29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" квітня 2022 р. Справа № 924/1199/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши справу
за позовом акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький
до зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт", м. Вінниця
про стягнення 855 786,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року,
за участю представників сторін:
позивача: Куц І.О. - довіреність № 1267 від 20.12.21 року;
відповідача: Черненко С.М. - довіреність № 174 від 01.06.21 року, Якименко К.В. - згідно ордеру №199810 від 15.12.2021 року, Бурка В.Р. - згідно ордера серії ВН №096350 від 29.03.22 року;
рішення ухвалюється після оголошеної 29.03.2022 року перерви в судовому засіданні
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 855 786,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року. Вимоги мотивує невиконанням ЗЕА «Новосвіт» своїх зобов'язань з своєчасного повернення орендованого за договором №44н/03 від 01.07.2003 року майна.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі за позовом акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький до зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт", м. Вінниця про стягнення 855 786,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 14.03.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.
Відповідач під час судового розгляду спору та у наданому суду відзиві заперечує проти позовних вимог. Стверджує, що під час судового провадження у справі №924/488/19 між сторонами проводились перемовини щодо продовження дії договору оренди, та відразу після усвідомлення неможливості продовження орендних правовідносин ЗЕА «Новосвіт» розпочав процедуру повернення майна, створивши ще 27.12.2019 року комісію з передачі (повернення) основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС. Проте, позивач не надіслав своїх уповноважених представників на запропоновану відповідачем дату та час передачі орендованих об'єктів.
Окрім того, зауважує також на зарахуванні АТ «Хмельницькобленерго» 102927,70 грн. неустойки за невиконання ЗЕА «Новосвіт» обов'язку з повернення орендованого майна, проте, не врахування вказаної суми в позовній заяві, та самостійній зміні позивачем призначення платежу відповідача, здійсненого платіжним дорученням №1504 від 27.12.2019 року. Вважає, що позивачем затягувався процес прийняття орендованого майна з метою подальшого нарахування неустойки, про що свідчить також факт створення комісії з приймання-передачі основних засобів ГЕС лише 04.03.2020 року. З викладеного відповідач робить висновки, що ним вчинено всі залежні від останнього дії для своєчасного повернення орендованого згідно договору оренди від 01.07.2003 року майна.
Додатково посилається на п. 9.6. договору щодо можливості користуватися об'єктами оренди до фактичної виплати йому вартості виконаних робіт по реконструкції (модернізації), капітального ремонту.
Позивач у відповіді на відзив від 31.01.2022 року зазначає про безпідставність сплати відповідачем орендної плати по 31.12.2019 року, а кошти в сумі 102927,70 грн. повернуті ЗЕА «Новосвіт» в повному обсязі. Заперечує також щодо отримання АТ «Хмельницькобленерго» листа від 26.12.2019 року, а інформацію щодо наказу про створення комісії з передачі основних засобів, який датований відповідачем 27.12.2019 року, отримано позивачем лише 10.03.2020 року. Відтак, представники АТ «Хмельницькобленерго» не могли з'явитись 30.12.2019 року для приймання-передачі орендованого майна, оскільки відповідач не звертався з відповідною пропозицією. Окрім того, працівники АТ «Хмельницькобленерго» не мали змоги протягом березня - квітня 2020 року здійснити приймання орендованого майна по причині карантинних обмежень.
Щодо посилань на п. 7.3 та п. 9.6. договору стверджує, що кошти за модернізацію в сумі 25782,08 грн. неодноразово сплачувались ЗЕА «Новосвіт», проте, поверталися останнім. Окрім того, зауважує про відсутність укладеного між сторонами договору про сумісну діяльність, що свідчить про безпідставність твердження про ЗЕА «Новосвіт» як співвласника орендованого майна.
Заперечує проти твердження відповідача щодо ухиляння АТ «Хмельницькобленерго» від прийняття орендованого майна та покладення законодавцем обов'язку з повернення майна на орендаря.
ЗЕА «Новосвіт» у запереченнях на відповідь на відзив від 02.03.2022 року вважає необґрунтованими твердження позивача. Наголошує на вчиненні дій по поверненню майна та дії карантинних обмежень як причині не виїзду працівників позивача на орендовані об'єкти. Також звертає увагу, що позивач мав можливість прийняти орендоване майно до введення карантинних обмежень, зокрема, проте, не вчинив жодних дій для його прийняття.
Додатково зазначає про не використання орендованого майна з 16.05.2019 року у зв'язку з припиненням АТ «Хмельницькобленерго» надання послуг з розподілу електричної енергії та відключення орендованих ГЕС від електромережі, та наполягає на факті надіслання листа №460 від 26.12.2019 року АТ «Хмельницькобленерго».
Окрім того, 02.03.2022 року ЗЕА «Новосвіт» подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки позивач мав право звернутися з даним позовом протягом одного року від моменту, коли дізнався про порушення свого права, тобто, до 21.11.2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01 липня 2003 року між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" (орендодавець/позивач) та зовнішньоекономічною асоціацією "Новосвіт" (орендар/відповідач) був укладений договір №44н/03 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого орендодавець, у зв'язку із необхідністю продовження капітального ремонту та реконструкції ГЕС передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування майно Новокостянтинівської та Щедрівської гідроелектростанцій, в тому числі із узгодженою сторонами вартістю проведених попереднім орендарем реконструкцій, технічного переоснащення, поліпшень орендованого майна, далі за договором - об'єкт оренди, склад і вартість яких визначені в додатку №1 до договору, в тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 614559,08грн., в тому числі ПДВ 20%.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що вступ орендаря у володіння та користування майном одночасно із підписанням договору, акту прийому - передачі вказаного майна, а також одержання відповідної згоди органу Антимонопольного комітету України.
У відповідності до п.2.2 договору передача майна в оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.
Передача майна в оренду здійснюється за участю відповідних уповноважених фахівців з оформленням акту передачі (п. 2.3 договору).
За умовами п.2.6 договору майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі.
Розділ 3 договору оренди містить умови щодо орендної плати.
Згідно п.8.2 договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.
Відповідно до п.11.1 договору він діє 10 років та вступає в силу з моменту складання і підписання акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною даного договору, а також згоди Антимонопольного комітету України.
Умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (п.11.2 договору).
Згідно п.11.3 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться однією із сторін розглядаються протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.
В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку вказаному в п.11.1 протягом одного місяця, він вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.11.4 договору).
У відповідності до п.11.5 договору дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін; банкрутства орендаря.
Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.
01 липня 2003 року комісія у складі представників сторін підписала акт приймання - передачі основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС у оперативну оренду Зовнішньоекономічній асоціації "Новосвіт".
29 березня 2011 року між ПАТ "Хмельницькобленерго" та ЗЕА "Новосвіт" підписано додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди №44р/03 від 01.07.2003 року, у якій визначено, що орендна плата становить 29191,84 грн. на місяць, в т. ч. ПДВ. Орендна плата перераховується орендарем в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Додатком до додаткової угоди оформлено перелік основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС, що знаходяться в оперативній оренді Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт".
Вказаний договір оренди, як встановлено у судових рішеннях у справі №924/488/19, припинив свою дію 20.11.2019 року.
Платіжним дорученням від 19.04.2019 року позивачем перерахував відповідачу 25782,08 грн. компенсації вартості поліпшення згідно договору №44Н/03 від 01.07.2003 року.
У листі від 26.12.2019 року, адресованому позивачу, відповідач просить направити 30.12.2019 року до орендованих об'єктів представників АТ «Хмельницькобленерго» з метою приймання-передачі майна. На підтвердження надіслання вказаного листа ЗЕА «Новосвіт» надано фіскальний чек від 26.12.2019 року щодо здійснення поштового пересилання АТ «Хмельницькобленерго».
ЗЕА «Новосвіт» наказом 23 від 27.12.2019 року створив комісію з передачі основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівсьокї ГЕС акціонерному товариству «Хмельницькобленерго» у зв'язку з припиненням дії договору оренди.
Платіжним дорученням №1504 від 27.12.2019 року ЗЕА «Новосвіт» перерахувала АТ «Хмельницькобленерго» 460421,96 грн. за оренду ГЕС згідно договору 44н/03 від 01.07.2033 року за період липень-грудень 2019 року.
Відповідач наказами №543в та №544в від 30.12.2019 року направив у відрядження до Щедрівської ГЕС та Новокостянтинівської ГЕС працівників з метою повернення об'єкту оренди. Вказаними працівниками 30.12.2019 року складено акти про те, що представники АТ «Хмельницькобленерго» не прибули до місцезнаходження ГЕС для прийняття їх у своє володіння.
Наказом від 31.12.2019 року ЗЕА «Новосвіт» направив у відрядження до АТ «Хмельницькобленерго» працівника з метою підписання акту прийому-передачі (повернення) Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС з оренди за наслідками роботи комісії згідно наказів №23 від 27.12.2019 року, №№543в та 544в від 30.12.2019 року.
Згідно відмітки про прибуття у відрядження, останній прибув у АТ «Хмельницькобленерго» 02.01.2020 року та вибув 03.01.2020 року.
02.01.20 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.12.2019 року, у якій повідомляє про зарахування грошових коштів у сумі 229864,60 грн., що надійшли з призначенням платежу «за оренду згідно договору №44н/03 від 01.07.2003 року» як орендну плату за період з травня по червень 2019 року. Водночас, наявна заборгованість по орендній платі за період з липня 2019 року по 20.11.2019 року. Відтак, позивач вимагає від відповідача повернути орендоване майно, повідомити про дату його повернення, а також сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 357494,38 грн. та неустойку в розмірі 102927,70 грн.
Листом від 15.01.2020 року, адресованому ЗЕА «Новосвіт», АТ «Хмельницькобленерго» врахувало сплачених ЗЕА «Новосвіт» 460421,96 грн. як орендну плата за період з липня 2019 року по 20.11.2019 року на суму 357494,38 грн. та 102927,70 грн. як неустойку.
У відповідь відповідач у листі від 24.01.2020 року просить позивача зарахувати суму в розмірі 460421,96 грн. як орендну плату та скласти відповідний розрахунок (коригування) до податкової накладної.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 27.01.2020 року щодо допуску на об'єкти електромереж Новокостянтинівської ГЕС для обстеження щодо готовності до безаварійного пропуску паводків льодоходу. За результатами обстеження гідротехнічних споруд та механічного обладнання Новокостянтинівської та Щедрівської ГЕС складено акти від 06.02.2020 року.
У листі від 11.02.2020 року АТ «Хмельницькобленерго» повідомило ЗЕА «Новосвіт» про зарахування 357494,38 грн. в якості орендної плати за період з липня по 20.11.2019 року та коштів в сумі 102927,70 грн. як неустойку за невиконання зобов'язання щодо повернення майна. Окрім того, просить повернути орендоване майно.
ЗЕА «Новосвіт» у листі від 13.02.2020 року просить невідкладно зареєструвати податкову накладну на суму 102927,58 грн. в рахунок сплати орендної плати товариству згідно договору №44н/03 від 01.07.2003 року.
04.03.2020 року позивачем видано наказ №163, яким створено комісію для приймання-передачі основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС.
У листі ЗЕА «Новосвіт» від 10.03.2020 року, надісланому АТ «Хмельницькобленерго», пропонує узгодити дату та час фактичної передачі орендованих ГЕС, просить повернути 178927,56 грн. надлишково сплаченої орендної плати, переказати вартість здійснених орендарем поліпшень. До листа також долучає наказ №23 від 27.12.2019 року про створення комісії щодо передачі майна Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС.
16.03.2020 року відповідач звернувся до позивача з листом щодо направлення 18.03.2020 року комісію, створену наказом від 04.03.2020 року, до місць знаходження Новокостянтинівської та Щедрівської ГЕС з метою фактичного приймання-передачі орендованого майна та підписання акту.
У відповідь АТ «Хмельницькобленерго» листом від 17.03.2020 року повідомило відповідача, що у зв'язку з запровадження карантинних обмежень про дату та час здійснення приймання орендованого майна буде повідомлено додатково.
Платіжним дорученням №3851 від 01.04.2020 року АТ «Хмельницькобленерго» повернуто на рахунок ЗЕА «Новосвіт» 102927,70 грн. надмірно сплаченої орендної плати.
У листі від 23.04.2020 року АТ «Хмельницькобленерго» повідомило про можливість здійснення процедури приймання-передачі ГЕС після 04.05.2020 року у зв'язку з карантинними обмеженнями.
У листі від 04.05.2020 року позивач зазначив про здійснення приймання-передачі орендованого майна ГЕС 07.05.2020 року.
07.05.2020 року між сторонами у справі підписано акт прийому-передачі (повернення) основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС з оренди згідно договору оренди №44н/03 від 01.07.2003 року.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( п. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як стверджується з матеріалів справи, 01 липня 2003 року між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" та зовнішньоекономічною асоціацією "Новосвіт" був укладений договір №44н/03, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння та користування майно Новокостянтинівської та Щедрівської гідроелектростанцій. Тоді ж передане в оренду майно прийнято відповідачем по акту приймання-передачі.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За положеннями ч. 2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019р. у справі № 904/3315/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019р. у справі № 910/20370/17.
Як стверджується із судових рішень у справі №924/488/19 та не заперечується сторонами, договір оренди як правова підстава користування відповідачем орендованих у позивача об'єктів - Новокостянтинівської та Щедрівської гідроелектростанцій, припинив свою дію 20.11.2019 року у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено. Відтак, з вказаного часу у ЗЕА "Новосвіт" виник обов'язок з повернення позивачу орендованих об'єктів.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно частини 2 зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Так, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору.
Суд зазначає, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
При розгляді спорів про стягнення неустойки необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Як слідує з позовної заяви, позивачем здійснено нарахування неустойки у подвійному розмірі орендної плати за період з 21.11.2019 року (дати, наступної за датою припинення договору оренди) по 06.05.2020 року (дати, що передує даті підписання акту приймання-передачі орендованого майна).
Судом проаналізовано листування між сторонами та приймається до уваги, що 16.03.2020 року ЗЕА "Новосвіт" звернулася з листом до АТ "Хмельницькобленерго" щодо здійснення приймання-передачі орендованого майна 18.03.2020 року. У відповідь позивач у листі від 17.03.2020 року, не заперечуючи щодо приймання майна, повідомив про неможливість явки працівників по причині запровадження карантинних обмежень. Аналогічні підстави для відмови у виїзді представників АТ "Хмельницькобленерго" вказані у листі від 23.04.2020 року ( у відповідь на лист відповідача від 15.04.2020 року). Відтак, лише у листі від 04.05.2020 року позивач повідомив ЗЕА "Новосвіт" про здійснення приймання орендованого майна 07.05.2020 року, що і було здійснено.
Відповідні обставини також не заперечуються сторонами.
З викладеного, непередання орендованого майна у період з 18.03.2020 року по 07.05.2020 року відбулося не з причин протиправної поведінки ЗЕА "Новосвіт" та за відсутності вини останнього, з чого слідує безпідставність нарахування неустойки за вказаний період.
З приводу доводів відповідача про вчинення АТ "Хмельницькобленерго" дій щодо ухиляння від прийняття майна Новокостянтинівської та Щедрівської гідроелектростанцій судом враховується відсутність достатніх доказів надіслання листа від 26.12.2019 року позивачу ( в контексті того, що останнім заперечується факт його отримання); вимоги позивача щодо повернення орендованого майна (листи від 28.12.2019 року, від 11.02.2020 року); надіслання ЗЕА "Новосвіт" наказу №23 від 27.12.2019 року про створення комісії щодо передачі орендованого майна лише із листом 10.03.2020 року та у відповідь на надіслання відповідного наказу зі сторони АТ "Хмельницькобленерго"; відсутність вимог ЗЕА "Новосвіт" щодо надіслання представників для передання орендованого майна (у період до листа від 10.03.2020 року), а також зауважень щодо ухиляння АТ "Хмельницькобленерго" від прийняття майна (в тому числі, у листах від 24.01.2020 року, від 13.02.2020 року, від 10.03.2020 року).
З вказаного вище суд приходить до висновку про недостатність доказів на підтвердження неправомірних дій (бездіяльності) АТ "Хмельницькобленерго", які спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна у період з 21.11.2020 року.
Відтак, під час розгляду даного спору господарським судом встановлено факт невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин; наявність поважних причин або обставин, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно у період з 21.11.2019 року по 17.03.2020 року, відповідачем не доведено.
Інші заперечення, викладені ЗЕА "Новосвіт" у відзиві на позов, в тому числі, щодо сплати орендної плати, зміни позивачем цільового призначення вчинених відповідачем платежів, не спростовують вищевикладеного. Окрім того, платіжним дорученням №3851 від 01.04.2020 року АТ «Хмельницькобленерго» повернуто на рахунок ЗЕА «Новосвіт» 102927,70 грн. надмірно сплаченої орендної плати, та 19.04.2019 року сплачено компенсацію вартості поліпшення згідно договору №44Н/03 від 01.07.2003 року.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на все вищевикладене, обґрунтованими є вимоги АТ "Хмельницькобленерго" про стягнення з ЗЕА "Новосвіт" 598952,64 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за період з 21.11.2019 року по 17.03.22 року.
Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу річного строку позовної давності у даному випадку та відмовити в задоволенні позову.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Водночас, застосовуючи приписи ст. 785 ЦК України, у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування загальної позовної давності відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/62/18 від 20.09.2019р.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява про стягнення неустойки за період з 21.11.2019 року подана до господарського суду 08.12.2021 року, отже позивачем не пропущено трьохрічний строк позовної давності.
Таким чином, позов акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький до зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт", м. Вінниця про стягнення 855 786,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 598 952,64 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року, в стягненні 256 834, 2 грн. неустойки суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький до зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт", м. Вінниця про стягнення 855 786,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року, задовольнити частково.
Стягнути з зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» (21022, м. Вінниця, пров. Станіславського, 16, код 30594406) на користь акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А, код 22767506) 598 952,64 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 64 коп.) неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року, 8 984,29 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
В стягненні 256 834, 20 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за договором №44н/03 від 01.07.2003 року відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.04.2022 року
Суддя М.В. Музика
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (21022, м. Вінниця, пров. Станіславського, 16) - рек. з пов. про вручення