ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1281/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
суддя Рочняк О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Івано-Франківської обласної прокуратури
вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000
в інтересах держави в особі:
Державної служби України з безпеки на транспорті
пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135
до відповідача: фізичної особи-підприємця Наумова Віталія Миколайовича
АДРЕСА_1
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 63 035 грн 55 коп.
ВСТАНОВИВ: Івано-Франківська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Наумова Віталія Миколайовича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 63 035 грн 55 коп.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2022, суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.01.2021 до господарського суду на виконання вимог суду від прокуратури надійшла заява №15-25вих-22 від 06.01.2022 (вх.№260/22) про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Копії ухвали від 11.01.2022, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отримано прокуратурою 14.01.2022, Державною службою України з безпеки на транспорті 18.01.2022, від відповідача копія ухвали повернулася до суду з відміткою Укрпошти 21.01.2022 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п.2, п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідно до вказаної процесуальної норми днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі є: 14.01.2022 - прокуратурі; 18.01.2022 - Укртрансбезпеці; 21.01.2022 - відповідачу.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція прокуратури: позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем у строк, визначений п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, обов'язку щодо внесення вищевказаної спірної суми плати, розмір якої визначено на підставі відповідного акту посадових осіб Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком ненадходження коштів до Державного бюджету, у зв'язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів; листами позивач звертався до прокуратури з метою вжиття заходів прокурорського реагування у зв'язку з неможливістю самостійного звернення до суду з даним позовом.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Автомобільний перевізник ФОП Наумов В.М. автомобілем RENAULT НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ) за замовленням ФОП Сухарський здійснював перевезення товару (маса брутто 21,0 т.) з пункту навантаження: вул. Макухи, 41-А, м. Івано-Франківськ до пункту розвантаження: с. Михайлівка, Смілянський р-н, Черкаська обл. (вантажоодержувач - ОСОБА_3 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Б-0000026 від 04.02.2021 (а.с. 25).
Відповідно до направлень на рейдову перевірку № 011978, №011976 від 01.02.2021, виданого Придністровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (а.с. 16 - 18), 05.02.2021 на автомобільній дорозі М-19 км 345+580 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу автомобіля RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом марки HUMBAUM, модель HAS 2006, номер НОМЕР_3 , що належить ФОВ Наумову В.М .
За результатами зважування вказаного автомобіля встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, в якому нормативно допустима повна маса транспортного засобу становить 40 т, а фактична - 37,37 т; допустиме навантаження на першу вісь становить 11 т, фактичне - 7,64 т; допустиме навантаження на другу вісь становить 11 т, фактичне - 15,35 т; допустиме навантаження на третю вісь становить 7,33 т, фактичне - 4,68 т; допустиме навантаження на четверту вісь становить 7,33 т, фактичне - 4,92 т; допустиме навантаження на п"яту вісь становить 7,39 т, фактичне - 4,78 т, про що складено акт №0050352 від 05.02.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 23), довідку №033869 від 05.02.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 22) та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №268657 від 05.02.2021 (а.с. 20).
Як вбачається з вказаного акту, під час перевірки транспортного засобу виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу (ТТН №0000026 від 04.02.2021) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм, навантаження на одну вісь становить 15,35 т, припустимих 11 т, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів передбачених ст. 18 цього Закону.
Згідно з розрахунком №0050352 від 05.02.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який є додатком до акту №0050352 від 05.02.2021, фізичній особі-підприємцю Наумову В.М. нараховано до сплати 1884,42 євро (а.с. 24).
Листами №9780/36/24-21 від 09.02.2021 та №59530/36/24-21 від 27.07.2021 Придністровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки повідомлено фізичну особу-підприємця Наумова В.М. про те, що відповідно до акту №0050352 від 05.02.2021, під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT д.н.з НОМЕР_4 , що належить Наумову В.М. виявлено порушення порядку проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Також повідомлено, що фізичній особі-підприємцю Наумову В.М. нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування вказаного транспортного засобу в розмірі 1884,42 євро, яка у відповідності до п.31-1 та 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМ України №879 від 27.06.2007, справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (а.с. 27, 31).
Листом №59646/24/24-21 від 28.07.2021 Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки державної служби України з безпеки на транспорті повідомило Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що кошти в сумі 1884,42 євро, що еквівалентні становить 63035 грн 55 коп. ФОП Наумовим В.М. не сплачені. Дії посадових осіб Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (Тернопільська область) та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0050352 від 05.02.2021 фізичною особою-підприємцем Наумовим В.М. не оскаржувалися (а.с. 28-30).
Листом №6234/6.3/15-21 від 20.09.2021 Державна служба України з безпеки на транспорті у відповідь на лист №15-1324вих-21 від 02.09.2021 (а.с. 38-39) повідомила Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо стягнення плати за проїзд обмежуються лише нарахуванням такої плати, оскільки в Укртрансбезпеці відсутнє закріплене на законодавчому рівні право на звернення з даного питання до суду з позовами. Державна служба України з безпеки на транспорті не має законодавчої можливості звернення до суду з позовом щодо стягнення з ФОП Наумова В.М. 1884,42 євро плати за проїзд. Станом на 17.09.2021 ФОП Наумов В.М. не сплатив у добровільному порядку плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. У зв"язку з наведеним Державна служба України з безпеки на транспорті просить прокуратуру звернутися до суду для представництва інтересів держави з метою примусового стягнення плати за проїзд, що є відшкодуванням матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (а.с. 32-34).
Листом №15-1847вих-21 від 23.12.2021 Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті про встановлення підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді шляхом подання до Господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви про стягнення з ФОП Наумова Віталія Миколайовича шкоди, заподіяної державним інтересам не сплативши плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом на суму 63 035 грн 55 коп. (а.с. 54-55).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
За приписами п.3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Однією з підстав для представництва, є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:
- Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
- Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
- Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
- Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
- Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Водночас, слід відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Суд встановив, що на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті, яка протягом тривалого часу самостійно не вчиняла дій, спрямованих на захист економічних інтересів держави в частині надходження коштів до Державного бюджету України, що були порушені внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Згідно зі ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 ГПК України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури та який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до ч.10 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює в т.ч. нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Таким чином, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості. Листом від 28.07.2021 повідомила прокурора про те, що кошти від перевізника на погашення заборгованості не надходили (що є порушенням інтересів держави), водночас Управління вважає, що в нього відсутні повноваження на звернення до суду з відповідним позовом про її стягнення (що є підтвердженням невжиття належних заходів для захисту інтересів держави), що підтверджує факт нездійснення Державною службою України з безпеки на транспорті повноважень щодо належного захисту інтересів держави.
Прокурор, керуючись ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 23.12.2021 повідомив Укртрансбезпеку, що ним прийнято рішення про представництво у Господарському суді Івано-Франківької області інтересів держави в особі Укртрансбезпеки до ФОП Наумова В.М .
З огляду на викладене, у прокурора є обґрунтовані підстави для пред'явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв'язку із здійсненням останньою захисту інтересів держави неналежним чином.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Положеннями статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок).
Відповідно до підпункт 4 пункту 2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 Порядку).
Відповідно до п. 12 Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
До матеріалів справи приєднано сертифікат відповідності №UA.TR.113-0076/35F-20 від 10.11.2020, чинний до 09.11.2021 та декларацію про відповідність №2128, що підтверджує відповідність ваг автомобільних для зважування в русі ВА-Д вимогам Порядку (а.с.36-37).
Згідно з п. 20 Порядку, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно з п. 27 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку).
Відповідно до пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
За правилами пункту 31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
У матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком документи, зокрема довідка, акт №0050352 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд, які були складені працівниками Укртрансбезпеки 05.02.2021 у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу.
Судом встановлено, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 1884,42 євро здійснений відповідно до затвердженої формули та є правильним.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом у розмірі 1884,42 євро (ставка НБУ станом на 05.02.2021 становила 33, 4509 грн за 1 євро), що еквівалентно 63 035 грн 55 коп. не сплатив, дії Укртрансбезпеки не оскаржив.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 63 035 грн 55 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Наумова Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Тернопільській області / ТГ м. Тернопіль / 22160100, код одержувача 37977599, банк одержувача: Казначейство України р/р 758999980313191216000019751, банк одержувача: Казначейство України МФО 89998 м, код класифікації доходів бюджету 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 63 035 (шістдесят три тисячі тридцять п"ять) гривень 55 копійок.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Наумова Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000, код 03530483) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Рішення складено і підписано 07.04.2022
Суддя О.В. Рочняк