07 квітня 2022 року м. Рівне №460/1653/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доТериторіального управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
31.01.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за січень-грудень 2021 року, обчисленої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні та стягнути недоплачену за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суму суддівської винагороди у розмірі 84672,00 грн. у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою від 01.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/1653/22. До участі в справі за клопотанням позивача у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено: Державну судову адміністрацію України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795) та Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 13, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 38012494). Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Отримавши відзив у справі та пояснення Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області суд встановив таке.
Відповідно до частин третьої - четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, Державна судова адміністрація України (ДСА України) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
Відповідно до статті 149 цього ж Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Таким чином ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Наведене свідчить про безпосередню участь ДСА України у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, а зокрема, і при визначенні базового розміру посадового окладу судді.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, суд приходить до висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб'єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок виплати судді суддівської винагороди не у тому розмірі, який належало виплатити.
Крім цього, суд зазначає, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв'язку треба зауважити також, що враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут якраз і мається на увазі - з ДСА).
У розрізі обставин цієї справи суд не заперечує, що ТУ ДСА є належним відповідачем за позовом, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Рівненського міського суду Рівненської області.
Водночас, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.
За змістом частин третьої - четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
З огляду на те, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд на даному етапі позбавлений можливості отримати згоду позивача, а тому залучає ДСА України в якості другого відповідача у справу.
За наведеного, ДСА України підлягає виключенню зі складу третіх осіб у даній справі.
Крім того, з огляду на вимоги пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, в розрізі вимог Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014, справа №460/1653/22 не може вважатися справою незначної складності, а відтак підлягає розгляду за правилами загального, а не спрощеного позовного провадження.
Керуючись статтями 12, 48, 241, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залучити Державну судову адміністрацію України в якості другого відповідача у справі №460/1653/22.
Надіслати вказаному відповідачу копію позовної заяви та встановити строк для подачі відзиву - 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Перейти до розгляду справи №460/1653/22 за правилами загального позовного провадження і призначити підготовче засідання на 10 травня 2022 року на 09:00 год.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Друзенко