Справа № 560/16095/21
іменем України
07 квітня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, враховуючи заяву про зміну предмету позову, просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 294,87 грн.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) на користь ОСОБА_1 за період з 21 травня 2021 року по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, відповідач не в повному обсязі виплатив належні позивачу кошти при звільненні, зокрема, грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Також вказує, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що військовою частиною 03 грудня 2021 року добровільно сплачено позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 19 362,91 грн. (з урахуванням всіх передбачених законом відрахувань).
При цьому за виплатою такої компенсації позивач звернувся після звільненні з військової служби, тому застосування статті 117 КЗпП України є безпідставним. При нарахуванні і виплаті сум при звільненні був відсутній спір щодо їх розміру.
У запереченні від 07.02.2022 відповідач також вказав, що 294,87 грн. є сумою утриманого військового збору із суми нарахованої компенсації за не отримане речове майно (на загальну суму 19657,78 грн.).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2021 №95, позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення з 20.05.2021.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявами від 03.09.2021:
- про видачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі;
- про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
Такі заяви отримані відповідачем 03.09.2021.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 21.09.2021 №1778, вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 становить 19 657,78 грн.
Згідно розрахунково-платіжної відомості №1 за грудень 2021 позивачу нараховано 19 657,78 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно (утримано ПДФО - 3538,40 грн., військового збору - 294,87 грн., компенсовано ПДФО - 3538,40 грн., перераховано на вкладний (картковий) рахунок - 19 362,91 грн).
Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 14.12.2021 №2165 підтверджено, що 03.12.2021 позивачу було зараховано на картковий рахунок, відкритий у Приватбанк, кошти в сумі 19 362,91 грн. (з урахуванням всіх передбачених законом відрахувань).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Предметом розгляду цієї справи є питання виплати, на думку позивача, не в повному обсязі грошової компенсації за неотримане речове майно та відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно.
Щодо стягнення грошової компенсації вартості за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 294,87 грн., суд зазначає наступне.
Позивач помилково вважає вказану суму частиною невиплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки згідно розрахунково-платіжної відомості №1 за грудень 2021 сума 294,87 грн. є військовим збором, який утримано з нарахованої позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 19 657,78 грн.
Відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України військовий збір встановлений тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).
Отже, 1,5% від нарахованої суми 19 657,78 грн. становить 294,87 грн.
Разом з тим, згідно з підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:
- в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;
- у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Однак позивачем не було надано ні відповідачу, ні суду жодних доказів, які б підтверджували, що у спірний період він приймав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, або у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Отже, на позивача не розповсюджуються пільги, встановлені підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати військового збору.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення). Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас, щодо аргументів позивача про невиплату йому під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористане речове майно, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Водночас умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20, від 29 липня 2021 року по справі № 807/761/15.
Так, з аналізу приписів пунктів 3-4 Порядку № 178 слідує, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно:
- перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби;
- після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.
У постановах від 27 січня 2021 року у справі №340/680/20 та від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення й не тягне настання для неї відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.
Як встановлено судом, позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення 20.05.2021, а звернувся він із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби лише 03.09.2021.
У зв'язку з неподанням позивачем до військової частини рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.
Як наслідок, з огляду на відсутність у військової частини правових підстав щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу під час звільнення через відсутність відповідного рапорту позивача, поданого під час проходження служби, відповідальність для відповідача, передбачена приписами статті 117 КЗпП, не настає.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 квітня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя Д.А. Божук