07 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 127/22293/20-ц
провадження № 61-3109 ск 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Злагода» про встановлення фактів та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки «Злагода» про встановлення фактів, а саме, що кредитний портфель з 977 кредитних справ вартістю на кілька десятків мільйонів гривень 21 грудня
2018 року отримано неуповноваженою особою; що з часу отримання кредитного портфелю стягувачам не повернуто жодної гривні, що вказує на шахрайські дії; що залишення невідомим спосіб, графік, строки, розмір, умови погашення заборгованості, чим спільноту стягувачів умисне і свідомо вводить в оману; що кредитна спілка «Злагода» з 2015 року відповідно до чинного законодавства органи управління не сформовані, що видає її недієздатність;
що за адресою: АДРЕСА_1 , з травня
2016 року відповідач не перебуває, її фактичне місцезнаходження невідоме, що унеможливлює доступ позивача до зібрання доказової бази на підтвердження вимог; покласти обов'язок відповідача з огляду на сумнів у можливостях погашення боргів повернути до слідчого органу всі 977 незаконно отриманих кредитних справ; покласти обов'язок відповідача надати вичерпну доказову базу по суті позову з огляду створення ним неординарних обставин; здати в поліцію печатку для припинення подальших зловживань.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.
09 березня 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (передано 05 квітня
2022 року), у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявлені вимоги немайнового характеру, а саме: встановлення фактів та зобов'язання вчинити дії.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків не встановлено й Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію
та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують
на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною
та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Злагода» про встановлення фактів та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник