Номер провадження: 22-ц/813/3764/22
Номер справи місцевого суду: 504/3458/20
Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.
Доповідач Громік Р. Д.
04.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Ющак А.Ю.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, стягнення судового збору,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2020 року ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , яким просило суд визнати ОСОБА_1 , 1962 р.н., таким, що втратив право користування житловим будинком, загальною площею 339,5 кв.м., житловою площею 93,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов вмотивований тим, що ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» є власником житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 20.03.2018 року на підставі свідоцтва виданого 20.03.2018 року державним нотаріусом Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області, на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки (проведені електронні торги) від 31.08.2017 року, виданого начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТ УЮ в Одеській області, згідно якого ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» належить на праві власності майно, а саме житловий будинок, з господарчими будівлями і спорудами, загальною площею 339,5 кв.м., житловою площею 93,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2008 року була ОСОБА_2 .
Позивач стверджує, що звернення до відповідача з вимогою звільнити приміщення та добровільно знятись з реєстраційного обліку за цією адресою реагування з боку відповідача не мало.
Направлення вимоги №1629 від 07.10.2020 року, про добровільне усунення перешкод власникові у користування майном, підтверджено квитанцією про відправлення 0218303131707.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2021 року позов ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки.
Сповіщення сторін.
У судове засідання, призначене на 23 березня 2022 року, сторони у справі не з'явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повне судове рішення виготовлено 04 квітня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що виселення, як різновид позбавлення особи права користування житлом, є самостійною підставою для зняття цієї самої особи з реєстраційного обліку.
Відповідно до предмету спору по даній справі, правової підстави та обраного позивачем способу захисту, складу відповідачів, суд не має можливості дослідити і встановити обставини придбання житлового будинку та земельної ділянки самою ОСОБА_2 , з'ясувати джерела коштів, за які було придбано ОСОБА_2 це майно.
Крім того, позбавлення власників права користування жилим приміщенням, в даному випадку, можливо лише після встановлення судом підстав для виселення власників (попередніх) із жилого приміщення. Однак такі позовні вимоги не ставились.
З цієї ж підстави суд не вбачає правових підстав для застосування до встановлених у цій справі правовідносин правила ст. 391 ЦК України.
Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із позовом до попередніх власників (співвласників) придбаного позивачем з електронних торгів нерухомого майна, про виселення, з інших, описаних вище правових підстав та застосуванням викладених вище механізмів, які мають бути оцінені судом у сукупності із всіма обставинами отримання кредиту, джерела коштів за які майно що передано у іпотеку було придбано, із дотриманням балансу інтересів нового власника (позивача).
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є передчасним, необґрунтованим, і задоволенню не підлягає.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» є власником житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 20.03.2018 року на підставі свідоцтва виданого 20.03.2018 року державним нотаріусом Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області, на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки (проведені електронні торги) від 31.08.2017 року, виданого начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТ УЮ в Одеській області, згідно якого ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти» належить на праві власності майно, а саме житловий будинок, з господарчими будівлями і спорудами, загальною площею 339,5 кв.м., житловою площею 93,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2008 року була ОСОБА_2 .
Право власності на: житловий будинок, загальною площею 339,5 кв.м, житловою площею 93,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було переєстровано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти», що належала на праві власності ОСОБА_2 .
Правовою підставою для реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» на нерухоме майно, є придбання майна з прилюдних торгів.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2018 р. № 117765407, було зареєстровано право власності за ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти», а саме на: житловий будинок, загальною площею 339,5 кв.м, житловою площею 93,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки)(витяг додається)
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Водночас, згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки законним власником предмета іпотеки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти», в силу ст. 317 ЦК України, Відповідач, втративши право власності на квартиру, одночасно втратив право користування нею.
Згідно із Витягу з Реєстру територіальної громади Крижанівської сільської ради про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти», зареєстровані: ОСОБА_1 , 1962 р.н.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Це право вільного, безперешкодного чи мирного володіння, користування і розпорядження власністю. Окрім цього, право власності визначається через характерну для цивільного права України «тріаду» - володіння, користування та розпорядження.
Актуальність проблематики конституційно-правового забезпечення захисту права власності пояснюється природою права власності, що лежить в основі самого людського буття. З одного боку, це право забезпечує основу свободи людини і в цьому плані є умовою розвитку особистості та громадянського суспільства. В системі прав і свобод людини це право визначають як основне, фундаментальне, таке, що забезпечує можливості реалізації інших прав і свобод
Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Перший протокол», «Конвенція»): «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є положення про право мирно володіти своїм майном. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».
Перша - загальна норма, яка виражає повагу до права власності: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном», - говориться у Конвенції. Таким чином норма не захищає, не надає гарантії набуття права власності, а лише констатує право фізичної або юридичної особи стосовно свого майна. «До речі, що стосується юридичної особи, то у ст. 1 Протоколу №1 це єдине положення, де чітко закріплено, що юридичні особи також мають право на захист»,
Розглядаючи заяви про порушення ст. 1 Першого протоколу АТ «Альфа-Банк», посилається позбавлення такого права de facto.
Одним з прикладів є справа «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden)», заяви №7151/75, №7152/75, рішення від 23.09.1982 р., рішення від 18.12.1984 р.
У цій справі Суд дійшов висновку, що хоча фактичної експропріації не відбулося, та заявники не були позбавлені майна, обмеження накладені на їх майно державою, а саме видані державою дозволи на експропріацію щодо маєтку Спорронґ строком на 23 роки та щодо майна пані ОСОБА_3 строком на 8 років, а також заборони на будівництво строком на 23 та 12 років відповідно, фактично призвели до того, що право заявників на власність виявлялося відкличним і таким, що за певних умов могло бути скасоване.
«На думку Суду, всі наслідки заходів, про які йдеться (див. п. 58 вище), випливають з обмеженої можливості власників розпорядитися своїм майном. До цих наслідків призвели обмеження, встановлені стосовно права власності, які зробили це право відкличним і позначилися на вартості цієї нерухомості. Проте, втративши певною мірою свій зміст, таке право не зникло. Наслідки згадуваних заходів не є такими, щоб можна було прирівняти їх до наслідків позбавлення майна. Суд зауважує з цього приводу, що заявники мали змогу й надалі користуватися своїм майном, а також що хоча продати у Стокгольмі нерухомість, якої стосувалися дозволи на експропріацію та заборони на будівництво, було складніше, незважаючи на це, можливість продажу існувала».
Суд визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та призначив справедливу компенсацію заявникам у своєму рішенні від 18.12.1984 р.
З вищевикладеним рішенням ЄСПЛ, можливо провести аналогію, що право власності апелянта обтяжено реєстрацією місця проживання відповідача. Фактично відповідач не проживають та не користуються майном, не є власниками, а запис про його реєстрацію ускладнює реалізацію об'єкту за найвищою ціною, та покриття збитків за неналежне виконання умов кредитного договору. Перепоною є наявність реєстрації відповідача, так як відповідна обставина відвертає потенційних покупців, так як власність обтяжена правом користування відповідача.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із Постановою ВСУ від 16.11.2016р. у справі №6-709цс16, згідно з положеннями статті 391ЦК України лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Отже, право члена сім'ї власника квартири користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартиру в особи, членом сім'ї якого він є. При цьому із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у члена його сім'ї.
Тобто, після набуття права власності на квартиру новий власник може вимагати усунення перешкод у праві власності та праві користування цією квартирою шляхом визнання членів сім'ї колишнього власника, такими, що втратили право користування, для мождливості реалізувати право на зняття з реєстрації відповідачів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ «Компанія з управління «Будівельні проекти».
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви ТОВ «Компанія управління «Будівельні проекти» сплатило судовий збір у розмірі 2102 гривень, а за подачу апеляційної скарги - 3153 гривень.
Таким чином, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір: а подачу позовної заяви у розмірі 2102 гривень, а за подачу апеляційної скарги у розмірі 3153 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2021 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення, яким позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, стягнення судового збору задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , 1962 р.н., таким, що втратив право користування житловим будинком, загальною площею 339,5 кв.м., житловою площею 93,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» (код ЄДРПОУ 34764782) за подання позовної заяви у розмірі 2102 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління «Будівельні проекти» (код ЄДРПОУ 34764782) за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк