Номер провадження: 22-ц/813/3477/22
Номер справи місцевого суду: 523/16501/20
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Громік Р. Д.
18.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Ющак А.Ю.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
30 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_3 ) про відшкодування шкоди та просив стягнути з відповідача у відшкодування вартості викрадення частини майна належного йому автомобіля у розмірі 379 800,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником автомобіля марки «Lexus», модель «RX 300», 2018 року випуску р/н НОМЕР_1 (далі - автомобіль).
16 червня 2020 року увечері він залишив автомобіль на зберігання на платній автостоянці, яка належить ФОП ОСОБА_3 . Проте, коли позивач прибув на автостоянку 17 червня 2020 року о 08 год., на автомобілі були відсутні передні частини кузову: дві передні фари, передній бампер та решітка.
На думку позивача викрадення частини запчастин сталось на автостоянці, яка належить відповідачу з вини охоронців, які не забезпечили належний контроль за майном, прийнятим на зберігання.
Згідно із висновку вартість матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля, пошкодженого в результаті протиправних дій третіх осіб, склала 381 702,50грн. На відновлення попереднього стану автомобіля позивачем було витрачено 379800,00грн., які він просить стягнути з відповідача.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
Від ФОП ОСОБА_3 та його представника до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнані з тих підстав, що в оренді у відповідача перебуває земельна ділянка на якій ним був облаштований платний майданчик для паркування. Крім місць для паркування на вказаній території також знаходиться кафе-бар, магазин пошиття чохлів на автомобілі та магазин з продажу запчастин до яких приїжджають відвідувачі, плата з яких не береться. На думку відповідача доступ на територію є вільний для інших осіб. Відповідач стверджує, що з кожним власником транспортного засобу укладається окремий письмовий договір на умовах якого надається окреме місце для паркування автомобіля з конкретним номером, який зазначається у перепустці. У разі прийняття під охорону автомобіль, з власником якого не укладається договір, охоронцями обов'язково видається квитанція про сплату послуг. Лише за таких умов автомобіль приймається під охорону. До журналу, який ведеться охоронцями вносяться всі транспортні засоби, які в'їжджають та виїжджають з території. Відповідач стверджує, що з позивачем не укладався договір зберігання, квитанція не видавалась, а отже договірні зобов'язання відповідача перед позивачем відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. В рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 379 800 гривень 00 коп., судові витрати в розмірі 3798,00грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) посилання на те, що ФОП ОСОБА_1 на ввіреній йому території облаштував автостоянку не є доречним та спростовується матеріалами справи;
2) жодного підтвердження того, що хтось брав на зберігання транспортний засіб позивача в матеріалах справи немає.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сповіщення сторін.
У судове засідання, призначене на 02 березня 2022 року, сторони у справі не з'явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. був увільнений 12, 14, 15 березня 2022 року, що підтверджується довідкою №53д від 18.03.2022р. відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Повне судове рішення виготовлено 18 березня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Lexus», модель «RX 300», 2018 року випуску р/н НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 (т. 1, а.с.23-24).
Згідно із свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 з 18.08.2009р. зареєстрований, як фізична особа підприємець, віднесений до ІІ групи платників податків з визначенням одним із видів господарської діяльності - допоміжне обслуговування наземного транспорту (т.1, а.с.15,16).
Відповідно до договору оренди Т/1-02 від 01.02.2017р. ФОП ОСОБА_4 надав ФОП ОСОБА_3 в термінове платне користування земельне покриття, площею 5500 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
16 червня 2020 року ОСОБА_2 залишив вказаний автомобіль на зберігання на платній автостоянці у ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, прибувши на автостоянку 17.06.2020 року о 08год. позивач виявив, що на автомобілі були відсутні передні частини кузову: дві передні фари, передній бампер та решітка.
ОСОБА_2 звернувся до Лиманського (Комінтернівського) відділу поліції ГУНП України в Одеській області із заявою про злочин, у якій йдеться мова про викрадення частини запчастин належного йому автомобіля в ніч 17.06.2020р. на території автостоянки за адресою: Комінтернівська сільська рада, вул. Ак. Сахарова №1. З цього приводу 02.07.2020р. внесені відомості до ЄРДР, що підтверджується витягом із кримінального провадження №12020165330000006 (т.1, а.с.39).
Відповідно до копії журналу в'їзду-виїзду 16.06.2020р. о 17.20 год. зареєстровано в'їзд автомобіля з реєстраційним номером 7772 (т.1, а.с.28).
Протоколом огляду місця події від 17.06.2020р., складеного слідчим СВ Лиманського ВП Антоновим С.В., встановлено, що автомобіль марки «Lexus», модель «RX 300», 2018 року випуску р/н НОМЕР_1 знаходиться на автостоянці за адресою: Комінтернівська сільська рада, вул. Ак. Сахарова №1, з відсутнім бампером, решіткою та фарами, розташований на відстані 29 метрів від входу-виходу в середину автостоянки. Також протоколом зафіксовано, що територія автостоянки огороджена парканом по всьому периметру, з організацією входу-виходу в одному місці з вул. Ак. Сахарова, через кам'яне приміщення охорони. (т. 1, а.с.30-33).
Згідно із фототаблиці до огляду місця події від 17.06.2020р. вбачається, що автомобіль марки «Lexus», р/н НОМЕР_1 знаходиться на огородженій території, поруч з іншими припаркованими транспортними засобами, з розібраною передньою частиною, відсутніми фарами, бампером та решіткою. Передня частина автомобіля знаходиться в напрямку в'їзду-виїзду автостоянки.
Допитаний в судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 підтвердив обставини зазначені ним у протоколі огляду місця події. Про крадіжку частини автомобіля було повідомлено на номер «102» охоронцем автостоянки. На місці складання протоколу він спілкувався з охоронцем автостоянки, який підтвердив, що вони за охорону беруть 25 грн. та записують автомобіль в журнал в'їзду-виїзду.
Згідно із протоколу допиту свідка від 09.07.2020р., в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020165330000006 - охоронець ОСОБА_6 показав, що він дійсно працював на автостоянці охоронником. Автостоянка по периметру огороджена парканом. Контроль в'їзду-виїзду транспортних засобів на автостоянку здійснює диспетчер, шляхом внесення даних до журналу після проведення оплати за місця на стоянці. При цьому на стоянці є місця постійних клієнтів, які оплату вносять за місяць та за яким зберігаються постійні місця, а також з метою разового користування та сплатою платежів в розмірі 25,00грн. за добу. В ніч викрадення запчастин з автомобіля марки «Lexus», р/н НОМЕР_1 він перебував на зміні. В ніч була сильна злива та він не бачив підозрюваних у викрадені (т.1, а.с.45-47).
Протоколом допиту свідка від 09.07.2020р. в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020165330000006 - ОСОБА_7 показав, що він працював диспетчером на автостоянці по вул. Ак. Сахарова, 1 з жовтня 2019р. ОСОБА_7 підтвердив, що до його повноважень входило збір коштів за в'їзд на автостоянку, а також збір плати за місця для власників автомобілів, які є постійними клієнтами. Власник автомобіля «Lexus», модель «р/н НОМЕР_1 майже кожен день ставив автомобіль на стоянку на протязі місяця та постійно сплачував за охорону за одну добу про що він робив запис у журналі.
Згідно із висновку суб'єкта оціночної діяльності за результатами проведення оцінки № 0807/20 від 24.07.2020р. вартість матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля, пошкодженого в результаті протиправних дій третіх осіб, склала 381 702,50грн. (а.с.51-80).
Відповідно до акту виконаних робіт №5 від 15.09.2020р., видане ФОП ОСОБА_8 , квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.09.2020р., на відновлення попереднього стану автомобіля ОСОБА_2 було витрачено 379800,00грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Згідно частини першої та другої статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно зі статтею 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Пунктом 1 частини першої статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ФОП ОСОБА_3 як підприємець, отримавши в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , організував та здійснює діяльність з надання послуг зберігання транспортних засобів.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано та підтверджено зібраними по справі доказами, що територія, на якій надаються послуги автостоянки, огороджена, в'їзд-виїзд організований в одному місці з облаштуванням шлагбаума, територія охороняється, як охоронцями так і за допомогою відеоспостереження, на території облаштовані місця для зберігання автомобілів, як під відкритим небом, так і з облаштуванням навісу. На в'їзді-виїзді встановлений шлагбаум та побудовано кам'яне приміщення для охорони і диспетчера, які цілодобово здійснюють обов'язки по зберіганню автомобілів.
Все зазначене вище вказує на те, що пересічний споживач, залишаючи транспортний засіб на автостоянці, впевнений, що отримує послугу із зберігання транспортних засобів на постійній основі.
16 червня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання, за умовами якого ОСОБА_2 , як поклажодавець передав, а ФОП ОСОБА_3 , як зберігач, прийняв на зберігання транспортний засіб марки «Lexus», «р/н НОМЕР_1 за 25 грн. за добу. Факт укладання договору між сторонами по справі, у відповідність до вимог ч.1 ст.937 ЦК України, підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема журналом в'їзду-виїзду ТЗ з відміткою про прийняття на зберігання транспортного засобу 16.06.2020р., показаннями допитаних свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , диспетчера та охоронця автостоянки, покази яких не суперечать зібраним по справі доказам та доповнюють одне одного. Такі покази свідків судом оцінюються, як письмові докази, в силу ст.76,95 ЦПК України, та приймаються судом, так як стосуються предмету розгляду справи.
При цьому досліджені судом докази: схема розташування транспортних засобів на земельній ділянці, на якій відповідачем було облаштовано автостоянку, відеозапис спостереження в ніч з 16.06. на 17.06.2020р., фотознімки, намальована власноруч свідком ОСОБА_5 схема розташування ТЗ позивача (а.с.141), дають підстави стверджувати, що автомобіль позивача, в ніч викрадення частини запчастин, перебував на облаштованої ФОП ОСОБА_9 автостоянці.
Таким чином, твердження відповідача, що автомобіль позивача перебував на території, що не була відведена йому за договором оренди та на якій було облаштовано стоянку, є неспроможні.
Отже, ФОП ОСОБА_3 , як зберігач, допустивши втрату частини прийнятого на зберігання автомобіля належного на праві власності позивачу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 951 ЦК України, повинен відшкодувати збитки, завдані майну позивача, у розмірі їх вартості.
Посилання відповідача та його представника, що на вказаній території ФОП ОСОБА_1 було облаштовано майданчик паркування, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки автостоянка не відповідає вимогам майданчика для паркування, визначених Правилами паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 3 грудня 2009 р. № 1342.
Так, п.14 вказаних Правил передбачено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування. Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та дорожньою розміткою (п.15). На спеціально обладнаних майданчиках для платного паркування обов'язково повинні бути встановлені автоматичні в'їзні та виїзні термінали (п.16).
Згідно із п. 21 Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг за користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати. Всі зазначені вище обов'язкові риси для майданчиків для паркування відсутні на облаштованій відповідачем автостоянці для зберігання транспортних засобів.
Є безґрунтовні посилання відповідача на надану ним схему території, яка знаходиться у нього в оренді, оскільки з вказаної схеми не можливо визначити час її виготовлення, а як наслідок переконатися в тому, що така схема існувала на час завдання збитків позивачу. Така схема не має розмірів та прив'язки до об'єктів розташованих на земельній ділянці. Така схема не є додатком до договору оренди Т/1-02 від 01.02.2017р. укладеного між ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_3 . За таких обставин суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги таку схему, якою заперечувалось місце розташування автомобіля позивача.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність пред'явлених позовних вимог та захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, шляхом відшкодування завданої матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача у розмірі 379 800,00грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судове рішення виготовлено 18 березня 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк