Справа № 344/3895/22
Провадження № 11-сс/4808/91/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
05 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 ,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, обрати відносно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що слідчий суддя не визнав розмір застави підозрюваній. Зауважує, що ОСОБА_9 є особою середнього віку, з міцними соціальними зв'язками, має постійне місце проживання, зареєстрована в м. Івано-Франківську, раніше не судима, однак слідчим суддею ці обставини в повній мірі враховані не були. Наголошує, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, існування таких ризиків нічим не підтверджено, є тільки припущенням органу досудового розслідування. Заперечує обґрунтованість підозри.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2022 року застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 травня 2022 року включно.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що 25 березня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України. На підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Слідчий суддя взяв до уваги характеризуючі дані підозрюваної ОСОБА_7 , яка неодружена, офіційно не працевлаштована, не має міцних соціальних зв'язків, раніше не судима. Врахував те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна. Слідчий суддя дійшов висновку про те, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, а також не зможуть забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, тому у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним. Слідчий суддя не встановив підстав щодо застосування альтернативного запобіжного заходу - застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Саме такий запобіжний захід як тримання під вартою слідчий суддя вважав достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та таким, що не дозволить ОСОБА_7 перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме її подальшу поведінку.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрювана ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим та погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 22022090000000030 повідомлено про підозру від 25 березня 2022 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України (а.п. 24-28), а саме в поширенні, а також публічному використанні символіки комуністичного тоталітарного режиму, та в поширенні, а також публічному використанні символіки комуністичного тоталітарного режиму, повторно.
Санкція ч. 2 ст. 436-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Такі кримінальні правопорушення згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку - протоколом обшуку від 13 березня 2022 року (а.п. 9-10), рапортом від 21 березня 2022 року (а.п. 11); протоколом огляду від 20 березня 2022 року (а.п. 12-14); висновком експерта № 54/15/6-145 від 20 березня 2022 року (а.п. 15-17), протоколом огляду від 14 березня 2022 року (а.п. 19-23) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дані правопорушення.
Також, сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваною дії, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. Вони супроводжуються метою уникнення кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування чи суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як зазначив слідчий суддя, ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про події кримінальних правопорушень, поведінки підозрюваної, відомостей, що характеризують її особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
При цьому, слідчий суддя переконливо врахував те, що в Україні введено воєнний стан згідно з указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, який затверджений Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Слідчий суддя в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваної.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_7 : 1978 року народження, уродженка м. Оренбург Російської Федерації, зареєстрована та фактично проживає в АДРЕСА_1 , неодружена, раніше не судима.
Прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 отримала громадянство України тільки у 2015 році, офіційно не працевлаштована, не має засобів для існування, що не спростовано в суді апеляційної інстанції.
Сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, в той час будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ухвали слідчого судді сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_7 буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.
Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не спростовано мотивів слідчого судді.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, з огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України, їх обставини, тяжкість, з метою запобігання виникненню ризиків, передбачених п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про її особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону вмотивовано прийняв рішення про застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи те, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення застави у відповідному розмірі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначив розмір застави.
Так, згідно з обвинувальним актом мотивом ОСОБА_10 є наявність стійких ідеологічних переконань, прагнення популяризації комуністичної ідеології, відродження СРСР шляхом долучення України та Білорусії до складку Російської Федерації. Матеріали у поширеному ОСОБА_10 дописі є однобічними, упередженими, носять деструктивний для України характер, інформаційно, тобто силою слова загрожують її суверенітету та територіальній цілісності, миру і безпеці України та її громадян.
Суд апеляційної інстанції на даний час не вбачає підстав для обрання щодо підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 необхідно залишити без змін, оскільки слідчий суддя правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, на основі всебічно з'ясованих обставин, з наведенням відповідних мотивів.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 131-132, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2022 року про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4