Іменем України
справа №133/520/22
04.04.22 м. Козятин
в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сигнал Козятинського району Вінницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою освітою, одруженого, не судимого, громадянина України,-
Слідчий СВ Відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_5 , не маючи відповідного дозволу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбав ручну гранату РГД-5 із запалом до неї типу УЗРГМ. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи обізнаним, що придбана ним ручна граната РГД-5 із запалом типу УЗРГМ є бойовим припасом, призначеним для ураження живої сили фугасною дією вибухівки та уламками, що формуються при руйнуванні металевої оболонки, ОСОБА_5 приніс придбану ним гранату із запалом до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де їх незаконно зберігав на горищі будинку, без передбаченого законом дозволу. В подальшому, 02.04.2022, за добровільної згоди власника будинку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було проведено огляд його домоволодіння, під час якого на горищі було виявлено та вилучено ручну гранату РГД-5 із запалом до неї типу УЗРГМ. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто в незаконному поводженні з бойовими припасами, а саме - придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
02 квітня 2022 о 15:45 годині ОСОБА_5 , в порядку ч. 2 ст. 208 КПК України, затримано за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, та того ж числа повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Щодо необхідності у обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчий вказує на те, що під час досудового розслідування зібрано докази для обґрунтованої його підозри у вчиненні злочину, санкція якого передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та встановлено ризики невиконання ним своїх процесуальних обов'язків.
За змістом клопотання, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 зазначається, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки відповідно до ст. 12 КК України обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років, а тому розуміючи невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись.
Крім цього, відносно ОСОБА_5 на розгляді в Козятинському міськрайонному суді Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 не має постійної роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування.
Ризик, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, полягає у тому, що на даний час свідки в судовому засіданні не допитані, також він обізнаний про місце їх проживання, тому може шляхом погроз або умовлянь чи у інший спосіб переконувати свідків змінити показання на свою користь.
Ризик, що ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення, полягає у тому, що він не працевлаштований, не має постійного місця роботи чи іншого законного джерела доходів для забезпечення свого існування.
Враховуючи викладене, орган досудового розслідування вважає, що застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним і не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому слідчий просив застосувати відносно підозрюваного тримання під вартою терміном на 60 діб.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, посилаючись на обставини, вказані в ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували щодо застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Захисник вказав, що ОСОБА_5 визнає свою вину, наміру перешкоджати слідству не має; одружений, має постійне місце проживання, та має на утриманні трьох малолітніх дітей. Вказує, що обгрунтованість підозри не є доведеною, оскільки відсутній висновок експерта, що підтверджує той факт, що вилучений предмет дійсно є бойовою гранатою, а не учбовою чи її муляжем. Вважає, що у клопотанні слід відмовити; якщо ж суд дійде висновку про обгрунтованість підозри, - то застосувати до його підзахисного особисте зобов'язання.
Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Так, вказана стаття визначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
В судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого перевірено наведені у клопотанні підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому був заслуханий підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Судом встановлено, що СВ відділенням поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022020230000086 від 02.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, внесеного на підставі повідомлення від співробітників сектору превенції ВП №2 про те, що в АДРЕСА_1 , за відповідної згоди власника ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено ручну гранату марки «РГД-5» із запалом до неї типу «УЗРГМ», яка належить його сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за вказаною адресою.
Відповідно до протоколу затримання, 02 квітня 2022 року о 15:45 год. за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення СВ відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області було затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ч. 2 ст. 208 КПК України.
02 квітня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 263 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення слідчі органи підтверджують такими доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, а саме:
- рапортом інспектора чергового від 02.04.2022, про прийняття повідомлення зі служби «102», яке надійшло від співробітника СП відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про те, що надійшла інформація про зберігання бойових гранат ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду місця події від 02.04.2022, яким проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено, зокрема, ручну гранату РГД-5 із запалом до неї типу УЗРГМ та суху подрібнену речовину рослинного походження;
- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 64 від 02.04.2022, відповідно до якої встановлено, що предмет, схожий на корпус ручної гранати РГД-5 належить до категорії обмежено небезпечний;
- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 65 від 02.04.2022, відповідно до якої встановлено, що предмет, схожий на запал типу УЗРГМ належить до категорії - небезпечний.
У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що знайшов гранату в селі на узбіччі дороги, коли вже був введений воєнний стан, та взяв її собі. Вказав, що беручи її до себе додому, вважав, за необхідності, можливим її використати для залякування шляхом її демонстрації, якщо до нього додому прийде хтось, хто є небезпечним (оскільки введено воєнний стан, і можливе вторгнення і у населений пункт, де він проживає).
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, що відображена у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Доводи захисника про відсутність відповідного висновку експертизи, що доводить належність вилучених предметів до бойових засобів, слідчий суддя не вважає достатніми, оскільки на цьому етапі кримінального провадження не йдеться про обгрунтованість обвинувачення, коли обов'язково необхідним до з'ясування є така обставина, а йдеться про обгрунтованість підозри. Також слідчий суддя бере до уваги те, що отримання висновку експерта потребує певного часу, а тому не міг бути наданий у настільки короткий термін. Наразі достатніми є вказані вище довідки спеціалістів, які підтверджують ступінь небезпечності вилучених речей. І за наявності таких довідок, щодо яких немає підстав вважати їх сумнівними, для встановлення обставин щодо обгрунтованості підозри, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, вони є достатніми.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, на думку суду, обгрунтованість підозри ОСОБА_5 є доведеною.
Разом з тим суд не бере до уваги протоколи допиту свідків на підтвердження обгрунтованості підозри, оскільки вони (свідки) не були допитані безпосередньо у суді, відповідних клопотань від прокурора суду не надходило.
Встановлюючи наявність ризиків, зазначених слідчим в своєму клопотанню, слідчий суддя приходить до наступного.
Судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видним виконкомом Сокілецької сільської ради Козятинського району Вінницької області 18 вересня 2009 року.
Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 27 червня 2018 року підозрюваний ОСОБА_10 є багатодітним батьком, на утриманні якого перебуває троє дітей.
Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.01.2010 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.07.2014 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 17 листопада 2017 року ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до вимоги про судимість від 02 квітня 2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше судимий Козятинським міськрайонним судом 12.06.2019 за ч.2 ст. 263 КК України. Крім того, відносно ОСОБА_5 30.03.2022 до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області направлено обвинувальний акт, за ч.3 ст. 369 КК України.
На думку слідчого судді, ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового слідства та /або суду є доведеним, та обгрунтовується тим, що відповідно до ст. 12 КК України він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років, а тому розуміючи невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, усвідомлюючи суворість покарання, маючи статус багатодітного батька та відповідне посвідчення на пільги, передбачені для багатодітних сімей, зокрема,- в період воєнного стану на території України він має право на безперешкодний перетин державного кордону, а отже має можливість вчинити дії з метою переховування від слідства та суду.
Як вбачається із наданих доказів до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проживає в одному населеному пункті разом із свідками, тому існує ризик, що ОСОБА_7 може впливати на свідків шляхом умовлянь чи погроз з метою надання чи зміни ними показань на його користь. А отже, доведеним є ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також є доведеним, оскільки ОСОБА_5 вже раніше притягався до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, що пов'язане з незаконним поводженням зі зброєю; підозрюваний у судовому засіданні таку обставину також підтвердив, вказав, що згідно ухваленого вироку сплатив штраф. Також у суді пенебуває на розгляді кримінальне провадження за ч. 3 ст. 369 КК України, що в сукупності, вказує на такий спосіб життя, що обумовлює схильність до вчинення протиправних дій.
Тобто, доведеними є ризики, на які посилається прокурор.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При цьому, встановивши певні обставини, слідчий суддя має переконатися про відсутність даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наявність у підозрюваного постійного місця проживання, його сімейний стан, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, однак, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, сама по собі тяжкість покарання не може обумовлювати можливість застосування найбільш суворого запобіжного заходу. На думку слідчого судді, є можливим запобігти ризикам, визначеним п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж запропоновано слідчим. Так, на думку суду, ризику переховування від слідства та/або суду, а також впливати на свідків, можна запобігти шляхом застосування до ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту. Перебування останнього цілодобово за місцем свого проживання, яке встановлено судом на підставі матеріалів справи, унеможливить його контактування з власної волі із свідками, та нівелює ризики переховуватись від слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обмежить його можливість пересуватись.
Отже, суд вважає, що цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрюваного певних обов'язків цілком здатен забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, визначеним п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Однак особисте зобов'язання (про що говорив захисник), на думку слідчого судді, не є в силу своєї природи дієвим та ефектим запобіжним заходом, щоб запобігти наявним ризикам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 186, 193-197, 309, 310, 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сигнал Козятинського району Вінницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, а саме з 04.04.2022 по 02.06.2022 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, такі обов'язки:
-прибувати до слідчого СВ ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області чи прокурора у цьому кримінальному провадженні за першою вимогою;
-цілодобово не відлучатись із будинку у населеному пункті, в якому зареєстрований та проживає - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених ухвалою слідчого судді обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань
Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.
Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Повний текст ухвали буде проголошено о 10:50 год. 08.04.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_14
Дата документу 04.04.2022