18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1041/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., в приміщенні суду в м. Черкаси у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Городищенської міської ради Черкаської області до Фізичної особи-підприємця Білана Юрія Олександровича про стягнення 10437 грн. 05 коп. та розірвання договору
Позивач - Городищенська міська рада Черкаської області звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Білана Юрія Олександровича (далі-відповідач) про:
стягнення, на підставі договору оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року, 10437 грн. 05 коп. орендної плати,
розірвання договору оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року,
та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований тривалим порушенням відповідачем строків та порядку сплати орендної плати за договором оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1041/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін і встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач подав до суду 28.08.2021 року, 30.08.2021 року, 03.09.2021 року відзив на позовну заяву, заяву (вх. № 13837/21, №14132/21, а.с. 23-26, 45), за змістом яких заперечував проти позову з мотивів безпідставності позовних вимог також вказав на пропуск позивачем позовної давності щодо заявлених вимог за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року.
Представник позивача подав суду 10.02.2022 року відповідь на відзив (вх. № 2276/22, а.с. 60-62), в якому заперечив твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити позовні вимоги повністю з урахуванням додатково наданих доказів.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
22.03.2006 року позивач - Городищенська міська рада, як орендодавець, та Фізична особа - підприємець Білан Юрій Олександрович, як орендар, уклали договір оренди приміщення комунальної власності (далі - Договір, а.с. 7), за умовами п. 1.1. - розділу I «Предмет договору» якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування частину приміщення приїжджої по вул.Індустріальній, 15 загальною площею 161,2 кв.м. з послідуючим правом викупу згідно рішення сесії Городищенської міської ради від 21.03.2006 №28-77. Передача приміщення згідно акта прийому-передачі.
Сторони погодили усі істотні умови Договору, зокрема, домовилися про таке:
п. 2.1. - вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна;
п. 3.1. - орендна плата визначається щомісячно в розмірі 57 грн. 59 коп. без ПДВ та становить 691 грн. 06 коп. в рік;
п.п. 3.1.1. - орендна плата вноситься на рахунок орендодавця щомісячно в розмірі Ѕ частини річної плати на рах.3542701701851 в УДК Черкаської обл., МФО 854018, код 13050500 не пізніше 15 числа за звітним місяцем;
п. 4.2. - орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату;
п.6.1. - орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду нерухоме комунальне майно згідно з розділом 1 цього договору по акту прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором;
п.9.1. - цей договір діє з 22.03.2006 року до 22.03.2011 року строком на 5 років;
п.9.2. - умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору та у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря;
п.9.3. - зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається;
п.9.4. - договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі не виконання, або неналежного виконання умов договору;
п.9.6. - в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками та пролонгований на наступні періоди.
На виконання умов Договору сторонами складено та підписано 22.03.2006 року акт приймання-передачі приміщення комунального майна, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Городище, вул. Індустріальна, 15 (а.с. 8) відповідно до якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв у користування нерухоме майно за адресою: Черкаська обл., м. Городище, вул. Індустріальна, 15, загальною площею 161,2 кв.м. із зазначення, що приміщення потребує ремонту відповідно до вказаного переліку робіт.
Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.03.2006 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10337557 від 08.04.2006 року щодо нежитлового приміщення площею 193, 6 кв.м. за адресою: Черкаська обл., Городищенський район, м. Городище, вул. Індустріальна, буд. 15 (а.с. 63,64) вбачається, що власником вказаного нерухомого майна є територіальна громада міста Городище.
02.02.2012 року, в січні 2017 року, лютому-грудні 2018 року сторонами складено акти: «Про систему опалення приміщення комунальної власності Городищенської міської ради вул. Індустріальна,15», «Про оренду та утримання приміщень комунальної власності міста Городище 2017 року», «Про утримання в належному стані орендованих приміщень комунальної власності за адресою м. Городище, вул. Індустральна, 10 та 15 (договір оренди від 22.03.2006 року)» (а.с. 65-67), в яких під підпис в тому числі і особисто відповідача підтверджена наявність орендних відносин.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за оренду комунальним майном за адресою по вул. Індустральній, 15 (приміщення приїжджої) протягом останніх трьох років становить 10437 грн. 05 коп. з урахуванням індексу інфляції (а.с. 11-12).
Позивач у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період 2018-2020 років звертався до нього з претензією № 703/01-02-13 від 31.05.2021, в якій просив сплатити виниклу заборгованість за Договором у розмірі 10437 грн. 05 коп. до 30 .06.2021 року (а.с. 9, докази направлення а.с. 10). Відповідач претензію позивача залишив без відповіді та виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року, укладеного сторонами, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди). Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України, а також розділом VІ параграф 5 ГК України.
Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з ч.1 ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 763 ч. 1, ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом наведених норм договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
З матеріалів справи вбачається, що укладений сторонами 22.03.2006 року договір оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 фактично виконувався сторонами, відповідач користувався частиною приміщення приїжджої по вул. Індустріальній, 15 загальною площею 161,2 кв.м. у спірний період разом з тим погоджену п. 3.1. Договору орендну плату за період 2018-2020 років у розмірі 10437 грн. 05 коп. з урахуванням індексу інфляції не сплатив.
Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності заявлених позивачем вимог по стягненню боргу суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого, підписаного та фактично діючого сторонами договору оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року та укладених на його виконання актів: приймання-передачі приміщення від 22.03.2006 року, «Про систему опалення приміщення комунальної власності Городищенської міської ради вул. Індустріальна,15» від 02.02.2012 року, «Про оренду та утримання приміщень комунальної власності міста Городище 2017 року» за січень 2017 року, «Про утримання в належному стані орендованих приміщень комунальної власності за адресою м. Городище, вул. Індустральна, 10 та 15 (договір оренди від 22.03.2006 року)» за лютий-грудень 2018 року та узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими і відхиляє.
З огляду на викладене спірна заборгованість зі сплати орендної плати на суму 10437 грн. 05 коп. з урахуванням індексу інфляції за договором оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року підтверджена позивачем належними і допустимими доказами і підлягала б задоволенню.
Разом з тим, відповідач обґрунтовуючи заперечення проти позову, на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заявив про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.
Нормами глави 19 ЦК України також встановлено:
позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256);
загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257);
перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ч.ч. 1, 5);
перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ч.ч. 1, 3).
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 05.08.2021 року (згідно відтиску печатки з поштового конверта, у якому надійшли позовні матеріали до суду), строк позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів сплинув за період, який передує 05.08.2018 року. Крім того,
судом враховано, що позивач знав про порушення свого права і про особу, яка його порушує однак до суду звернувся лише 05.08.2021 року.
Про застосування позовної давності заявлено відповідачем, поважних причин пропущення позовної давності, за наявності яких порушене право підлягало б захисту, судом не встановлено, тому суд надає перевагу запереченням відповідача і з підстав спливу позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем, у позові відмовляє в частині стягнення 1882 грн. 70 коп. орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період січня-липня 2018 року.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8554 грн. 35 коп. орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2018 року по 31.12.2020 року.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року суд зазначає наступне.
Пунктом 9.4. Договору сторони погодили, що він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі не виконання, або неналежного виконання умов договору.
Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені у ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи, що однією з істотних умов договору оренди між сторонами є своєчасна сплата відповідачем орендної плати у строки та розмірах визначених договором тому систематичне порушення орендарем цього обов'язку, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, є достатньою підставою для розірвання договору оренди на вимогу позивача. Таким чином вимогу позивача із заявлених підстав суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - судовий збір в розмірі 4540 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Білан Юрія Олександровича, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Городищенської міської ради Черкаської області, код ЄДРПОУ 33965401, місцезнаходження: 19502, Черкаська обл., м. Городище, вул. Грушевського, буд. 11 - 8554 грн. 35 коп. боргу з орендної плати з індексом інфляції, 4540 грн. судового збору.
У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1882 грн. 70 коп. боргу з орендної плати з індексом інфляції - відмовити.
Розірвати договір оренди приміщення комунальної власності по вул. Індустріальній, 15 від 22.03.2006 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем Білан Юрієм Олександровичем РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 та Городищенською міською радою Черкаської області код ЄДРПОУ 33965401, місцезнаходження: 19502, Черкаська обл., м. Городище, вул. Грушевського, буд. 11.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.04.2022 року.
Суддя В.М. Грачов