Справа № 165/2856/21 Провадження №33/802/175/22 Головуючий у 1 інстанції:Ушаков М. М.
Категорія:ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доповідач: Денісов В. П.
08 квітня 2022 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П.,
з участю прокурора - Артиш Н.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17 січня 2022 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.
Згідно з постановою ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він, будучи депутатом Нововолинської міської ради, відповідно до п.п.«б», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія зазначеного Закону, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням», чим порушив вимоги ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вказує на те, що у його діях відсутній умисел на вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а в найгіршому випадку його дії є необережними. Зазначає, що на момент розгляду справи судом першої інстанції збіг строк накладення на нього адміністративного стягнення. Посилається на те, що місцевий суд формально підійшов до розгляду вказаної справи та не перевірив усіх доказів. Крім того, суд не врахував, що адміністративне стягнення накладається на пенсіонера, без додаткових засобів існування. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити апеляцію без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується телефонограмою від 31.03.2022, яка міститься в матеріалах справи (а.с.130).
Жодних клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а тому відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП, його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора, яка апеляційну скаргу заперечила та просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Положення ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2021 року № 236, ОСОБА_1 , будучи депутатом Нововолинської міської ради, відповідно до п.п.«б», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія зазначеного Закону, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням», чим порушив вимоги ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.1-6).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нововолинської міської ради № 1/1 від 10.11.2015 «Про повідомлення голови міської виборчої комісії про результати виборів Нововолинського міського голови та депутатів Нововолинської міської ради сьомого скликання», стверджується, що ОСОБА_1 обраний депутатом Нововолинської міської ради сьомого скликання (а.с.21). Рішенням Нововолинської міської ради № 1/2 від 20.11.2020 «Про повідомлення голови Нововолинської міської територіальної виборчої комісії про результати виборів Нововолинського міського голови та депутатів Нововолинської міської ради восьмого скликання» обраний новий склад Нововолинської міської ради восьмого скликання а ОСОБА_1 припинив повноваження депутата Нововолинської міської ради сьомого скликання (а.с.34).
Згідно зі ст.47 Закону України «Про запобігання корупції», подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку. На офіційному веб-сайті Національного агентства забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматичне оброблення електронними і особами (машинозчитування) з метою повторною використання.
Положення п.5 розділу II «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 №3 (у редакції наказу НАЗК від 12.12.2019 №168/19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за №1300/34271), регламентують, що декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.
Матеріалами справи стверджується, що депутат Нововолинської міської ради сьомого скликання ОСОБА_1 , припиняючи виконання повноважень депутата міської ради 20.11.2020, був зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням», не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, а саме: не пізніше 17.12.2020, натомість, подав її несвоєчасно - о 21 год 26 хв 12.08.2021 (а.с.41-43).
Крім того, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується письмовими поясненнями першого, у яких він вказав, що вищевказану декларацію подав несвоєчасно, у зв'язку із недостатньою обізнаністю з роботою Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.10).
Таким чином, дослідженими у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій доказами у їх сукупності повністю спростовуються доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Нововолинської міської ради, відповідно до п.п.«б», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія зазначеного Закону, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням», чим порушив вимоги ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, то вони є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства.
У науковій літературі під строком розуміють тривалість часу, з початком перебігу або із спливом якого правові норми пов'язують настання певних юридичних наслідків. При цьому строк розглядається у двох формах існування: позитивній (коли юридичні наслідки пов'язуються із спливом строку) і негативній (коли юридичне значення має саме перебіг строку).
Як убачається зі змісту п.7 ст.247 КУпАП, законодавець розглядає встановлений строк у його позитивній формі, адже передбачає такі правові наслідки його спливу як закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, у наведеному випадку при визначенні початку перебігу вказаного строку законодавець використовує суб'єктивні та об'єктивні критерії. Використання об'єктивного критерію передбачає обчислення строку з моменту вчинення правопорушення, суб'єктивного - з моменту, коли уповноважена особа отримала чи повинна була отримати інформацію щодо порушення належного йому права, свободи чи охоронюваного законом інтересу.
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Так, відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто закриття провадження у справі за п.7 ст.247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.7 ст.247 КУпАП.
Водночас слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП). Тобто у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п.1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п.7 ст.247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП).
Таким чином, на думку апеляційного суду, початок перебігу встановленого ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення законодавець пов'язує з вчиненням адміністративного правопорушення, встановлення наявності або відсутності якого повинно здійснюватися при вирішенні питання про закриття провадження у справі.
Статтею 280 КУпАП встановлений обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Натомість, як зазначалось вище, застосування п.7 ст.247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Згідно із положеннями ч.4 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків для накладення стягнення.
Так, триваючими є правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Триваюче правопорушення припиняється або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної особи до відповідальності.
Правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, належить до категорії триваючих.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративне правопорушення вчинене 12.08.2021 (а.с.4).
Протокол про адміністративне правопорушення складений 25.08.2021 (а.с.1).
Постанова судді Нововолинського міського суду Волинської області прийнята 17.01.2022 (а.с.72).
Апелянт вказує, що на момент розгляду справи судом першої інстанції збіг шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення.
Однак, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки з 12.08.2021 до моменту накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення постановою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17.01.2022 минуло більше п'яти місяців, а не шість, як передбачено вимогами ч.4 ст.38 КУпАП.
Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що строк накладення адміністративного стягнення за протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП на момент розгляду справи судом першої інстанції не збіг.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, місцевий суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, згідно з якими адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Суд апеляційної інстанції враховує дані про особу ОСОБА_1 , зокрема те, що він вперше притягається до адміністративної відповідальності та фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, а пенсія є єдиним джерелом його існування. Раніше до адміністративної відповідальності не притягався.
Тому, незважаючи на наявність формального складу адміністративного правопорушення, у матеріалах справи відсутні дані про те, що діями ОСОБА_1 спричинено велику шкоду та завдано значних збитків державним чи суспільним інтересам.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 можливо звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку із малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, на підставі ст.22 КУпАП, і обмежитись усним зауваженням.
Застосування такого заходу, як усне зауваження, буде достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
На підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов