Справа № 303/202/19
Закарпатський апеляційний суд
05.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді контрольне провадження 11-кп/4806/118/21 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2022.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою, до 60 днів, тобто до 11.04.2022, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.
Прокурор подав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2020.
Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, вчинене організованою групою, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких. Висунуте ОСОБА_7 обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України, обґрунтовується сукупністю здобутих в ході досудового розслідування доказів у межах даного кримінального провадження. ОСОБА_7 обвинувачується, як організатор організованої групи, який, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавець, здійснював системний та тривалий у часі збут наркотичних засобів та психотропних речовин у складі ретельно зорганізованої групи із значним обсягом поставки, а також широким колом осіб, що збагачувалися від вказаної злочинної діяльності. Крім того, 10.07.2020 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.2 ст.307 КК України в іншому кримінальному провадженні №420220070000000088 внесеному 14.02.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі може
-2-
продовжити злочинну діяльність, та вказує на наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання його винним, може спонукати останнього до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об'єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених - членів організованої групи, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які
не втратили своєї актуальності на даний час, оскільки судовий розгляд триває, свідки та обвинувачені не допитані, дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції зазначив, що передбаченні ч.1 ст.177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні. Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років та під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, також судом не отримано відомостей щодо наявності обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України. З наведених підстав суд прийшов до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвали суду від 11.02.2022 та прийняття нової ухвали, якою застосувати до обвинуваченого більше м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм діючого КПК України, а висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При продовженні строку дії найсуворішого запобіжного заходу, суд виходив виключно з тяжкості кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , що є недостатнім для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Вважає, що суд належним чином не перевірив, чи заявлені прокурором ризики, передбачені п.п.1,3,4, ст.177 КПК України продовжують існувати на момент винесення рішення. Окрім того, судом не взято до уваги наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, роботи, на утриманні малолітньої дитини, тобто міцних соціальних зв'язків, які дають можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який в повній мірі зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційна скарга розглядається у відсутності обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про безпідставність апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
-3-
У відповідності до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання прокурора, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою.
-4-
Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, натомість захисником не доведено, що вказані ризики відпали, зменшилися і є неактуальними.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч.1ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, судом об'єктивно враховано всі обставини та ризики передбачені ст.177 КПК України, для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ОСОБА_7 під вартою.
Окрім того, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, які представляють підвищену суспільну небезпеку, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Предметом інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення виступають особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини. Даному кримінальному правопорушенню притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст.49 Конституції України.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має міні соціальні зв'язки та на утриманні малолітню дитину самі по собі не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
-5-
Наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводи на захист обвинуваченого були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені у апеляційній скарзі мотиви також не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Колегія суддів вважає, що матеріали контрольного провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою. Не були вони надані й стороною захисту і під час судового та апеляційного розгляду.
На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , захисник - адвокат ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі не посилається.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст.ст.177,178,183,331 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404,405,407,422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2022 щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: