Справа № 554/10983/21 Номер провадження 22-ц/814/699/22Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
05 квітня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: Кузнєцової О.Ю., Пікуля В.П.,
секретар: Таценко Т.Р.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 16 грудня 2021 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, ОСОБА_5 , про визнання недійсним і скасування пункту рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власніть земельних ділянок" сорок п'ятої сесії сьомого скликання від 10 вересня 2020 року та скасування державної реєстрації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним та скасувати пункт 14 ( з підпунктами 14.1 та 14.2) рішення сорок п'ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради « Про передачу у власність земельних ділянок» від 10.09.2020 року, щодо затвердження проекту відведення та передання у власність гр. ОСОБА_5 , із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площа якої відповідно до будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: № 55623679 від 10.12.2020 року, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно районного нотаріального округу, Харківської області.
У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь яким способом особам дії, щодо відчуження нерухомого майна - земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: № 55623679 від 10.12.2020 року, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно районного нотаріального округу, Харківської області.
В обґрунтування заяви вказувала, що в даному спорі відповідачем є ОСОБА_3 , речове право - право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за нею 10.12.2020 року.
Вважає, що після отримання позовної заяви можливе відчуження спірної земельної ділянки, що в подальшому ускладнить ефективний захист її порушеного права.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2021 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено вчиняти будь-яким способом особам дії щодо відчуження нерухомого майна земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15)008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: № 55623679 від 10.12.2020 року, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно районного нотаріального округу, Харківської області ОСОБА_6 .
Не погодившись з вказаною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просила скасувати ухвалу місцевого суду, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ухвала є незаконною, оскільки їй на законних підстав належить спірна земельна ділянка, а також вона знаходиться під її житловим будинком, який їй належить на праві приватної власності, а оскаржуване рішення сорок п'ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про передачу у власність земельних ділянок» від 10.09.2020 року щодо затвердження проекту відведення та передання у власність земельної валянки стосується гр. ОСОБА_5 .
Також вказує, що ОСОБА_4 не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист її порушеного права.
05.04 2022 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову місцевий суд виходив з того, що між сторонами дійсно наявний спір щодо вказаної земельної ділянки, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний судовий захист, а також таке забезпечення позову є співмірним і заявленими позовними вимогами.
Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 виходив із, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвалам про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, кадастровий номер з кадастровим номером 5310137000:15)008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: № 55623679 від 10.12.2020 року і на момент звернення позивача до суду належить ОСОБА_3 , а позивачем оспорюється рішення сорок п'ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради « Про передачу у власність земельних ділянок» від 10.09.2020 року, щодо затвердження проекту відведення та передання у власність гр. ОСОБА_5 , із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площа якої відповідно до будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: № 55623679 від 10.12.2020 року, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно районного нотаріального округу, Харківської області, надавши оцінку відповідності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії, особам щодо відчуження нерухомого майна земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: № 55623679 від 10.12.2020 року, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно районного нотаріального округу, Харківської області ОСОБА_6, відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права та є співмірними із заявленими вимогами за встановлених судом обставин.
Доводи апеляційної скарги про обмеження прав ОСОБА_3 внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову є безпідставними, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а невжиття вказаних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду .
Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача та можливим ризикам від незабезпечення позову.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 16 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя Л.М. Хіль
Судді О.Ю. Кузнєцова
В.П. Пікуль
Повний текст постанови складено 08 квітня 2022 року