Справа № 443/1800/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І.
Провадження № 22-ц/811/2570/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:39
22 лютого 2022 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Жукровської Х.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника -
ОСОБА_2 , представника відповідача - Гнатишака О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Жидачівського районного нотаріального округу Кулик І.І., про припинення договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано зобов'язання за договором іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», припиненим.
Знято заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була накладена на підставі договору іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», та виключено запис про іпотеку з державного реєстру іпотек.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 413 грн. 41 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач АТ КБ «Приватбанк», просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що згідно з ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому, оскільки ОСОБА_1 , який прострочив виконання грошового зобов'язання, не сплатив банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, вважається, що зобов'язання ним не виконане, а відтак, не можна вважати припиненими зобов'язання за договором іпотеки. Наголошує, що тільки після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Зазначає, що погашення заборгованості на виконання рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року у справі №443/2268/14-ц здійснено позивачем лише 19.06.2016 року, що підтверджується квитанцією від 19.06.2016 року №546, цим рішенням суду не було припинено дію кредитного договору та/або не було його розірвано, а відтак, дія кредитного договору для сторін продовжувалась.
На переконання апелянта, потрібно враховувати, що розмір присудженої за цим рішенням заборгованості визначено станом на 27.10.2014 року, натомість, погашення заборгованості відбулось 19.06.2016 року, тобто через 1 рік та 8 місяців, тому вважає, що в даному випадку правовідносини між сторонами не припинилися, що не позбавляє банк права нараховувати заборгованість згідно умов договору та на підставі статті 625 ЦК України до дня фактичного задоволення вимог банку (повного розрахунку), відтак, враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду, відсутні правові підстави для визнання припиненими зобов'язань.
В судове засідання апеляційного суду третя особа не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена і клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у її відсутності.
Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
За змістом ст.ст.526, 530 ч.1, 610 та 612 ч.1 ЦК України, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи викладені вище норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення кредиту та нарахованих на день пред'явлення такої вимоги процентів за користування кредитом.
Після цього, кредитодавець має право лише на стягнення з боржника інфляційних втрат (якщо кредит було надано в національній валюті - в гривнях) та трьох процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до статті 625 ЦК України.
Судом встановлено, що 04.05.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник - ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №LVH9G100000166, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 43120 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з терміном повернення кредиту до 03.05.2027 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, предметом якого була квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Відповідно до п.28 договору іпотеки, термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
Пунктом 33.2 договору іпотеки визначено зобов'язання, виконання яких забезпечується іпотекою, зокрема: повернення кредиту, сплата відсотків за користування кредитом, сплата пені.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року, з урахуванням його часткового скасування рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року (справа №443/2268/14-ц), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, що виникла станом на 27.10.2014 року, в сумі 35442,74 доларів США, що в еквіваленті станом на дату складання розрахунку 27.10.2014 року складало 459233 грн. 48 коп., з яких: 31638,04 доларів США - заборгованість за кредитом, 2004,18 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 218,62 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1581,90 доларів США - процентна складова штрафу за договором та 250 грн. фіксована складова штрафу за договором.
Даним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, у зв'язку з чим банк скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, нарахованої станом на 27.10.2014 року.
Вказане рішення суду по сплаті заборгованості за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року виконане ОСОБА_1 в повному обсязі 19.07.2016 року і на цій підставі 20.07.2016 року Жидачівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №443/2268/14-ц, виданого 18.04.2016 року Жидачівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 462877,48 грн. боргу. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду.
Отже, встановивши, що банк використав своє право, яке надане йому частиною другою статті 1050 ЦК України, та змінив строк виконання основного зобов'язання, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками розгляду якого Жидачівський районний суд Львівської області 22 грудня 2015 року та Апеляційний суд Львівської області 01 березня 2016 року ухвалили рішення, яке боржник виконав, що підтверджується постановою Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області від 20.07.2016 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про припинення зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, і банк, в силу наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду, не мав права продовжувати нараховувати проценти та пеню і зараховувати на їх погашення отриманні від боржника в результаті виконання рішення суду грошові кошти, а тому посилання апелянта на існування заборгованості за кредитним договором після виконання рішення суду, не має правового значення для вирішення даного спору, а вимоги про стягнення з боржника інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до статті 625 ЦК України, банк не пред'являв.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором, дійшов правильного висновку про настання у зв'язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за укладеним з позивачем договором іпотеки.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2020 року в справі №569/613/19, провадження №61-18981св19.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 03 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич