Ухвала
08 квітня 2022 року
м. Київ
справа №758/164/18
провадження №61-2928ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7», треті особи: Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у
м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Юр-Капінос Андрій Євгенович, про визнання недійсними довідки та свідоцтва про право власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 17 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 20 січня 2022 року в указаній справі.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею
389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та
3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Заявник зазначає, що оскаржує судові рішення на підставі пункту третього частини другої статті 389 ЦПК України. Разом з тим не вказує, щодо якої норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. В свою чергу, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги надає висновок з приводу правильності застосування цієї ж норми права судом апеляційної інстанції та за необхідності формування правового висновку щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах вживає заходів, передбачених цивільним процесуальним законом. Натомість обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої
статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень.
Крім того заявником, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.
При цьому, заявником подано клопотання, у якому вона просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5% її річного доходу. На підтвердження вказаного надано довідку про доходи з управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, тобто за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки надана заявником довідка, не дає змоги у повній мірі оцінити майновий стан заявника.
Таким чином заявнику необхідно надати додаткові докази на підтвердження майнового стану заявника, або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, відомості щодо наявності чи відсутності у власності нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, або іншого цінного майна, тощо.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У цій справі заявник оскаржує вимогу немайнового характеру про визнання недійсними довідки та свідоцтва про право власності на квартиру та майнового - про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до підпункту 1 частини пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що позовну заяву пред'явлено у січні 2018 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня
2018 року.
Станом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 762 грн.
Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 19 029 грн 60 коп. ( (1 762 * 5) + (1762 * 0,4) * 200% ) судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі
якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
В залежності від виконання цієї ухвали настають наслідки, передбачені Законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Ткачук