79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.03.2022 Справа № 914/3219/21
місто Львів
За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», м. Львів
про стягнення 274295,43грн.
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі: Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про стягнення 286225,48 грн, з яких: 248655,48 грн основний борг за Договором №570129 на надання послуг з водопостачання та водовідведення, 32044,89 грн пені, 2660,10 грн індексу інфляції та 2865,01 грн відсотків річних.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 01.11.2021 позовну заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк 10 (десять) днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
11.11.2021 в системі документообігу суду за вх.№26655/21 зареєстровано подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи. До вказаного клопотання долучено уточнену позовну заяву б/н від 08.11.2021 згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 236725,43 грн основного боргу за Договором №570129 на надання послуг з водопостачання та водовідведення, 32044,89 грн пені, 2660,10 грн індексу інфляції та 2865,01 грн відсотків річних.
Ухвалою суду від 12.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.12.2021.
Ухвалою суду від 13.12.2021 підготовче засідання відкладено на 10.01.2022.
Ухвалою суду від 06.01.2022 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Львівської області від 13.12.2021.
10.01.2022 за вх.№315/22 на електронну адресу суду від позивача поступило клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строків підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 10.01.2022 за клопотанням позивача, строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів з 11.01.2022, підготовче засідання відкладено на 07.02.2022.
Ухвалою суду від 07.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/3219/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2022.
Ухвалою суду від 28.02.2022 розгляд справи відкладено на 28.03.2022.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 28.03.2022 року не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засіданні.
Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» (трек номер відправлення 7901414466802), копія ухвали суду від 28.02.2022, надіслана на адресу місцезнаходження позивача - Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64, відправлення вручено: за довіреністю -09.03.2022.
Щодо відповідача, варто зазначити, що ухвали суду від 12.11.2021 про відкриття провадження, від 13.12.2021, від 10.01.2022, від 07.02.2022 та від 28.02.2022 надсилалися на юридичну адресу відповідача, а саме 79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 45. Однак поштові конверти з вкладенням (ухвали суду від 12.11.2021, від 13.12.202, від 10.01.2022) повернуті на адресу суду, згідно Довідки про причини повернення Ф.20 - за закінченням терміну зберігання.
Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», щодо копії ухвали суду від 28.02.2022 надісланої на адресу місцезнаходження відповідача, міститься запис «відправлення не вручене під час доставки: інші причини - 15.03.2022».
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи у суді, а неотримання ним в поштовому відділенні кореспонденції суду не є підставою для повторного відкладення судового засідання.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - ТзОВ «Львівавтокомплектація» всупереч вимогам Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №570129 від 08.07.2010 року не здійснював своєчасну оплату наданих послуг, у зв'язку з чим за період з 01.12.2018 по 07.12.2019 виникла заборгованість у розмірі 236725,43 грн. Оскільки така заборгованість відповідачем не була сплачена, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 236725,43 грн основного боргу, 32044,89 грн пені за Договором №570129, 2660,10 грн індексу інфляції та 2865,01 грн відсотків річних нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
08.07.2010 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (позивач по справі, виробник послуг за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (відповідач по справі, виконавець послуг за договором) укладено Договір № 570129 (надалі - Договір) про надання послуг з водопостачання та водовідведення, за яким виробник послуг взяв на себе зобов'язання надавати послуги з водопостачання та водовідведення в будинок № 139 по вулиці Кульпарківській, а виконавець послуг зобов'язався оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за затвердженими рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до Договору (п.1.1).
Відповідно до п.п.6.1. - 6.2. Договору розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення проводяться виконавцем у грошовій формі відповідно до тарифів затверджених рішеннями виконавчого комітету. В разі зміни тарифів - плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Сторони погодили, що виконавець послуг до 20 числа, наступного за звітним місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 3,3 % (ТзОВ «Львівавтокомплектація» ) комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. (Комісійна винагорода враховується виробником при розрахунках за надані послуги.) При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість виконавця (п. 6.3.).
Згідно з п.6.4. Договору рахунок на оплату спожитих послуг водопостачання та водовідведення виставляється виробником послуг в останній день звітного місяця на підставі показів загальнобудинкових приладів обліку, а за їх відсутності: на підставі звіту виконавця послуг, поданого ним до 25-го числа звітнього місяця-на паперових носіях по формі - Додаток 3 та в електронному вигляді ,по формі-Додаток 4.
Позивач вказує, що з грудня 2015 року відповідач не здійснював своєчасну оплату послуг відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим виникала постійна заборгованість перед позивачем. У зв'язку з чим позивачем було звернено до виконання стягнення суми боргу за період з 01.12.2015 по 30.11.2018, що підтверджується рішенням по справі № 914/2444/18 від 08.04.2019.
Зокрема Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2019 року у справі №914/2444/18 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» суму в розмірі 281636,47 грн з яких: 196845,86 грн - основного боргу; 28738,31 грн пені; 41085,44 грн інфляційних втрат; 10804,74 грн 3 % річних та 4162,12 грн - судового збору. Рішення набрало законної сили 10.05.2019 року.
Позивач стверджує, що у лютому 2019 відповідачем було частково сплачено попередню заборгованість та поточну, проте нова заборгованість, яка утворилася після задоволення стягнення по 30.11.2018 продовжувала збільшуватися та не була вчасно та повністю погашеною.
Матеріали справи містять копії Рахунків за водопостачання та водовідведення за період грудень 2018 - грудень 2019 року, які за твердженням позивача повністю не оплачені. Крім того позивачем долучено копії Актів попередження, щодо наявної заборгованості ТзОВ «Львівавтокомплектація» за Договором №570129.
02.12.2019 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управитель Лаз» (уповноважена особа за договором) укладено Колективний договір 570503.
Відповідно до п.4 Колективного договору уповноважена особа веде облік обсягу спожитих споживачами послуг та їх оплати (у тому числі стосовно кожної квартири (приміщення), здійснює розподіл обсягу спожитих послуг між споживачами та перераховує кошти, сплачені споживачами, на поточні рахунки виконавця. Об'єктом водопостачання є будинок АДРЕСА_1 (п.5).
Останні покази об'ємів спожитої води за приладами обліку, що обліковувались за відповідачем були зняті 07.12.2019.
07.12.2019 року представником ЛМКП «Львівводоканал» складено Акт №70852, про те що при перевірці стану водопровідної та каналізаційної мережі по АДРЕСА_1 , належного абоненту ТОВ «Львівавтокомплектація» встановлено, що показники лічильників становлять - 178117 м3.
До матеріалів справи долучено зведені загальні довідки (по договору №570129 (К)) по водопостачанню та по водовідведенню за період з грудня 2018 по грудень 2019, а також копію Звіту по оплатам за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 року.
15.06.2021 позивач звертався до ТзОВ "Львівавтокомплектація" із претензією за вих. №ДВ-7722, в якій просив терміново перерахувати заборгованість. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чека акціонерного товариства "Укрпошта" N 00367930034576 від 15.06.2021.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Зазначені обставини зумовили звернення Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про стягнення 236725,43 грн основного боргу за Договором №570129 на надання послуг з водопостачання та водовідведення, 32044,89 грн пені, 2660,10 грн індексу інфляції та 2865,01 грн відсотків річних.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №570129 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 08.07.2010.
Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2018 по грудень 2019 року позивачем надано відповідачу передбачені Договором послуги які відповідачем не були оплачені.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на зафіксований у Договорі порядок розрахунків, суд, беручи до уваги встановлені чинним законодавством правила обчислення строків з врахуванням вихідних та святкових днів, приходить до висновку, що ТзОВ «Львівавтокомплектація» прострочено зобов'язання із оплати наданих послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу за період з 01.12.2018 по 07.12.2019 в сумі 236725,43 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань із оплати наданих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення 236725,43 грн. основного боргу є обґрунтованою.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно зі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договором №570129 від 08.07.2010 року передбачено, що при несплаті або частковій несплаті за надані послуги виконавець послуг сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладення цього Договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим (п.7.2).
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з невиконанням ТзОВ «Львівавтокомплектація» зобов'язань, позивачем, відповідно до п. 7.2 Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 32044,89 грн.
Перевіривши підстави та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що вимога Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою однак підлягає до задоволення частково, в розмірі 22981,02 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем відповідно до ст.625 ЦК України нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 2660,10 грн індексу інфляції та 2865,01 грн 3% річних.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування 3% річних, суд звертає увагу на те, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, що враховується при проведенні відповідних нарахувань за кожен розрахунковий період. Відтак, провівши перерахунок за визначений позивачем період - з 01.12.2018 по 07.12.2019 включно, з врахуванням суми боргу, здійснених відповідачем часткових оплат, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. До стягнення присуджено 2315,75 грн. 3% річних.
Також суд звертає увагу на те, що при проведенні розрахунків інфляційних втрат позивачем не враховано роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).
Відтак, провівши відповідний перерахунок за визначений позивачем період з 01.12.2018 по 07.12.2019 з врахуванням індексів інфляції за грудень 2018 -грудень 2019 року, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат включно підлягає частковому задоволенню на суму 1662,56 грн.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про стягнення підлягають задоволенню в частині 236725,43 грн основного боргу, 22981,02 грн пені, 1662,56 грн індексу інфляції та 2315,75 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір в розмірі 3955,20 грн. покладається на відповідача.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівавтокомплектація" (79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 45; ідентифікаційний код 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код 03348471) 236725,43 грн основного боргу, 22981,02 грн пені, 1662,56 грн індексу інфляції, 2315,75 грн 3% річних та 3955,20 грн судового збору
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписане суддею 07.08.22р.
Суддя Щигельська О.І.