27.07.2007 Справа № 6/105
За позовом Хустського технічного коледжу ТСО України, м. Хуст
До відповідача ТОВ «Перкос», м. Хуст
Про повернення нафтопродуктів в обсязі 29166 л. бензину А-76 і 19630 л. дизельного палива
Суддя Л. С. Журавчак
За участю представників:
Від позивача -Яськів М. М., директор, Товтин В. В., представник по дов. від 08.07.2005р.
Від відповідача -не з'явився
Представники позивача підтримали позов у повному обсязі.
Зазначають, що відповідачу ставилися вимоги про повернення нафтопродуктів, які знаходилися в нього на зберіганні, однак вони не були ним виконані, тому за правилами Цивільного кодексу України (2003 рік) зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання.
Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в зв'язку з чим спір вирішується за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, повний текст якого виготовлено і підписано 15.10.2007 року.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 06 червня 2006 року скасовано рішення від 06.10.2005р. господарського суду Закарпатської області та постанову від 22.12.2005р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 6/105 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Згідно з приписами касаційної інстанції, що є обов'язковими відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України при новому розгляді справи необхідно було, зокрема, перевірити правильність визначення позивачем способу правового захисту порушеного права.
Провадження у справі зупинялося у зв'язку з оскарженням постанови Вищого господарського суду від 06.06.2006р. до Верховного суду України, а також у зв'язку з оскарженням ухвали про забезпечення позову від 28.08.2006р. до Львівського апеляційного господарського суду.
05 червня 1998 року між Хустською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України м. Хуст, правонаступником якого є позивач, і товариством з обмеженою відповідальністю «Перкос» м. Хуст був укладений договір на невизначений строк зберігання в міскостях ТОВ «Перкос» нафтопродуктів, належних Хустській автомобільній школі ТСО України в кількості: 41556 л. бензину А-76 і 22713 л. дизельного палива.
В подальшому сторонами щорічно укладалися аж до 2004 року додаткові угоди схову, що містять зміни та доповнення стосовно залишку нафтопродуктів, який продовжував перебувати на зберіганні у відповідача згідно з оформленими приймально-здавальними актами (а. с. 24, 25, 26, 27, 28, 32, 33, 34, 36-38, 39-41).
Відповідачем на виконання умов укладених договорів частково повернуто прийняті на зберігання нафтопродукти (накладні б/н від 22.07.1998р., № № 1/27 від 16.08.2001р., 2/в. з. від 28.09.2001р., 3/в. з. від 29.10.2001р., № 1/в. з. від 31.01.2002р.).
Таким чином, залишок неповернутих нафтопродуктів складає 19630 л. дизельного пального та 29186 л. бензину А-76, що підтверджується розписками директора відповідача Перец В. В. від 08.09.2001р. та 05.11.2002р., даними бухгалтерського обліку позивача та інвентаризаційними відомостями.
05 липня 2004 року сторонами укладено договір схову № 5, за умовами якого на відповідальний схов передавались нафтопродукти в такій кількості: авто бензин А-76 - 29186 л., дизпаливо - 19630 л. на строк до одного року. Згідно з приймально-здавальним актом від 05.07.2004р. Хустський технічний коледж ТСОУ здав, а ТОВ «Перкос» прийняло на схов автобензин А-76 - 29186 л., дизпаливо - 19630 л. (а. с. 14).
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р.), однак продовжили свою дію після його набрання, до них слід застосовувати положення цього кодексу (ч. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України).
Подані сторонами докази свідчать про те, що між ними неодноразово укладався договір схову (зберігання).
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною ( поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання ( ст. 948 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 953 вказаного Кодексу зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Позивач подав суду письмові докази про те, що як під час дії договору в зв'язку з виробничою необхідністю, так і після закінчення його дії надсилав відповідачеві вимоги про повернення нафтопродуктів (лист № 210 від 15.10.2004р., № 248 від 10.12.2004р., № 18 від 01.02.2005р., № 65 від 06.04.2005р., № 76 від 28.04.2005р., № 84 від 18.05.2005р., № 28 від 20.07.2006р.), однак відповідач ці вимоги не виконав.
При новому розгляді справи суд неодноразово витребовував від відповідача письмове пояснення та докази про причини невиконання вимог позивача про повернення нафтопродуктів у разі, якщо такі ставилися, однак жодних пояснень та доказів суду не було надано.
На момент винесення рішення сторони не подали суду прямих доказів про відсутність у відповідача переданих йому на зберігання нафтопродуктів (акт звірки розрахунків, акт інвентаризації та інше), внаслідок втрати (нестачі) або пошкодження речей, тому суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги стосовно повернення відповідачем 29166 л. бензину А-76 і 19630 л. дизельного палива на підставі ст. 953 Цивільного кодексу України (2003р.), на застосуванні якого клопотав перед судом позивач в заяві від 04.07.2007р.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить віднести на відповідача, в т. ч. 1410,89 грн. на відшкодування витрат по оплаті держмита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Заперечення відповідача щодо недійсності додаткових договорів схову, укладених протягом 1999 -2004р.р. до уваги судом не беруться, оскільки факт укладення їх підтверджується наявними у справі матеріалами та діями відповідача на виконання їх умов щодо повернення нафтопродуктів.
Стосовно заперечень відповідача щодо оплати вартості наданих (натуроплата) відповідачем послуг пальним у кількості 1,5 % від загальної кількості пального, що перебувало на зберіганні, суд стверджує, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подано суду належних доказів, зокрема, відповідних рахунків за умовами договорів схову 2000-2004 р.р. (п. 4.1) та щомісячного документального підтвердження зменшення кількості нафтопродуктів із-за втрат за договором схову 1999р. (п. 4), тому заперечення відхиляються судом як безпідставні.
На підставі наведеного, керуючись ч. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень, ч. 1 ст. 936, ст. 953, ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Зобов'язати ТОВ «Перкос» (90400, м. Хуст, вул. Сливова, 48, код ЄДРПОУ: 13597264) передати Хустському технічному коледжу Товариства сприяння обороні України (90400, м. Хуст, вул. Львівська, 239, код ЄДРПОУ 02724481) 29186 (двадцять дев»ять тисяч сто вісімдесят шість ) літрів бензину марки А-76 і 19360 (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят ) літрів дизельного палива.
3. Стягнути з ТОВ «Перкос» (90400, м. Хуст, вул. Сливова, 48, код ЄДРПОУ: 13597264) на користь Хустського технічного коледжу Товариства сприяння обороні України (90400, м. Хуст, вул. Львівська, 239, код ЄДРПОУ 02724481) суму 1528,89 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять вісім грн. 89 коп.) на відшкодування судових витрат, в т. ч. 1410,89 грн. на відкодування витрат по оплаті державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Рішення підписано 15.10.2007 року та набирає чинності відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя Л. С. Журавчак