Справа № 161/19414/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.
Провадження № 22-ц/802/250/22 Категорія: 23 Доповідач: Здрилюк О. І.
30 березня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Федонюк С.Ю.,
секретар судового засідання - Губарик К.А.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів рішень ради, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Княгининівської сільської ради Луцького району, який мотивує тим, що на підставі укладених 21.07.2017 із цією сільрадою, як орендодавцем і ним, як орендарем п'яти договорів оренди він є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами: 0722883700:07:001:6299, 0722883700:07:001:6300, 0722883700:07:001:6301, 0722883700:07:001:6302, 0722883700:07:001:6303, які знаходяться в с. Сирники Луцького району Волинської області, цільове призначення яких - для обслуговування господарських будівель і споруд.
11 березня 2019 року у Головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області (Відділ у Луцькому районі) він отримав витяги з Технічної документації про нормативно-грошову оцінку орендованих ним земельних ділянок, з яких йому стало відомо, що вартість земельних ділянок, зазначена у договорах оренди є більшою, ніж вартість, вказана у Державному земельному кадастрі.
Оскільки від вартості земельної ділянки залежить розмір орендної плати, він звернувся до сільської ради з проханням укласти додаткові угоди до договорів оренди і внести зміни, привівши у відповідність вартість земельних ділянок.
09 серпня 2019 року сільська рада прийняла відповідні рішення №№46/5.21, 46/5.22, 46/5.23, 46/5,24, 46/5.25, але, крім приведення у відповідність розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, змінила в односторонньому порядку розмір орендної плати з 3% до 7% від нормативної грошової оцінки.
Цими рішеннями сільська рада фактично визначила індивідуальний розмір орендної плати у відсотках від нормативно-грошової оцінки для нього.
Застосування різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового призначення можуть ущемляти права окремих землекористувачів у зв'язку із зниженням конкурентоспроможності для тих, у кого ставка орендної плати більша.
Ураховуючи наведене, просив визнати протиправними та скасувати рішення Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області від 09 серпня 2019 року №№46/5.21, 46/5.22, 46/5.23, 46/5,24, 46/5.25, а саме пункт 1 кожного рішення в частині внесення змін до п.9 розділу «Об'єкт оренди» щодо розмірів ставки орендної плати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 29.03.2021 замінено первісного відповідача Княгининівську сільську раду Луцького району Волинської області на Луцьку міську раду Волинської області (а.с.90).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.
Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, відповідач свого представника у судове засідання не направив і його неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Судом встановлено, що позивач на підставі укладених 21 липня 2017 року договорів оренди являється орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 0722883700:07:001:6299, 0722883700:07:001:6300, 0722883700:07:001:6301, 0722883700:07:001:6302, 0722883700:07:001:6303, які знаходяться в с. Сирники Луцького району Волинської області, цільове призначення яких - для обслуговування господарських будівель і споруд, про що внесено відповідні записи у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (а.с.18-27, 50-69).
У кожному із договорів оренди визначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок на дату укладення договорів (п.5 договорів) та розмір орендної плати - у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки (п.9 договорів).
Рішеннями Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області від 09 серпня 2019 року №№46/5.21, 46/5.22, 46/5.23, 46/5,24, 46/5.25, розглянувши клопотання ОСОБА_1 , враховуючи договори оренди земельних ділянок від 21.07.2017, керуючись ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 93, 122, 123, 124 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи пропозицію постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, вирішено внести зміни до укладених із позивачем договорів оренди, зокрема і до п.9 розділу «Об'єкт оренди» щодо розмірів ставки орендної плати.
Єдиною підставою позову позивач зазначає визначення рішеннями сільської ради індивідуального розміру орендної плати у відсотках від нормативно-грошової оцінки саме для нього, що є ущемленням його прав землекористувача (а.с.1-8).
Разом із тим, жодних належних, допустимих і достовірних доказів щодо такої обставини позивач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Пояснення в суді апеляційної інстанції про ненадання відповідачем заперечень на позовну заяву і на апеляційну скаргу та про відсутність таких рішень на сайті ради, про що суд вправі пересвідчитися самостійно - відхиляються апеляційним судом, оскільки одними із принципів цивільного судочинства є диспозитивність і змагальність сторін. Саме на позивача покладено обов'язок довести підстави своїх вимог належними, допустимими і достовірними доказами. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч.2 ст.13 ЦПК України).
Підставою для прийняття оспорюваних рішень сільської ради було не тільки клопотання ОСОБА_1 , а й у тому числі пропозиції постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, про що і зазначено у цих рішеннях.
Разом із тим, позивач клопотав лише про витребування судом його клопотань та звернень до сільської ради (а.с.101-102), але не заявляв клопотань про витребування інших доказів, які були підставою для прийняття оспорюваних рішень.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком, який відповідає положенням ч. 2 ст. 5 ЦПК України.
В ч. 1 ст. 651 Цивільного Кодексу України та ст. 30 Закону України «Про оренду землі» йдеться про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Серед підстав для внесення змін до договору можуть бути, зокрема, зміна умови про розмір та розрахунок орендної плати.
Ініціювати внесення змін може будь-яка сторона в будь-який момент. Оскільки сторони вільні в праві додавати до договору умови, які, на їхню думку, є істотними, у договорі можна передбачити детальний порядок внесення змін.
Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно положень ст.ст. 651, 652 ЦК України за рішенням суду може бути змінено саме договір.
Разом із тим, позивач звернувся із позовом не про внесення змін у договори оренди земельних ділянок, а про визнання протиправними та скасування рішень пунктів ради, які не є формою договорів оренди, тобто обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді