номер провадження справи 4/15/22
08.04.2022 Справа № 908/320/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", (03117, м. Київ, пр.Перемоги , буд.65)
до відповідача Приватного акціонерного товариства « Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», (69005, м. Запоріжжя, вул.Перемоги , буд. 97-А)
про стягнення 56 935,81грн.
04.02.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» , м. Запоріжжя про стягнення 46785,21грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, 3006,52грн. пені, 2051,10грн. 3% річних, 5092,98 грн. інфляційних втрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 04.02.2022 справу № 908/320/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/320/22 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/15/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 625,993,1188,1191,1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 46785,21грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 3006,52грн. пені, 2051,10грн. 3% річних, 5092,98 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного акціонерного товариства « Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (код ЄДРПОУ 13490997) є: 69068, м. Запоріжжя, вул.Перемоги , буд. 97-А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи №908/1320/22 відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 09.02.2022 про відкриття провадження у справі, яка 16.02.2022 отримана уповноваженою особою Приватного акціонерного товариства « Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2022 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 24.02.2022 подати відзив на позовну заяву.
Відповідач у строк встановлений судом надав на адресу суду відзив, в якому повідомив , що не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат. Вказане, зокрема, обґрунтовує тим що в постанові Голосіївського районного суду по справі №752/3770/20 від 08.04.2020, яка була надана позивачем разом з заявою про страхове відшкодування, було вказано що 12.01.2020 зіткнення відбулось між автомобілем «КІА» та автомобілем «СКАНІЯ». Це суперечило тому що було зазначено в самій заяві на відшкодування. На основі даного протоколу Позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування в порядку суброгації, так як в даній постанові був прописаний зовсім інший транспортний засіб, що скоїв ДТП, про що направлені листи від 02.06.2021 вих.№520 та 18.01.2021 вих.№41 23.12.2021 суддею Голосіївського районного суду м.Києва було винесено постанову про виправлення описки по справі №752/3770/20. Зазначена постанова на адресу відповідача не направлялась для перегляду даної справи, як не звертався позивач до відповідача із досудовою вимогою про виплату страхового відшкодування після отримання постанови про виправлення помилки. Після отримання позовної заява сума страхового відшкодування в повному обсязі була сплачена відповідачем. Просить врахувати відзив при ухваленні судового рішення.
Відповідь на відзив на адресу суду від позивача не надходила.
Згідно частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 11.03.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Нормами ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.04.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
07.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00418072 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
12.01.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода у м.Києві на регульованому перехресті пр.Лобановського -вул.Деміївська, за участю транспортних засобів «КІА РІА» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» згідно полісу №АО 004245797
У результаті даної ДТП пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС", транспортний засіб «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
В постанові Голосіївського районного суду м.Києва від 08.04.2020 у справі № 752/3777/20 зазначено, що 12.01.2020 о 21.40 в м.Києві на регульованому перехресті пр.Лобановського -вул.Деміївська, керуючи автомобілем «КІА» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , перед поворотом ліворуч завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині та здійснив зіткнення з автомобілем «СКАНІЯ»» д/н НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п10.1,10.4 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного порушення за ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
23.12.2021 постановою Голосіївського районного суду м.Києва виправлено описку у постанові Голосіївського районного суду м.Києва від 08.04.2020 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, зокрема, вважати вірним транспортний засіб із яким здійснив зіткнення автомобіль «КІА РІА» д/н НОМЕР_2 , «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 .
Відповідно до Калькуляції №00680_07 від 28.01.2020 та страхового акту №02295/07/920 від 31.01.2020 загальна вартість відновлення автомобіля «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 становить 46 785,21грн
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 , у розмірі 46785,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03.02.2020 №77182.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , що керував транспортним засобом «КІА РІА» д/н НОМЕР_2 , з вини якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» (відповідач у справі) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4245797 укладеним з ОСОБА_3 .
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «КІА РІА» д.н. НОМЕР_2 , згідно Полісу № АО/4245797 застрахована відповідачем, позивачем на адресу ПрАТ «УАСК АСКА» направлялася заява № 00299/9220 від 14.02.2020 на виплату страхового відшкодування (регресний платіж) в розмірі 46 785,/21 грн. заява була отримана відповідачем 25.02.2020 за вх.№ 260
Як зазначив позивач, відповідач рішення у страховій справі не прийняв та не виплатив страхове відшкодування.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 46785,21грн., а також пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасною виплатою відшкодування.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «КІА РІА» НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу №АО/4245797 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено матеріалами справи, вину водія транспортного засобу «КІА РІА» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 12.01.2020, підтверджено постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 08.04.2020 із виправленнями внесеними постановою від 23.12.2021. Сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 46785,21 грн.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивачем на адресу ПрАТ «УАСК«АСКА» направлялася заява від 14.02.2020 вих.№00299/9220 на виплату страхового відшкодування в розмірі 46785,21грн., яка отримана відповідачем 24.02.2020. Відповідач у відзиві підтвердив отримання ним вказаної заяви за вх.№260від 25.02.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь ПрАТ "СГ "ТАС" не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме: до 25.05.2020 включно.
Відповідач виплату страхового відшкодування у вказаний строк не здійснив.
Свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач мотивував тим, що в додатках до заяви про страхове відшкодування позивачем була надана постанова Голосіївського районного суду м.Києва по справі №752/3777/20 від 08.04.2020, в якій було чітко прописано, що : 12.01.2020 о 21.40 в м.Києві на регульованому перехресті пр.Лобановського -вул.Деміївська, керуючи автомобілем «КІА» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , перед поворотом ліворуч завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині та здійснив зіткнення з автомобілем «СКАНІЯ»» д/н НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. На основі даної постанови позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування , так як в постанові був прописаний зовсім інший транспортний засіб , який скоїв ДТП. До відзиву надав листи від 18.0.2021 вих.№ 41 та від 02.06.2021 вих.№520 , якими відповідач просив направити йому належну постанову про притягнення винного ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів вказана помилка усунута Голосіївським районним судом м.Києва 23.12.2021 про що винесена постанова про виправлення помилки у справі №752/3777/20.
Отже, з урахуванням того, що матеріалами справи вину водія ОСОБА_2 підтверджена наявними доказами, суд вважає, що вимога про стягнення з ПрАТ «»УАСК «АСКА» 46785,21грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, заявлена позивачем є обґрунтовано.
Проте, в ході судового розгляду цієї справи відповідачем сплачено суму страхового відкодування в порядку суброгації за ОСОБА_2 на користь позивача , а саме 02.02.2022 в сумі 26785,21грн, 10.02.2022 в сумі 20000грн, а всього на загальну суму 46785,21грн.
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування в сумі 46785,21рн. підлягає закриттю на підставі ч.1 п.2 ст.231 ГПКУ у зв'язку з відсутністю предмета позову в цій частині позовних вимог.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 3006,52грн. пені за період з 25.05.2020 по 30.11.2020, 2051,10 3% річних за період з 25.05.2020 по 09.11.2021 та 5092,98грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема ,сплата неустойки.
Згідно з ч.1, 4 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання та не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Прострочка боржника не наступає, якщо зобов'язання не може бути виконане через прострочку кредитора.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність у разі наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи Законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Проте, суд враховує той факт, що позивач звертаючись до відповідача за страховим відшкодуванням не надав належного доказу вини ОСОБА_2 , за винні дії якого відповідач мав сплатити страхове відшкодування. Після виправлення 23.12.2021 судом відповідної помилки у постанові про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, позивач до відповідача не звертався з належним пакетом документів для перегляду вказаної справи і доказів направлення йому зазначеної постанови про виправлення помилку суду не надав. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відбулось не з його вини, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем в сумі 409,13 грн. у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми сплаченого судового збору в частині закриття провадження у справі за відповідним клопотанням позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадків відмови позивача від позову.
Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 2071,87 грн., за наявності відповідної заяви позивача.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 231, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі №908/320/22 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Аска» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 46785,21 грн. страхового відшкодування.
2.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення підписано " 08" квітня 2022 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.