Житомирський апеляційний суд
Справа №290/866/21 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М.
Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М.
06 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №290/866/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області,
на рішення Романівського районного суду Житомирської області, ухвалене 08 листопада 2021 року суддею Кірічуком М.М. у смт. Романові, повний текст рішення складено 08 листопада 2021 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (далі - Управління) із позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 300000грн моральної шкоди.
Обґрунтовував вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 31 жовтня 1986 року по 10 листопада 2020 року, звільнений з роботи за станом здоров'я.
13 квітня 2020 року при виконанні трудових обов'язків він здійснював ліквідацію пожежі та отруївся чадним газом, після чого перебував на лікуванні у реанімаційному відділенні з діагнозом: отруєння чадним газом, опік слизової верхніх дихальних шляхів, гострий катаральний трахеобронхіт; ішемічна хвороба серця: гострий О-інфаркт задньої стінки лівого шлуночка, атеросклеротичний кардіосклероз, коронаросклероз. СН 0 ст. Симптоматична гіпертензія.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я, він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у Чуднівській ЦРЛ та Романівській ЦРЛ, переніс хірургічну операцію на серці в Житомирській обласній лікарні.
У подальшому, відповідно до висновку МСЕК йому встановлено третю групу інвалідності з 30% втратою професійної працездатності, що стало підставою для припинення трудової діяльності та звільнення з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Також зазначив, що актом №1 форми Н-1 встановлено, що ушкодження здоров'я пов'язане з виконанням трудових (посадових) обов'язків.
Ушкодження здоров'я під час виконання професійних обов'язків, хірургічне втручання в області серця негативно вплинуло на його фізичний та психологічний стан, він постійно переживає за стан свого здоров'я, вживає медичні препарати для підтримання здоров'я, що змушує його докладати додаткових зусиль для відшкодування відповідних коштів на придбання ліків, погіршує стосунки зі своїми рідними та близькими. Він в повній мірі не може виконувати домашню фізичну роботу по господарству, що також впливає на його психологічний стан. Звільнення з роботи за станом здоров'я позбавило його та його сім'ю матеріальної підтримки, що також вплинуло на його страждання, а тому моральну шкоду, з урахуванням розумності та справедливості та понесених моральних страждань, які не припиняються і до теперішнього часу оцінює в розмірі 300000 грн.
Керівництво Управління в добровільному порядку моральну шкоду не відшкодовує, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 30000 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі начальник Управління Нікітчук І., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На його думку, суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, не врахував та не спростував позицію Управління, викладену у відзиві на позовну заяву, зокрема, що моральна шкода відшкодовується лише при наявності вини особи, яка її завдала. Вирішуючи спір, суд врахував лише доводи та докази, надані позивачем. В той же час, ОСОБА_1 не надано доказів незабезпечення Управлінням його засобами захисту від впливу шкідливих і небезпечних речовин. ОСОБА_1 під час гасіння пожежі перебував на посаді начальника караулу і виконував обов'язки керівника гасіння пожежі та саме він мав прийняти рішення щодо використання засобів захисту органів дихання (апаратів на стисненому повітрі). Незважаючи на зміни в обстановці під час гасіння пожежі, відповідного рішення ним не прийнято, отже потреби в застосуванні засобів захисту не було, а тому комісією в ході розслідування нещасного випадку не встановлено осіб винних у отруєнні чадним газом ОСОБА_1 . В подальшому позивач проходив обстеження, яке підтвердило його довготривале, з 2018 року, захворювання ішемічною хворобою серця ускладненою інфарктом міокарда та атеросклеротичним кардеосклерозом, короносклерозом, що ніяким чином не може бути пов'язано з нещасним випадком (отруєнням чадним газом) та твердженням позивача про трудове каліцтво. Довідкою до акта МСЕК від 20.10.2020 встановлено позивачу групу інвалідності обумовлену серцевою паталогією та рекомендовано йому подальше лікування і спостереження у лікаря-кардіолога, проте відсутні нормативні акти згідно яких ішемічна хвороба серця віднесена до трудового каліцтва. При цьому комісією встановлено, що у ОСОБА_1 було лише отруєння чадним газом. Тобто, вважає, що причинний зв'язок між нещасним випадком (отруєння чадним газом) та довготривалим захворюванням ішемічною хворобою серця позивача відсутній. Адже ускладнення та погіршення стану його здоров'я сталось не в результаті отруєння чадним газом, а у зв'язку з розвитком ішемічної хвороби серця.
Також, на його думку, судом не враховано, що позивач не надав докази наявності моральної шкоди та розміру відшкодування, докази, які підтверджують важкий душевний стан та реальні зміни в його житті.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Зазначив, що відповідач не звертає уваги, що саме отруєння чадним газом 13 квітня 2020 року знаходиться у причинному зв'язку з виникненням у нього післяінфарктного кардіосклерозу. Наявне у нього захворювання серця, виявлене у 2018 році, пов'язане також із проходженням служби, тобто виконанням трудових обов'язків. Вважає, що він обґрунтовано послався на норми ст.237-1 КЗпП України, а відповідач не звертає уваги на те, що після ушкодження здоров'я та визнання його інвалідом третьої групи, він не спроможний в повному обсязі виконувати домашню роботу, вимушений винаймати сторонніх осіб для здійснення важкої роботи по господарству, позбавлений можливості повноцінно спілкуватися з друзями та постійно переживає за стан свого здоров'я. Окрім того, в результаті такого ушкодженням здоров'я, втрати працездатності його звільнено з роботи саме за станом здоров'я.
В судовому засіданні представник Управління апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що з 31 жовтня 1986 року по 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Управлінням. 10 листопада 2020 року він звільнений з посади начальника караулу 26 державної пожежно-рятувальної частини за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (за станом здоров'я) у зв'язку із встановленням йому інвалідності та неможливістю продовжувати роботу на займаній посаді (а.с.5-6, 28).
13 квітня 2020 року позивач здійснював гасіння пожежі, внаслідок чого отруївся чадним газом та був госпіталізований до комунального некомерційного підприємства «Чуднівська центральна районна лікарня», де перебував на лікуванні із діагнозом: отруєння чадним газом, опік слизової верхніх дихальних шляхів, гострий катаральний трахеобронхіт; ішемічна хвороба серця: гострий Q-інфаркт задньої стінки лівого шлуночка, атеросклеротичний кардіосклероз, коронаросклероз.
Згідно акту № 1 розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, що стався 13 квітня 2020 року о 13 год. 30 хв. в 26 державній пожежно-рятувальній частині Управління ДСНС України у Житомирській області встановлено, що отруєння чадним газом ОСОБА_1 сталося під час гасіння пожежі та пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків. Нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, його взято на облік Управлінням. Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування відсутні (а.с.8-11).
ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності - трудове каліцтво, внаслідок чого обмежена його життєдіяльність до самообслуговування, пересування та трудової діяльності (а.с.12, 13, 14).
З долучених до справи медичних документів вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Чуднівська центральна районна лікарня» та комунальному некомерційному підприємстві «Романівська центральна районна лікарня». Також, він потребує постійного лікування, йому протипоказана важка фізична праця, психоемоційне навантаження (а.с.29-39).
Отже, встановивши, що ушкодження здоров'я отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, позивач проходив тривале лікування та йому встановлено 30 % втрати працездатності та інвалідність третьої групи, у зв'язку із чим він був звільнений з роботи, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених статтями 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд правильно встановив характер правовідносин між сторонами та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно з'ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази та надав їм належну оцінку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №467/55/19.
Доводи апеляційної скарги про те, що група інвалідності, встановлена ОСОБА_1 , обумовлена серцевою паталогією, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки причиною інвалідності позивача є трудове каліцтво, внаслідок чого обмежена його життєдіяльність до самообслуговування та трудової діяльності.
Посилання представника відповідача щодо не доведення позивачем наявності моральної шкоди та розміру відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 встановлено 30 відсотків втрати працездатності та інвалідність третьої групи, причиною якої є трудове каліцтво, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в декількох медичних закладах, потребує постійного лікування, йому протипоказана важка фізична праця, психоемоційне навантаження. Позивач був звільнений з роботи саме у зв'язку із встановленням йому інвалідності та неможливістю продовжувати роботу на займаній посаді, що підтверджується відповідним записом у його трудовій книжці. ОСОБА_1 позбавлений активного життя не тільки в професійному, а й у соціальному аспекті. Ушкодження здоров'я вплинуло і на сімейні відносини, пов'язані із сімейним бюджетом, оскільки позивач не тільки не в змозі працювати та отримувати заробітну плату, а й потребує коштів на лікування.
Зазначені обставини, як правильно встановив суд першої інстанції, безумовно спричиняють для позивача моральні страждання та переживання.
Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачеві, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши при цьому тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибини, тривалості та характеру моральних і фізичних страждань позивача, а також стану його здоров'я.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, такі доводи були предметом дослідження суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 08 квітня 2022 року.