79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.02.2022 Справа № 914/3155/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Дніпроазот”
до відповідача Приватного підприємства “Торгівельна фірма “Герміона”
про стягнення 81028,10 грн.
за участю представників:
від позивача не з?явився
від відповідача не з?явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Акціонерним товариства “Дніпроазот” до відповідача Приватного підприємства “Торгівельна фірма “Герміона” про стягнення 81028,10 грн., з яких:
- 1079,45 грн. - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 31306,80 грн. - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 8944,80 грн. - штраф за порушення більше ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 5829,02 грн. - пеня за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору;
- 4830,19 грн. - пеня за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору;
- 404,79 грн. - пеня за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 10.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 939,20 грн. - пеня за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 17.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 581,41 грн. - пеня за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 28.06.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 27112,44 грн. - грошові кошти в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 6.7. та 9.10. договору, згідно із пунктом 6.12. договору.
Крім того, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 2270,00 грн. - витрат по сплаті судового збору та 7000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Позивач та відповідач явку представників в судове засідання 17.02.2022р. для розгляду справи по суті не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
08.10.2020р. між Акціонерним товариством “Дніпроазот” (покупець) та Приватним підприємством “Торгівельна фірма “Герміона” (постачальник) укладено договір поставки №773847, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим договором.
Згідно із пунктом 1.2. договору, найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного договору.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документації на продукцію: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою №1-ТН, яка наведена у додатку №7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та документ про відповідність (декларацію, сертифікат відповідності, тощо), оформлений згідно з Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та технічним регламентом на продукцію, якщо відповідна продукція, що постачається за цим договором, підлягає державному ринковому нагляду і контролю нехарчової продукції, копію митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору, ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до договору. Загальна сума договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку продукції до договору.
Згідно із пунктом 2.4. договору, покупець зобов'язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію протягом 7 (семи) календарних днів від дати поставки продукції та отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю - згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції.
Відповідно до пункту 6.7. договору, у випадку порушення стороною будь-якого зі своїх зобов'язань за договором (надалі - сторона-порушник) чи здійснення стороною або її посадовими особами протиправних дій, у тому числі, але не виключно:
- виконання стороною або її уповноваженою особою дій з порушенням вимог, передбачених пунктом 6.3. договору;
- поставки продукції, що була у використанні, а не нової;
- підміни продукції або її складових (частин);
- поставки продукції з відхиленнями від вимог по кількості, якості, комплектності чи інших вимог, характеристик та даних, передбачених договором;
- поставки продукції, що не належить постачальникові на праві власності;
- поставки продукції невідомого (невстановленого) походження, іншого виробника та/або іншої країни походження;
- недопоставки чи прострочення поставки продукції та/або порушення строку заміни продукції чи усунення недоліків продукції;
- необгрунтованої затримки в наданні (оформленні) документів, передбачених договором та чинним законодавством України;
- надання недостовірної інформації чи документів про сторону та/або повноваження особи, що діє від імені сторони;
- здійснення уповноваженими особами будь-яких протиправних дій/бездіяльності, у тому числі: підкуп; пропозиція, передача та/або одержання хабаря; зловживання посадовим становищем; перевищення посадових повноважень; одержання неправомірної вигоди для себе або інших осіб; пропозиція або надання стороні чи іншій особі неправомірної вигоди; сприяння з використанням посадового положення фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності з метою одержання неправомірної вигоди; незаконне збагачення; зловживання впливом; підробка документів, печаток, штампів і бланків; збут або використання підроблених документів, печаток, штампів та інших дій, спрямованих на обмеження прав, погіршення ділової репутації будь-якої сторони, її посадових осіб
сторона-порушник та/або її винні уповноважені особи несуть відповідальність, визначену цим договором, а також зобов'язані відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв'язку із цим збитки, у тому числі упущену вигоду та моральну шкоду.
Згідно із пунктом 6.8. договору, за порушення строку поставки продукції Постачальник сплачує Покупцеві неню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.
Пунктом 6.12. договору передбачено, що сторони домовилися, що у випадку невиконання чи недотримання постачальником будь-якого зі своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 4.2., 4.8., 6.5., 6.7., 6.23., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9., 9.10.-9.12., 9.14.-9.16. договору, постачальник зобов'язується на вимогу покупця перерахувати на користь покупця грошові кошти у розмірі 10% загальної суми договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 4.2., 4.8., 6.5., 6.7., 6.23., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9., 9.10.-9.12., 9.14.-9.16. договору. Сторони домовилися, що сплата постачальником покупцю коштів згідно з цим пунктом договору здійснюється у безспірному порядку не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати направлення покупцем вимоги постачальнику і є самостійним (грошовим) зобов'язанням постачальника перед покупцем за цим договором.
Відповідно до пункту 6.17 договору, за порушення строку (терміну) надання документів, які піддягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Згідно із пунктом 6.18. договору, за кожний день прострочення постачальником строку складання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцю зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в пункті 9.10. договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Пунктами 9.3. та 9.4. договору передбачено, що податкові накладні, акти приймання-передачі продукції, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки та всі інші документи, які складаються у зв'язку з цим договором, повинні бути викладені українською мовою, складені за формою та з дотриманням вимог, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, з урахуванням правил та звичаїв ділового обороту. Покупець має право вимагати від постачальника належного оформлення документів, пов'язаних з цим договором, та не приймати їх, якщо надані чи складені постачальником документи не відповідають умовам даного договору та/або вимогам чинного законодавства України. Всі первинні документи, що фіксують та підтверджують господарські операції за цим договором, мають бути складені та оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших вимог чинного законодавства.
Згідно із пунктами 9.10. та 9.11. договору, постачальник зобов'язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі декларувати свої податкові зобов'язання, які пов'язані з цим договором, шляхом подання до контролюючих органів податкової звітності, складеної та заповненої за формою та у відповідності до вимог законодавства України.
Відповідно до підписаної між сторонами специфікації №1 від 08.10.2020р. Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона» (постачальник, відповідач) зобов'язалося поставити Акціонерному товариству «Дніпроазот» (покупцю, позивачу) товар на загальну суму 53972,40 грн. (з ПДВ) протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати укладення сторонами договору,
Згідно із підписаною між сторонами накладною №15 від 10.03.2021р. відповідач передав позивачу товар на загальну суму 53972,40 грн. (з ПДВ).
Відповідно до підписаної між сторонами специфікації №2 від 20.11.2020р. Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона» (постачальник, відповідач) зобов'язалося поставити Акціонерному товариству «Дніпроазот» (покупцю, позивачу) товар на загальну суму 89448,00 грн. (з ПДВ) протягом 70 (сімдесяти) календарних днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно із пунктом 2.5.1. договору.
20.11.2020р. між Акціонерним товариством “Дніпроазот” (покупець) та Приватним підприємством “Торгівельна фірма “Герміона” (постачальник) підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №773847 від 08.10.2020р., відповідно до якої сторони дійшли згоди, зокрема, доповнити розділ 2 договору пунктом 2.5 у наступній редакції:
"2.5. Оплата продукції передбаченої специфікацією №2 на поставку продукції від 20.11.2020р. здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку:
2.5.1. перший платіж у розмірі 30% вартості продукції передбаченої специфікацією №2 на поставку продукції від 20.11.2020р. - здійснюється у вигляді попередньої оплати;
2.5.2. остаточна оплата вартості поставленої продукції передбаченої специфікацією №2 на поставку продукції від 20.11.2020р. - здійснюється покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати поставки продукції та отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим договором, строк оплати поставленої продукції передбаченої специфікацією №2 на поставку продукції від 20.11.2020р. продовжується на час прострочення надання відповідних документів."
Згідно із підписаною між сторонами накладною №52 від 28.06.2021р. відповідач передав позивачу товар на загальну суму 89448,00 грн. (з ПДВ). При цьому, як вбачається із вказаної накладної у ній міститься відмітка покупця про отримання товару не 28.06.2021р., а 01.07.2021р.
Відповідно до підписаної між сторонами специфікації №3 від 02.04.2021р. Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона» (постачальник, відповідач) зобов'язалося поставити Акціонерному товариству «Дніпроазот» (покупцю, позивачу) товар на загальну суму 127704,00 грн. (з ПДВ) протягом 84 (вісімдесяти чотирьох) банківських днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно із пунктом 2.6.1. договору.
02.04.2021р. між Акціонерним товариством “Дніпроазот” (покупець) та Приватним підприємством “Торгівельна фірма “Герміона” (постачальник) підписано додаткову угоду №3 до договору поставки №773847 від 08.10.2020р., відповідно до якої сторони дійшли згоди, доповнити розділ 2 договору пунктом 2.6 у наступній редакції:
"2.6. Оплата продукції передбаченої специфікацією №3 на поставку продукції від 02.04.2021р. здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку:
2.6.1. перший платіж у розмірі 30% вартості продукції передбаченої специфікацією №3 на поставку продукції 02.04.2021р. - здійснюється у вигляді попередньої оплати;
2.6.2. остаточна оплата вартості поставленої продукції передбаченої специфікацією №3 на поставку продукції від 02.04.2021р. - здійснюється покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати поставки продукції та отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим договором, строк оплати поставленої продукції передбаченої специфікацією №3 на поставку продукції від 02.04.2021р. продовжується на час прострочення надання відповідних документів."
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач відповідно до специфікації №1 зобов'язаний був здійснити поставку товару на суму 53972,40 грн. у строк по 12.03.2021р. включно. Однак, як вказано у позовній заяві, у зв'язку з тим, що відповідач здійснив поставку згідно із вказаною специфікацією 15.03.2021р., тому порушення строку поставки цієї продукції становить 2 (два) календарних дні, у зв'язку з чим розмір пені відповідно до пункту 6.8. договору за твердженням позивача становить 1079,45грн. (53972,40 грн. х 1% х 2 = 1079,45 грн.).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач відповідно до специфікації №2 зобов'язаний був здійснити поставку товару на суму 89448,00 грн. у строк по 26.05.2021р. включно, оскільки попередня оплата (30%) на суму 26834,40 грн. була здійснена відповідно до платіжного доручення №2044 від 17.03.2021р.
Однак, як вказано у позовній заяві, у зв'язку з тим, що відповідач здійснив поставку згідно із вказаною специфікацією 01.07.2021р., що підтверджується підписаною Сторонами видатковою накладною № 52 від 28.06.2021р., тому порушення строку поставки цієї продукції становить 35 календарних днів, у зв'язку з чим розмір пені за відповідно до пункту 6.8. договору твердженням позивача становить 31306,80 грн. (89448,00 грн. х 1% х 35 = 31306,80 грн.).
Крім того, у зв'язку з тим, що відповідно до специфікації №2 прострочення поставки товару становить більше ніж 10 днів, позивач нарахував відповідачу штраф у відповідності до пункту 6.8. договору в розмірі 10% від вартості непоставленого товару що становить 8944,80 грн. (89448,00 грн. х 10% = 8944,80 грн.).
Таким чином, як зазначено у позовній заяві, за порушення відповідачем строків поставки продукції за договором позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції на загальну суму 41331,05 грн., що складається з:
- 1079,45 грн. - пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно з пунктом 6.8. договору;
- 31306,80 грн. - пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно з пунктом 6.8. договору;
- 8944,80 грн. - штрафу за порушення більше ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно з пунктом 6.8. договору.
Як зазначено у позовній заяві, станом на 18.10.2021р. постачальник не надав покупцю копію вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, що поставлена постачальником за видатковою накладною №15 від 10.03.2021р.
Тобто як зазначає позивач, порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, складає 216 календарних днів, у зв'язку з чим розмір пені за це порушення відповідно до умов пункту 6.17. договору становить 5829,02 грн. (53972,40 грн. х 0,05% х 216 = 5829,02 грн.).
Також, як вказано у позовній заяві, станом на 18.10.2021р. постачальник не надав покупцю копію вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, що поставлена постачальником за видатковою накладною № 52 від 28.06.2021р.
Тобто як зазначає позивач, порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2021р. до договору, складає 108 календарних днів, у зв'язку з чим розмір пені за це порушення відповідно до умов пункту 6.17. договору становить 4830,19 грн. (89448,00 грн. х 0,05% х 108 = 4830,19 грн.).
Отже, як стверджує позивач, за порушення відповідачем строків надання копій вантажних митних декларації, за якими було здійснено митне оформлення продукції за договором загальний розмір штрафних санкцій становить 10659,21 грн., що складається з:
- 5829,02 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно пункту 6.17. договору;
- 4830,19 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно пункту 6.17. договору.
Як зазначено у позовній заяві, оскільки продукція, передбачена специфікацією №1 від 08.10.2020р. на суму 53972,40 грн. була поставлена позивачу 10.03.2021р., тому за твердженням позивача відповідно до пункту 9.10. договору останнім днем для реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних було 15.03.2021р.
Однак як вказує позивач, в порушення умов договору, складена 10.03.2021р. постачальником податкова накладна №7 була зареєстрована ним в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 31.03.2021р., тобто з порушенням строку, встановленого п. 9.10. договору, а саме з простроченням на 15 календарних днів, у зв'язку з чим за твердженням позивача, розмір пені відповідно до пункту 6.18 договору становить 404,79 грн. (53972,40 грн. х 0,05% х 15 = 404,79 грн.).
Як також зазначено у позовній заяві, 17.03.2021р. позивач здійснив перший платіж у розмірі 30% вартості продукції (у вигляді попередньої оплати), передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020 до договору на суму 26834,40 грн., тому у відповідача 17.03.2021р. виникли податкові зобов'язання з ПДВ і відповідно до пункту 9.10. договору останнім днем для реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних є 22.03.2021р.
Однак як вказує позивач, в порушення у мов договору, складена 17.03.2021р. постачальником податкова накладна №11 була зареєстрована ним в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 13.04.2021р., тобто з порушенням строку, встановленого п. 9.10. договору, а саме з простроченням на 21 календарний день, у зв'язку з чим за твердженням позивача, розмір пені відповідно до пункту 6.18 договору становить 939,20 грн. (89448,00 грн. х 0,05% х 21 = 939,20 грн.).
Крім того, як зазначено у позовній заяві, оскільки продукція, передбачена специфікацією №2 від 20.11.2020р. на суму 89448,00 грн. була поставлена позивачу відповідно до видаткової накладної №52 від 28.06.2021р., тому за твердженням позивача відповідно до пункту 9.10. договору останнім днем для реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних було 01.07.2021р.
Однак як вказує позивач, в порушення умов договору, складена 28.06.2021р. постачальником податкова накладна №16 була зареєстрована ним в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 15.07.2021р., тобто з порушенням строку, встановленого п. 9.10. договору, а саме з простроченням на 13 календарних днів, у зв'язку з чим за твердженням позивача, розмір пені відповідно до пункту 6.18 договору становить 581,41 грн. (89448,00 грн. х 0,05% х 13 = 581,41 грн.).
Таким чином, за твердженням позивача загальний розмір пені за порушення відповідачем строків надання зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних поставки продукції за договором становить 1925,40 грн. та складається з:
- 404,79 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 10.03.2021р., згідно пункту 6.18. договору;
- 939,20 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 17.03.2021р., згідно пункту 6.18. договору;
- 581,41 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 28.06.2021р., згідно пункту 6.18. договору.
Крім того, як стверджує позивач у позовні заяві, відповідач згідно із пунктом 6.12. договору зобов'язаний сплатити позивачу 10% загальної суми договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 6.7., 9.10. договору, тобто 27112,44 грн. (271124,40 грн. х 10% = 27112,44 грн.).
При цьому, як вказано у позовній заяві, порушення пунктів 1.3., 6.7., 9.10. договору полягає в наступному:
- невиконання зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктом 1.3. договору, - в частині передачі покупцю копій митних декларацій, за якими було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України;
- невиконання та недотримання зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктом 6.7. договору, - в частині допущення поставки продукції з відхиленням від вимог по строку поставки, передбаченого договором, необгрунтованої затримки в наданні (оформленні) документів, передбачених договором та чинним законодавством України (копій митних декларацій, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних);
- недотримання зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктом 9.10. договору, - в частині своєчасного надання покупцю зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних за операціями, які здійснені за договором.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 81028,10 грн., з яких:
- 1079,45 грн. - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 31306,80 грн. - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 8944,80 грн. - штраф за порушення більше ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 5829,02 грн. - пеня за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору;
- 4830,19 грн. - пеня за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору;
- 404,79 грн. - пеня за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 10.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 939,20 грн. - пеня за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 17.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 581,41 грн. - пеня за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 28.06.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 27112,44 грн. - грошові кошти в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 6.7. та 9.10. договору, згідно із пунктом 6.12. договору.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Приватне підприємство “Торгівельна фірма “Герміона” частково не погоджується з позовними вимогами Акціонерного товариства “Дніпроазот”.
Зокрема щодо позовних вимог про стягнення пені за порушення строків надання копій вантажно-митних декларацій відповідач зазначає, що надання копій вантажно-митних декларацій можливе лише у випадку імпорту та розмитнення продукції безпосередньо відповідачем, однак в даному випадку поставлену позивачу продукцію відповідач придбав у ТзОВ "Еммерсон" на митній території України, у зв'язку з чим відповідач не може надати позивачу копії вантажно-митних декларації, оскільки особисто не здійснював імпорту продукції.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за порушення строків надання податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач зазначає, що він не погоджується з такими вимогами, оскільки порядок складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних регулюється чинним податковим законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, Наказом Міністерством фінансів України №1307 від 31.12.2015р. «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».
При цьому, як вказано у відзиві на позовну заяву, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 податкового кодексу України, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Таким чином, як стверджує відповідач, він склав та зареєстрував податкові накладні у повній відповідності до вимог статті 201.10. Податкового кодексу України, у зв'язку з чим на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків надання податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних є безпідставними.
Щодо позовної вимоги про стягнення 27112,44 грн. відповідно до пункту 6.12. договору відповідач зазначає, що за своїм характером забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних з недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, є прихованою штрафною санкцією, яка у даному випадку є подвійною, оскільки за ті ж самі "порушення" договору позивач вимагає сплатити пеню та штраф (за несвоєчасну поставку продукції, за непередання ВМД, за нереєстрацію в триденний термін податкових накладних), у зв'язку з чим на думку відповідача така позовна вимога також є безпідставною.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки продукції відповідач визнає факт недотримання строків поставки продукції та свій обов'язок сплатити позивачу за це порушення штрафні санкції, однак на думку відповідача заявлені у позовній заяві їх розміри є несправедливим та непомірно великим для відповідача, оскільки як вказано у відзиві на позовну заяву, сума заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу робить збитковою господарську операцію з продажу продукції.
При цьому відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів наявності понесення ним збитків, які б перевищували чи дорівнювали розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, а також зазначено, що позивач не довів та не підтвердив доказами, що розмір пені та штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача є співрозмірним із можливими збитками.
Таким чином, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення виконання зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, відповідач просить зменшити заявлені до стягнення позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки продукції в порядку статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.10.2020р. між Акціонерним товариством “Дніпроазот” (покупець) та Приватним підприємством “Торгівельна фірма “Герміона” (постачальник) укладено договір поставки №773847, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим договором.
Факт поставки позивачу товару підтверджується накладною №15 від 10.03.2021р. на суму 53972,40 грн. та накладною № 52 від 28.06.2021р. на суму 89448,00 грн.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи те, що відповідно до специфікації №1 від 08.10.2020р. товар на загальну суму 53972,40 грн. повинен бути поставлений протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати укладення сторонами договору, а фактична поставка товару по цій специфікації відбулася 10.03.2021р., тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 1079,45 грн. пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору є обгрунтована.
Враховуючи те, що відповідно до специфікації №2 від 20.11.2020р. товар на загальну суму 89448,00 грн. повинен бути поставленим протягом 70 (сімдесяти) календарних днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно із пунктом 2.5.1. договору., беручи до уваги, що така оплата була здійснена позивачем 17.03.2021р., а товар фактично поставлений 28.06.2021р. та отриманий позивачем 01.07.2021р., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 31306,80 грн. пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору та 8944,80 грн. штрафу за порушення більше ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору є обгрунтовані.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за порушення строків надання копій вантажної митних декларацій, за якими було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 та специфікацією №2 до договору, згідно із пунктом 6.17. договору, слід зазначити, що відповідач не підтвердив жодними доказами того, що він придбав продукцію у ТзОВ "Еммерсон" на митній території України.
Тобто відповідачем не доведено тієї обставини, що він не міг виконати свого обов'язку за договором щодо надання позивачу копій вантажно-митних декларації. Докази, які б могли свідчити про те, що ввезення товару на митну територію здійснювалося іншою особою, а не відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 5829,02 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. та 4830,19 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р., є обгрунтовані.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строків надання податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно із пунктом 6.18. договору, слід зазначити таке.
Так, порядок складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних регулюється чинним податковим законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, Наказом Міністерством фінансів України № 1307 від 31.12.2015р. «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».
Відповідно до статті 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із статтею 201.10. Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було складено та зареєстровано три податкові накладні, а саме:
1) №7 від 10.03.2021р. - зареєстрована в ЄРПН 30.03.2021р.;
2) №11 від 17.03.2021р. - зареєстрована в ЄРПН 13.04.2021р.;
3) №16 від 28.06.2021р. - зареєстрована в ЄРПН 15.07.2021р.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, відповідач склав та зареєстрував податкові накладні в межах граничних строків для їх реєстрації у відповідності до вимог статті 201.10. Податкового кодексу України.
Однак, як встановлено судом, у пункті 9.10. укладеного між сторонами договору погоджено, що постачальник зобов'язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому слід зазначити, що законодавство не містить жодних обмежень щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних раніше граничних строків, які встановлені статтею 201.10. Податкового кодексу України. Тобто, відповідач не був позбавлений можливості протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з податку на додану вартість скласти та надати позивачу податкову накладну.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було порушено пункт 9.10 укладеного між сторонами договору щодо вчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання їх позивачу.
Так, згідно із пунктом 6.18. договору, за кожний день прострочення постачальником строку складання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцю зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в пункті 9.10. договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 404,79 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 10.03.2021р., 939,20 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 17.03.2021р. та 581,41 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 28.06.2021р., є обгрунтовані.
Щодо позовної вимоги про стягнення 27112,44 грн. згідно із пунктом 6.12. договору слід зазначити таке.
Так, пунктом 6.12. договору передбачено, що сторони домовилися, що у випадку невиконання чи недотримання постачальником будь-якого зі своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 4.2., 4.8., 6.5., 6.7., 6.23., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9., 9.10.-9.12., 9.14.-9.16. договору, постачальник зобов'язується на вимогу покупця перерахувати на користь покупця грошові кошти у розмірі 10% загальної суми договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 4.2., 4.8., 6.5., 6.7., 6.23., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9., 9.10.-9.12., 9.14.-9.16. договору. Сторони домовилися, що сплата постачальником покупцю коштів згідно з цим пунктом договору здійснюється у безспірному порядку не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати направлення покупцем вимоги постачальнику і є самостійним (грошовим) зобов'язанням постачальника перед покупцем за цим договором.
При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію.
Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 08.10.2020р. Тобто укладений між сторонами договір діяв до 08.10.2021р. Слід зазначити, що грошові кошти, які відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу у відповідності до пункту 6.12. договору перераховуються саме в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця.
Тобто як вбачається зі змісту вказаного пункту, у випадку відсутності у покупця витрат (втрат), які необхідно компенсувати у зв'язку з порушенням відповідачем вищезазначених пунктів договору під час його дії, у покупця і відсутні підстави для збереження у себе грошових коштів передбачених пунктом 6.12. договору.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач поніс певні витрати (втрати) у зв'язку з порушенням відповідачем вищезазначених пунктів договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що в даному випадку позовна вимога про стягнення з відповідача 27112,44 грн. в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3., 6.7. та 9.10. договору є безпідставною.
Разом з тим, суд також погоджується із доводами відповідача, що у даному випадку пункт 6.12. договору за своїм характером застосовується як штрафна санкція, яка у даному випадку є подвійною, оскільки за ті ж самі порушення договору позивач вимагає сплатити пеню та штраф (за несвоєчасну поставку продукції, за непередання ВМД, за нереєстрацію в триденний термін податкових накладних), у зв'язку з чим на думку суду вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід зазначити таке.
Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із статтю 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Господарський суд не застосовує матеріальний закон в частині врахування значного розміру неустойки, як критерій для її зменшення порівняно з розміром збитків кредитора, оскільки не встановлював наявність у позивача збитків через порушення відповідачем зобов'язань за договором у спірний період.
В свою чергу, як вже було зазначено, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019р. у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).
За визначенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Обгрунтовуючи заяву про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що він визнає факт недотримання строків поставки продукції та свій обов'язок сплатити позивачу за це порушення штрафні санкції, однак на думку відповідача заявлені у позовній заяві їх розміри є несправедливим та непомірно великими для відповідача, оскільки як вказано у відзиві на позовну заяву, сума заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу робить збитковою господарську операцію з продажу продукції.
Також відповідач просить врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення виконання зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач хоч і допустив порушення строків поставки товару, що передбачені договором, однак все ж таки свої зобов'язання щодо здійснення поставок виконав в повному обсязі. З огляду на це, суд враховує ступінь виконання зобов'язання боржника.
Однак відповідачем не подано жодних доказів які б могли свідчити про те, що розмір штрафних санкцій, які підлягають задоволенню є несправедливим та непомірно великим для відповідача, а також про те, що сума штрафних санкцій зробить збитковою господарську операцію з продажу продукції.
Тобто як вбачається із матеріалів справи, відповідач не подав жодних доказів, за допомогою яких суд міг би оцінити майновий стан відповідача та за результатами їх оцінки міг би дійти висновку, що розмір штрафних санкцій є занадто великий для відповідача.
Таким чином, враховуючи наведене, суд не вбачає за можливе застосувати частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та зменшити штрафні санкції, що підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково, а саме суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції в загальному розмірі 53915,66 грн., які складаються з:
- 1079,45 грн. - пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 31306,80 грн. - пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 8944,80 грн. - штрафу за порушення більше ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору;
- 5829,02 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору;
- 4830,19 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору;
- 404,79 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 10.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 939,20 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 17.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору;
- 581,41 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 28.06.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8163 від 13.10.2021р. на суму 2270,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1510,45 грн. судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Щодо відшкодуванню позивачу 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат позивача на професійну правову допомогу адвоката складає 7000,00 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із поданих матеріалів, 13.10.2021р. між адвокатом Шевер Юлією Миколаївною (адвокат) та позивачем (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №13/10/21, відповідно до пункту 1.1. якого предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі про стягнення штрафних санкцій з ПП ТФ «ГЕРМІОНА» за порушення умов договору поставки №773847 від 08.10.2020р. в суді першої, другої та третьої інстанцій, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, на умовах і в порядку, що визначено договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно із пунктом 6.1. вказаного договору, детальний перелік видів правової допомоги, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися описом наданих послуг, додатковою(ми) угодою(ми) до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.
У матеріалах справи міститься опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором №13/10/21 від 13.10.2021р., відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.
До матеріалів справи позивачем також долучено квитанцію №13/10/21 від 13.10.2021р. на суму 7000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ознайомившись поданими позивачем доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обгрунтованими, відповідають критерію розумності та підтвердженні матеріалами справи, відтак підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, оскільки позов слід задовольнити частково.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4657,76 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Герміона" (79015, місто Львів, вулиця Скісна, будинок 2, квартира 4, ідентифікаційний код 34368129) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця С.Х.Горобця, 1, ідентифікаційний код 05761620) 1079,45 грн. - пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору, 31306,80 грн. - пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору, 8944,80 грн. - штрафу за порушення більше ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.8. договору, 5829,02 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №1 від 08.10.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору, 4830,19 грн. - пені за порушення строку надання копії вантажної митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, передбаченої специфікацією №2 від 20.11.2020р. до договору, згідно із пунктом 6.17. договору, 404,79 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 10.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору, 939,20 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 17.03.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору, 581,41 грн. - пені за порушення строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 28.06.2021р., згідно із пунктом 6.18. договору, а також 1510,45 грн. - витрат по сплаті судового збору та 4657,76 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.02.2022р.
Суддя Петрашко М.М.