Справа № 554/218/22 Номер провадження 33/814/206/22Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.
Категорія
07 квітня 2022 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Маліченко В. В., з участю: секретаря судового засідання - Пархоменко Ю. І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185, та ст. 51 КУпАП
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтава, непрацюючого, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Октябрського районного суду від 21 лютого 2022 року,-
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 21 лютого 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ч.1 ст.51 КУпАП та, із застосуванням ст.36 КУпАП, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад правопорушень передбачених, ч. 1 ст. 51 та ст. 185 КУпАП, які в повному обсязі є доведеними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду від 21 лютого 2022 року та відмінити постанови ВАБ № 506134 від 03 січня 2022 року та ВАБ №506372 від 28 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яке задовольнить його законні позовні вимоги.
З рішенням районного суду не погоджується, так як вважає, що вказана постанова суду є необґрунтованою, незаконною та він не винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що протокол було складено не на місці правопорушення, незрозуміло якому саме розпорядженню працівників поліції він не підкорився.
Наголосив, що Національна поліція не має права розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Порушені строки розгляду за ст. 185 КУпАП. Крім, того вимагаючи від нього одягнути медичну маску в якій неможливо нормально дихати, й усе що перешкоджає його диханню унеможливлює його життєдіяльність за встановленим діагнозом лікаря: найтяжчої форми змішаної персистуючої АСТМИ з самого дитинства.
Стосовно притягнення його за ст. 51 КУпАП вказав, що він нічого не крав, не тікав, та намагався купити товар відповідно до чинного законодавства.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та заступника командира роти №2 УПП в Полтавській області ДПП майора поліції Романка І. А., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 51 КУпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати - тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Відповідно ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Суддя місцевого суду у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
З даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №506134 від 03 січня 2022 видно, що 03 січня 2022 року близько 15 год 00 хв в м.Полтава по вул. Європейська 60А, ОСОБА_2 перебуваючи біля кінотеатру «Візорія», вчинив злісну непокору законним вимогам працівника поліції при виконанні службових обов'язків під час припинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, а саме перебував у громадському місці - в приміщенні РЦ «Конкорд» під час карантину без засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно та на неодноразову вимогу припинити таке правопорушення категорично відмовився.
З метою припинення правопорушення та складання матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 був затриманий працівниками поліції 03 січня 2022 року о 15 год. 02 хв. та доставлений до Полтавського РУП за адресою Сковороди 2б, м. Полтава. 03 січня 2022 року о 16 год 35 хв ОСОБА_2 був звільнений після складення відносно нього адміністративних матеріалів.
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку.
Згідно статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, і сприяє їх реалізації. Норми статті 8 зазначеного Закону покладають на поліцію обов'язок діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі, відповідно до вимог пунктів 3,4, 10 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» вживає заходів: з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
Під злісною непокорою слід розуміти відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Станом на 03 січня 2022 року згідно пункту 1 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Підпунктом 1 пункту 2-2 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 р. № 1236 встановлено заборону щодо перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідальність за перебування у громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, передбачена ч.2 ст. 44-3 КУпАП.
Факт перебування у громадському місці - ТЦ «Конкорд» біля кінотеатру «Візорія» без вдягнутої маски ОСОБА_2 не заперечував та дана обставина в повному обсязі підтверджується долученим до матеріалів провадження відеозаписом.
Зазначене свідчить про те, що вимоги працівників поліції одягнути маску у громадському місці, або залишити громадське місце, адресовані ОСОБА_2 , у даному випадку були законними.
З дослідженого відеозапису обставин подій за участю ОСОБА_2 , встановлено, що він перебував у громадському місці без маски. Працівники поліції більше п'яти раз висловлювали ОСОБА_2 вимоги вдягнути маску, між тим, останній категорично відмовився одягати маску.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, за ознаками злісної непокори законним вимогам працівників поліції.
Щодо надання суду копії довідки про те, що ОСОБА_2 страждає бронхіальної астмою, то суд бере дану обставину до уваги, однак у суду відсутні будь які підтверджуючі документи неможливості в період карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, одягнути ОСОБА_2 маску чи респіратор. Про відсутність такого висновку підтвердив і сам ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Виходячи з положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Подія адміністративного правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП та вина особи яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується дослідженими місцевим судом та наведеними у постанові суду доказами, які були перевірені судом апеляційної інстанції, а саме:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №506372 від 28 січня 2022 встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи в магазині «АТБ», що по вул.Соборності, 28/13 у м. Полтаві, таємно викрав з полиці магазину чайний напій «Greenfield Summer Time», чай «Greenfield Royal Earl Grey», кондитерський виріб - яйце «Kinder Joy» для дівчат у кількості 2 шт, десерт сирковий «Смачненький Машенька» крем вершковий у стакані у кількості 2 шт, на загальну суму 179, 60 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Довідкою відношення, в якій керуючий магазином Продукти-183 ТОВ «АТБ-Маркет» за адресою м. Полтава, вул. Соборності 28/13 ОСОБА_6 просив вжити заходів у відношенні ОСОБА_2 , який 28 січня 2022 року перебуваючи в магазині АТБ-Маркет продукти -183 за адресою м. Полтава, вул. Соборності, 28/13 викрав майно з торгівельного залу, на загальну суму 179.60 грн, на підтвердження чого було долучено довідку вартості викраденого товару.
Поясненнями свідків гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які узгоджуються з наявними в матеріалах провадження відеозапису з нагрудної камери поліцейського та підписані електронним ключем.
При досліджені відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 перебуваючи в магазині «АТБ», що по вул.Соборності, 28/13 у м.Полтаві, знаходячись біля касира поклав до кишені та тримаючи в руках при собі товар у вигляді чайного напою «Greenfield Summer Time», чаю «Greenfield Royal Earl Grey», кондитерського виробу - яйце «Kinder Joy» для дівчат у кількості 2 шт, десерту сиркового «Смачненький Машенька» крем вершковий у стакані у кількості 2 шт, на загальну суму 179, 60 грн відмовився повернути його представнику адміністрації магазину та виніс його за межі касової зони. В подальшому ОСОБА_2 не оплативши товар в магазині, неправомірно заволодів ним, виніс за межі магазину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Адміністративні порушення у сфері власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп протиправних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ - право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Передбачення в одній статті КпАП відповідальності за дрібне викрадення чужого майна незалежно від форми власності забезпечує всім суб'єктам права власності однаковий правовий захист, як того вимагають Конституція України та Закон України «Про власність». Чужим слід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного. Об'єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері власності.
Таким чином, з огляду на зазначене, вбачається, що маючий прямий умисел та корисливу мету, своїми діями ОСОБА_2 шляхом викрадення чужого майна, вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що ОСОБА_2 виконав всі дії щодо правомірної покупки товару, а саме обрав товар та намагався купити його, однак продавець всупереч норм ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів» відмовився його обслуговувати не є підставою для скасування постанови, оскільки вказані дії не є предметом розгляду даної справи та підлягають оскарженню у визначеному законодавством порядку.
Разом з тим, дана обставина не свідчить про наявність права в особи не оплачувати товар, що свідчить про протиправність дій ОСОБА_2 щодо винесення за межі касової зони та з магазину товару, відповідальність за що передбачено ст. 51 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги під час апеляційного розгляду підтвердження свого не знайшли, а тому є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, постанова судді є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Що стосується доводів про порушення строку розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, то під час апеляційного перегляду вони знайшли своє підтвердження, але на переконання суду не є підставою для скасування постанови, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 51 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не спростовують висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ст. 185, та ч. 1 ст. 51 КУпАП.
З урахуванням наведеного, постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду від 09 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Маліченко