Постанова від 03.02.2022 по справі

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Київ

Провадження № 11-40сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючої Рогач Л. І.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

представника Вищої ради правосуддя Ізвєкова К. В.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20 про притягнення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

3. Скаржник указав, що рішенням ВРП порушено положення статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до якої скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

4. ОСОБА_1 також зазначив, що в рішенні ВРП не наведено правових підстав та фактичних обставин на підтвердження констатації факту істотного порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело б до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

5. На думку скаржника, процесуальна помилка, можливість допущення якої передбачена нормами статті 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і яка своєчасно виправлена судом (рішення по суті справи не приймалося), істотним порушенням норм процесуального права не є. При цьому процесуальна помилка неправильно трактується ВРП як недбалість, оскільки процесуальний закон допускає як вчинення такої помилки (помилкове відкриття провадження у справі), так і регламентує спосіб її усунення (пункт 1 частини першої статті 31 ГПК України).

6. Скаржник зауважив, що ВРП не встановила та не навела істотних негативних наслідків, які передбачає диспозиція пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. У рішенні ВРП взагалі не наводиться аргументації щодо того, що ОСОБА_1 допущене неналежне ставлення до службових обов'язків, не зазначено, які саме службові обов'язки порушено і до яких наслідків це призвело.

7. На переконання скаржника, цитування в оскаржуваному рішенні ВРП тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 січня 2020 року і посилання на вказаний текст як на підставу для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими. Водночас є неправомірним неприйняття до уваги та ненадання оцінки доводам скаржника щодо вжиття ідентичних заходів забезпечення позову у справі № 905/565/19 та обставинам оцінки вказаних заходів забезпечення позову Верховним Судом.

8. Крім того, ВРП взагалі не надала оцінки тій обставині, що 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 самостійно скасовано заходи забезпечення позову у справі № 910/14811/19, а ухвалою від 24 грудня 2019 року про передачу справи до Господарського суду Донецької області вказану справу направлено до зазначеного суду за підсудністю відповідно до частини шостої статті 30 ГПК України.

9. Отже, ОСОБА_1 вважає, що факти умисності будь-якого порушення норм права або неналежного ставлення до службових обов'язків у процесі здійснення дисциплінарного провадження щодо нього не встановлені. Процесуальна помилка у вигляді відкриття провадження у справі № 910/14811/19 не спричинила жодних негативних наслідків і була виправлена суддею одразу після її виявлення, а застосування заходів забезпечення позову не спричинило жодних негативних наслідків ані для скаржника, який був ініціатором ідентичних заходів забезпечення позову в іншій справі, ані для будь-яких інших осіб. До того ж указані заходи були скасовані суддею одразу після виявлення помилковості відкриття провадження у справі та надання інформації про наявність чинних ідентичних заходів забезпечення позову в іншій справі.

10. Вказані вище доводи скаржника є, на його переконання, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Позиція ВРП

11. 22 квітня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що не погоджується з доводами скарги та вважає їх необґрунтованими.

12. ВРП зазначила, що її оскаржуване рішення від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 прийнято повноважним складом і підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, та містить підстави й мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

13. ВРП також указала, що відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/14811/19 з порушенням виключної підсудності мало місце, що не заперечував у поясненнях і суддя ОСОБА_1 При цьому факт вжиття суддею ОСОБА_1 заходів забезпечення позову як такий, що не в повній мірі відповідає вимогам закону, констатував також і суд апеляційної інстанції. Північний апеляційний господарський суд указав, зокрема, про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та про помилкове відкриття провадження у справі з огляду на положення частини шостої статті 30 ГПК України.

14. На думку ВРП, застосовані суддею ОСОБА_1 заходи забезпечення позову були очевидно неспівмірними та не відповідали меті застосування правового інституту забезпечення позову, що призвело до непропорційного втручання у право власності як основоположне право людини.

15. Такі дії судді ОСОБА_1, на переконання ВРП, призвели до порушення права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Володіння компанією «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» майном, стосовно якого було застосовано заходи забезпечення позову, підпадає під гарантії, встановлені цією статтею.

16. Отже, ВРП вважає, що в діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 910/14811/19 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції, та пунктом 4 частини першої статті 106 цього Закону (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності)).

17. Крім того, ВРП зауважила, що оскаржуване рішення не містить оцінки рішень судді, його мотивація стосується не законності чи обґрунтованості судових рішень, а лише оцінки дій судді при розгляді судової справи № 910/14811/19, що не виходить за межі повноважень ВРП та її дисциплінарного органу.

18. У зв'язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Рух скарги

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 лютого 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20.

20. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 29 березня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. 20 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення щодо відзиву ВРП, у якому ОСОБА_1 зазначив, що наявні підстави вважати, що ВРП пропустила строк для подання відзиву на його скаргу, у зв'язку із чим просить указаний відзив залишити без розгляду, а спір розглянути за наявними матеріалами без урахування цього відзиву.

22. ОСОБА_1 також зауважив, що: жодних негативних наслідків помилкове відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову не мали; скарга компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» не містить вказівок на наявність доказів порушення права власності скаржника на право володіння будь-яким майном; ВРП не встановила та не навела істотних негативних наслідків, які передбачає диспозиція пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

23. Скаржник, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання Великої Палати Верховного Суду 03 лютого 2022 року не з'явився.

24. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.

Обставини, установлені матеріалами справи

25. Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 302/2013 ОСОБА_1 призначений суддею Господарського суду Луганської області строком на п'ять років, Указом Президента України від 06 листопада 2014 року № 853/2014 переведений на роботу на посаді судді Господарського суду міста Києва у межах п'ятирічного строку, Указом Президента України від 24 квітня 2019 року № 165/2019 призначений суддею Господарського суду міста Києва.

26. 10 грудня 2019 року та 23 січня 2020 року до ВРП надійшли дисциплінарна скарга та доповнення до неї адвоката Остапенко Н. В. як представника компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» на дії судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 910/14811/19.

27. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 10 грудня 2019 року та 23 січня 2020 року скаргу та доповнення до неї за єдиними унікальними номерами 1266/0/13-19 та 63/0/13-20 передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2.

28. У поданій скарзі зазначалось про те, що суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу про забезпечення позову, який був поданий із порушенням територіальної юрисдикції, оскільки предметом позову в цій справі було переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків» (далі - ТОВ «МІПУФР», ТОВ відповідно) прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» у статутному капіталі ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (далі - ТОВ «КЗМО») у розмірі 2,48 %.

29. За результатами перевірки відомостей, викладених у скаргах адвоката Остапенко Н. В. як представника компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» на дії судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2 склав висновок від 30 січня 2020 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цього судді.

30. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 04 березня 2020 року № 656/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 виходячи з того, що в діях указаного судді при розгляді справи № 910/14811/19 убачаються ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

31. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 03 червня 2020 року № 1678/3дп/15-20 продовжено строк розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою адвоката Остапенко Н. В. як представника компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» стосовно судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .

32. Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20 притягнула суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

33. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини.

33.1. 22 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «МІПУФР» до ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», третя особа - ТОВ «КЗМО», про переведення прав та обов'язків покупця за договором, яку передано судді ОСОБА_1 на розгляд.

33.2. Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив суд перевести на ТОВ «МІПУФР» права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу частки ТОВ «Еннеада» у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 2,48 %; судові витрати покласти на відповідача.

33.3. 22 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову, 24 жовтня 2019 року - клопотання позивача про уточнення заяви про забезпечення позову, у якому позивач просив суд накласти арешт на корпоративні права (частку) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 33,75 % вартістю 1 900 000 грн, що належать ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД»; заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суб'єктам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV)) вчиняти реєстраційні дії, які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та змін інших відомостей про ТОВ «КЗМО».

33.4. За результатами розгляду цієї заяви про забезпечення позову суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 24 жовтня 2019 року постановив ухвалу, якою: задовольнив заяву позивача про забезпечення позову ТОВ «МІПУФР» до ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», третя особа - ТОВ «КЗМО», про переведення прав та обов'язків покупця за договором; наклав арешт на корпоративні права (частку) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 33,75 % вартістю 1 900 000 грн, що належать ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД»; заборонив державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суб'єктам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону № 755-IV) вчиняти реєстраційні дії, які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та змін інших відомостей про ТОВ «КЗМО».

33.5. Ухвалою від 25 жовтня 2019 року суддя ОСОБА_1 відкрив провадження у справі за позовом ТОВ «МІПУФР» до ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», третя особа - ТОВ «КЗМО», про переведення прав та обов'язків покупця за договором.

33.6. 23 грудня 2019 року Господарським судом міста Києва (суддя ОСОБА_1) постановлено ухвалу, якою: задоволено клопотання ТОВ «Еннеада» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року; скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на корпоративні права (частку) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 33,75 % вартістю 1 900 000 грн, що належать ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії, які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та зміни інших відомостей про ТОВ «КЗМО».

33.7. 24 грудня 2019 року ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1) справу № 910/14811/19 передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області. У цій ухвалі суддя вказав про помилкове відкриття провадження у справі № 910/14811/19.

33.8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 січня 2020 року у справі № 910/14811/19 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року (про застосування заходів забезпечення позову).

33.9. Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції порушив принцип пропорційності та норми частини шостої 140 ГПК України, оскільки не було вирішено питання зустрічного забезпечення, а також указав про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та про помилковість відкриття провадження у справі з огляду на положення частини шостої статті 30 ГПК України.

33.10. Третя Дисциплінарна палата ВРП також установила, що в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває аналогічна справа № 905/565/19, у якій Східний апеляційний господарський суд 11 червня 2019 року прийняв постанову, якою заборонив ТОВ «МІПУФР» та компанії «Сардіч» відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, передавати в заставу, управління тощо, належними їм частками (їх частинами) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО», а також заборонив вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «КЗМО», які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та зміни інших відомостей про товариство, окрім вчинення реєстраційних дій, необхідних для виконання судового рішення в цій справі.

33.11. У подальшому за результатами розгляду вказаної справи ухвалено рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року про задоволення позовних вимог компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» до ТОВ «КЗМО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ТОВ «МІПУФР», компанія «Сардіч», державний реєстратор Костянтинівської міської ради Гірчак А. В. та ТОВ «Еннеада», про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників, скасування державної реєстрації змін та поновлення інформації про склад засновників та розмір їхніх часток у статутному капіталі станом на 27 грудня 2013 року.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «КЗМО» до компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» про визнання припиненими корпоративних правовідносин між ТОВ «КЗМО» та компанією «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» з 28 квітня 2015 року суд відмовив.

33.12. Постановою Cхідного апеляційного господарського суду від 02 березня 2020 року (справа № 905/565/19) апеляційну скаргу ТОВ «КЗМО» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/565/19 залишено без змін.

34. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що суддею ОСОБА_1 при відкритті провадження та забезпеченні позову у справі № 910/14811/19 не враховано, що позивач звернувся до суду з метою захисту своїх корпоративних прав, про що зазначив у позовній заяві. Ця справа з урахуванням вимог частини шостої статті 30 ГПК України (виключна підсудність) мала розглядатись господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи, щодо корпоративних прав якої виник цей спір, а саме ТОВ «КЗМО», яке знаходиться в місті Костянтинівці Донецької області, що і повинен був установити суддя, який мав для цього всі можливості.

35. Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/14811/19 з порушенням виключної підсудності мало місце. При цьому факт вжиття суддею ОСОБА_1 заходів забезпечення позову як такий, що не в повній мірі відповідає вимогам закону, констатував суд апеляційної інстанції.

36. За висновком дисциплінарного органу, в діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 910/14811/19 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції) та пунктом 4 частини першої статті 106 цього Закону (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності)).

37. 10 серпня 2020 року суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20.

38. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 10 серпня 2020 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_3 .

39. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20 про притягнення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

40. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП погодилася з твердженням дисциплінарного органу про те, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 910/14811/19 необґрунтовано постановив ухвалу від 24 жовтня 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову за ініціативою позивача, а також прийняв цю справу до провадження всупереч правилам територіальної підсудності господарських справ, чим порушив вимоги статей 30, 31, 137 ГПК України. Дисциплінарна палата врахувала дані про особу судді, його позитивну характеристику, ступінь та форму вини у вчиненні проступку, а також те, що раніше до дисциплінарної відповідальності суддя не притягувався, відтак визнала застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як попередження, пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

41. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

42. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

43. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

44. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

45. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

46. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

47. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

48. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

49. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

50. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

51. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

52. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

53. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

54. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

55. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

56. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

57. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

58. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

59. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

60. Наявна в матеріалах справи ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 свідчить про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні (11 членів). При цьому в скарзі ОСОБА_1 цей факт під сумнів не ставиться.

61. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

62. Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

63. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

64. Згідно із частиною дев'ятою статті 51 Закону № 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

65. Частиною четвертою статті 49 Закону № 1798-VIII передбачено, що в разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

66. Таким чином, вказана норма Закону № 1798-VIII надає право ВРП у разі повторної неявки судді на засідання незалежно від причин розглянути дисциплінарну справу за його відсутності.

67. Як убачається з матеріалів справи, листами секретаріату ВРП від 21 серпня 2020 року № 31559/0/9-20, 31561/0/9-20, від 16 жовтня 2020 року № 37286/0/9-20, 37287/0/9-20, від 12 листопада 2020 року № 40632/0/9-20 та від 10 грудня 2020 року № 44127/0/9-20 суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд його скарги відбудеться 03 вересня, 27 жовтня, 24 листопада, 22 грудня 2020 року о 10 годині відповідно. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

68. Оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з'явився на засідання ВРП, призначене на 24 листопада 2020 року, та повторно не з'явився на засідання, призначене на 22 грудня 2020 року, ВРП здійснила розгляд дисциплінарної справи ОСОБА_1 за його відсутності на підставі частини четвертої статті 49 Закону № 1798-VIII, тобто в межах чинного законодавства.

69. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

70. Оцінюючи рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності.

71. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що 22 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «МІПУФР» до ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», третя особа - ТОВ «КЗМО», про переведення прав та обов'язків покупця за договором, яку передано судді ОСОБА_1 на розгляд.

72. Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив суд перевести на ТОВ «МІПУФР» права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу частки ТОВ «Еннеада» у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 2,48 %; судові витрати покласти на відповідача.

73. 22 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову, 24 жовтня 2019 року - клопотання позивача про уточнення заяви про забезпечення позову, у якому позивач просив суд: накласти арешт на корпоративні права (частку) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 33,75 % вартістю 1 900 000 грн, що належать ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД»; заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суб'єктам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону № 755-IV) вчиняти реєстраційні дії, які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та змін інших відомостей про ТОВ «КЗМО».

74. Відповідно до частини першої статті 136 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

75. Згідно із частиною другою цієї статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

76. На підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

77. Таким чином, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, заборони вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

78. З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 24 жовтня 2019 року Господарський суд міста Києва під головуванням судді ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою: задовольнив заяву позивача про забезпечення позову ТОВ «МІПУФР» до ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», третя особа - ТОВ «КЗМО», про переведення прав та обов'язків покупця за договором; наклав арешт на корпоративні права (частку) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО» у розмірі 33,75 % вартістю 1 900 000 грн, що належать ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД»; заборонив державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суб'єктам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону № 755-IV) вчиняти реєстраційні дії, які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та змін інших відомостей про ТОВ «КЗМО».

79. Відповідно до частини першої статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

80. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що ухвалою від 25 жовтня 2019 року суддя ОСОБА_1 відкрив провадження у справі за позовом ТОВ «МІПУФР» до ТОВ «Еннеада», компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД», третя особа - ТОВ «КЗМО», про переведення прав та обов'язків покупця за договором.

81. ВРП та її Третя Дисциплінарна палата також установили, що Північний апеляційний господарський суд постановою від 15 січня 2020 року скасував указану ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року про забезпечення позову.

82. Північний апеляційний господарський суд у постанові від 15 січня 2020 року зазначив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/565/19 позовні вимоги компанії «ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД» до ТОВ «КЗМО», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ТОВ «МІПУФР», компанії «Сардіч», державного реєстратора Костянтинівської міської ради Гірчак А. В. та ТОВ «Еннеада», задоволено: визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників, оформлених протоколами від 17 та 24 листопада 2017 року № 1-17/11 та № 1-24/11, від 06 березня 2018 року № 1-06/03, статуту в редакції від 17, 24 листопада 2017 року, 06 березня 2018 року; скасовано державну реєстрацію змін, проведених щодо ТОВ «КЗМО» державним реєстратором Костянтинівської міської ради Гірчак А. В.; поновлено (актуалізовано) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про склад засновників ТОВ «КЗМО» та розмір їх часток у статутному капіталі станом на 27 грудня 2013 року. Крім того, постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року до вирішення по суті спору у справі № 905/565/19: заборонено ТОВ «МІПУФР» та Компанії «Сардіч» відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, передавати в заставу, управління тощо, належними їм частками (їх частинами) у статутному капіталі ТОВ «КЗМО»; заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та суб'єктам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону № 755-IV) вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «КЗМО», які стосуються зміни складу та інформації про засновників товариства, внесення змін до статуту та зміни інших відомостей про товариство, окрім вчинення реєстраційних дій, необхідних для виконання судового рішення у справі № 905/565/19. Тобто апеляційний господарський суд 11 червня 2019 року вже вжив заходів забезпечення позову, аналогічних тим, про застосування яких було заявлено позивачем у справі № 910/14811/19, про що не зазначив позивач - ТОВ «МІПУФР» у заяві про забезпечення позову у справі № 910/14811/19 та у самому позові, тому підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/14811/19 не було.

83. Проте Господарський суд міста Києва під головуванням судді ОСОБА_1, вживаючи заходів забезпечення позову, вказаних обставин не з'ясував. Крім того, цей суд при постановленні ухвали від 24 жовтня 2019 року у справі № 910/14811/19 порушив принцип пропорційності, норми частини шостої статі 140 ГПК України, оскільки не вирішив питання зустрічного забезпечення. До того ж Господарський суд міста Києва помилково відкрив провадження у справі № 910/14811/19, враховуючи положення частини шостої статті 30 ГПК України.

84. Так, згідно із частиною шостою статті 30 ГПК України спори, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

85. Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що предметом позову у справі № 910/14811/19 є вимога про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ «КЗМО», яке знаходиться за адресою: вул. Інженерна, 3, м. Костянтинівка, Донецька область.

86. Таким чином, з огляду на вимоги частини шостої статті 30 ГПК України ця справа підлягала розгляду Господарським судом Донецької області.

87. На підставі пункту 1 частини першої статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

88. Ураховуючи наведене, ВРП та її дисциплінарний орган дійшли правильного висновку про те, що суддя ОСОБА_1 розглянув клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та постановив ухвалу від 24 жовтня 2019 року у справі, яку прийняв до провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ, визначених статтею 31 ГПК України.

89. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що місцезнаходження ТОВ «КЗМО» прямо вказано в позовній заяві ТОВ «МІПУФР», отже, ОСОБА_1 як суддя суду господарської юрисдикції зі значним досвідом роботи (на момент розгляду справи № 910/14811/19 понад 6 років) мав звернути на це увагу та одразу передати справу відповідно до правил територіальної підсудності господарських справ відповідному суду, а не приймати рішення про забезпечення позову та відкриття провадження у справі.

90. З огляду на наведене обґрунтованими є висновки ВРП та ї дисциплінарного органу про те, що суддя ОСОБА_1 на порушення вимог процесуального закону відкрив провадження у справі та здійснив забезпечення позову з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), а також застосував очевидно неспівмірні заходи забезпечення позову, які не відповідали меті застосування правового інституту забезпечення позову, що призвело до непропорційного втручання у право власності як основоположне право людини.

91. За пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

92. На підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження внаслідок незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

93. За змістом пункту 4 частини першої статті 106 вказаного Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв'язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

94. З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи обставини, які свідчать про порушення вимог процесуального закону щодо правил територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ та застосування очевидно неспівмірних заходів забезпечення позову, які не відповідали меті застосування правового інституту забезпечення позову, що спричинило непропорційне втручання у право власності як основоположне право людини, ВРП дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції) та пунктом 4 частини першої статті 106 вказаного Закону (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення правил людини і основоположних свобод (права власності)).

95. При цьому, всупереч твердженням скаржника, допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення правил людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення правил людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

96. Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

97. Ураховуючи характер допущених суддею ОСОБА_1 порушень та ступінь його вини, позитивну характеристику судді, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарним органом ВРП найбільш м'якого дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, тому немає підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

98. Посилання ОСОБА_1 на те, що ним було виправлено свою помилку у передбачений процесуальним законодавством спосіб, не спростовує факт наявності встановлених ВРП та її дисциплінарним органом порушень суддею ОСОБА_1 приписів частини шостої статті 30 та пункту 1 частини першої статті 31 ГПК України.

99. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 не пов'язане зі скасуванням постановленого ним судового рішення судом апеляційної інстанції. Оскаржуване рішення не містить оцінки рішень судді, його мотивація стосується не законності чи обґрунтованості судових рішень, а лише оцінки дій судді при розгляді судової справи № 910/14811/19, що не виходить за межі повноважень ВРП та її дисциплінарного органу. При цьому перегляд судового рішення в апеляційному порядку та усунення апеляційним судом порушень, які допустив суд першої інстанції, не зменшує істотності таких порушень та наслідків для учасників судового провадження.

100. Інші доводи та міркування, викладені в скарзі ОСОБА_1 , також не свідчать про неправильність висновків ВРП, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього органу.

Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

101. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

102. Оскільки ВРП,приймаючи оскаржуване рішення, дійшла правильного висновку про обґрунтованість притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII із застосуванням до нього найбільш м'якого дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 109 цього Закону, немає правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20.

103. При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів скаржника гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2297/3дп/15-20 про притягнення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3599/0/15-20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. І. Рогач

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. В. Григор'єва В. В. Пророк

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

І. В. Желєзний І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик