Справа № 524/11071/21 Номер провадження 22-ц/814/600/22Головуючий у 1-й інстанції Погрібняк О.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
07 квітня 2022 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 грудня 2021 року, постановлену суддею Погрібняк О.М., про відмову в забезпеченні позову,
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення,
16.12.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення указаного позову. В обґрунтування підстав забезпечення вказує, що є власником квартири АДРЕСА_1 , на адресу якої надійшов лист від ОСОБА_2 , який також вважає себе власником житла та вимагає, щоб він, заявник, та члени його сім'ї, знялися із реєстраційного обліку та виселилися із квартири.
Заявник вважає таку поведінку відповідача загрозливою, припускає можливе відчуження ним нерухомості та просить накласти арешт на указану квартиру, заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо її відчуження та/або перереєстрації до вирішення спору по суті.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17.12.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала районного суду вмотивована тим, що накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, є необґрунтованим. Такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним із заявленими вимогами позову.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Зазначає, що підставою внесення в реєстр відомостей про реєстрацію за ним, заявником, права власності на спірну квартиру, є рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 13.11.2019 (справа №524/4661/19), яке скасовано постановою Верховного Суду від 20.11.2021 та відновлено право відповідача ОСОБА_2 на спірну нерухомість.
Таким чином наявність запису про реєстрацію права власності за заявником не має істотного значення, оскільки є похідною від майнового права, яке становить предмет захисту в межах заявленого спору. За наслідками розгляду такого спору може бути ухвалено рішення про зобов'язання реєстратора скасувати запис про право власності відповідача, тим самим буде відновлено запис про його, ОСОБА_1 , право власності на нерухомість.
Із наведених підстав вважає заходи забезпечення позову співмірними із його вимогами, що не залежать від реєстрації права власності на квартиру за ним, заявником, а їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання в суд апеляційної інстанції сторони не з'явилися про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, що згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що23.11.2021 ОСОБА_1 звернувся в Автозаводський районний суд м.Кременчука із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В., у якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.2018;
- скасувати державну реєстрацію права власності номер запису №28005374 від 14.09.2018, вчинену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 /а.с.2-6, справа №524/11071/21, провадження №2/524/5109/21).
16.12.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення указаного позову, шляхом накладення арешту на указану квартиру, заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо її відчуження та/або перереєстрації до вирішення спору по суті. /а.с.2-3, справа №524/11071/21, провадження 2-з/524/305/21/
В обґрунтування підстав забезпечення позову, заявник надає вимогу ОСОБА_2 від 09.12.2021, адресовану ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протягом тридцяти днів з дня отримання цієї вимоги самостійно знятися з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.4-6/
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, право власності на спірну квартиру зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 /а.с.9-13/
Відмовляючи у забезпеченні позову, районний суд виходив із того, що накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстровано за позивачем, є необґрунтованим, а самі заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами та не відповідають змісту оскаржуваного права.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із судовим рішенням та переоцінки доказів на власну користь.
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також заборона вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, є одними із видів забезпечення позову, передбачених п.п.1,2,4 ч.1 ст.150 ЦПК України, застосування яких, відповідно до ч.3 наведеної норми, має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 по справі №381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, реалізація предмета спору чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 по справі №308/3824/16-ц).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як убачається зі змісту позовної заяви, про забезпечення якої заявляє ОСОБА_1 , предметом позову є державна реєстрація прав та їх обтяжень, вчинена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за №43099740 від 20.09.2018 та державна реєстрація права власності за №28005374 від 14.09.2018 щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставами заявлених вимог зазначає порушення його, позивача, як іпотекодавця, прав при набутті ОСОБА_2 права на іпотечну квартиру.
Оскільки державна реєстрація відповідного права є похідною від набутого права власності на нерухомість, правомірність якого в цій справі не є предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений спосіб забезпечення не є співмірним із заявленими вимогами та не відповідає змісту оскаржуваного права.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до їх заперечень, а посилання відповідач, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, з огляду на їх невідповідність предмету спору, не відповідають конвенційному принципу мирного користування власністю.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 07.04.2022.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак