадження АСВП № 50396131.
07 травня 2019 року за вх.№ 3386/7 надійшла заява боржника щодо стягнення з Державної казначейської служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області грошові кошти, яких не вистачає для погашення заборгованості по сплаті аліментів стягувачу ОСОБА_2 по виконавчому провадженню АСВП № 50396131.
10 травня 2019 року держаним виконавцем складено перерозрахунок розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 01.05.2019 року у боржника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів склала - 4 865,41 грн.
22 травня 2019 року за вих. №40-10463 боржнику ОСОБА_1 надано відповідь відносно порушеного ним питання, а саме роз'яснено, що відповідності до ст. 52 п.3 Закону України «Про виконавче провадження».
18 січня 2019 року до Відділу надійшла заява боржника, яка була розглянута та направлена боржнику за вих. № 40-1308 від 28.01.2019р.
26 березня 2019 року Відділу надійшла заява боржника, яка була розглянута та направлена боржнику за вих. № 40-6700 від 04.04.2019р.
06 травня 2019 року до Відділу надійшла заява боржника, яка була задоволена.
07 травня 2019 року до Відділу надійшла заява боржника, яка була розглянута та направлена боржнику за вих. № 40-10463 від 22.05.2019р.
04 жовтня 2019 року боржнику були направлені постанови державного виконавця щодо скасування обмежень. Вищевказані постанови боржнику були направлені заказним листом з повідомленням, які отримав 08 жовтня 2019 року, що підтверджується формою 119.
Скаржник ОСОБА_1 , будучи боржником в рамках виконавчого провадження, відповідно до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» не звертався до державного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Виходячи з вищевказаного, вбачається, що скаржник, будучи боржником в рамках виконавчого провадження дійсно звертався до державного виконавця, який в свою чергу відповідно до своїх повноважень та в рамках процесуальних строків надав відповідь боржнику щодо розгляду справи в рамках виконавчого провадження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця відповідають чинному законодавству в рамках виконавчого провадження, доводи, які зазначені у скарзі, не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що апеляційним судом було витребувано з Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження які підтверджують наявність спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідей відділу ДВС на чисельні звернення скаржника.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця вирішена судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк