Провадження № 22-ц/803/3371/22 Справа № 215/7972/21 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
06 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 251/7972/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2022 року, яке ухвалено суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 06 січня 2022 року, -
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 05.05.1997 року по 03.03.2014 року та з 01.02.2017 року по 29.06.2021 року він працював на підприємстві відповідача за спеціальностями: водій автотранспортних засобів, водій автотранспортних засобів у кар'єрі.
09.03.2021 року о 14-45 год., під час виконання трудових обов'язків, з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав закриті, багато уламкові, внутрішньо-суглобові переломи дистальних мета епіфізів обох великогомілкових кісток зі зміщенням уламків. Больовий синдром. Ступінь тяжкості: тяжка.
Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 09.03.2021 року, о 14 год. 45 хв. на ПрАТ «ПівнГЗК», складеного 12.04.2021 року та затвердженого генеральним директором ПрАТ «ПівнГЗК» 12.04.2021 року, причинами нещасного випадку є організаційні: невиконання вимог інструкції з охорони праці, чим порушено п.п. 3.9, 3.10 інструкції охорони праці №44.11-19 для слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів ГТЦ-1, затвердженої наказом в.о. генерального директора ПрАТ «ПівнГЗК» від 18.03.2019 №381. Шкідливий або небезпечний фактор: небезпечний виробничий чинник, а саме розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).
За результатами огляду МСЕК, позивачу при первинному огляді визначено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 70% та встановлено другу групу інвалідності.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок нещасного випадку на виробництві і втратою працездатності позивач зазнав фізичного болю та страждань, змінився його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань. Внаслідок травми він був вимушений терпіти різкий, майже нестерпний біль, через що не міг спати по ночам. Він тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, переніс дві операції на ногах. На даний час він може пересуватися тільки на інвалідному візку або на палицях, потрібно багату часу для реабілітації. Також, у зв'язку з травмами він має обмеження до самообслуговування, пересування так і до трудової діяльності. Йому рекомендовано надомну працю, пересування за допомогою палиці. Крім того, він потребує регулярного амбулаторного лікування та відновлюваної терапії, медичного спостереження.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 216 000 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 2 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду, просить зменшити суму стягнення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.
Крім того, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому колегія суддів відхиляє клопотання ПрАТ «ПівнГЗК» про відкладення розгляду справи на іншу дату після припинення воєнного стану, введеного на території України, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активний бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов'язків у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об'єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.
Крім того, в даному випадку, вимогами ЦПК України не передбачена участь сторін в судовому засіданні, а Дніпровський апеляційний суд працює в штатному режимі.
На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в проміжок часу з 05.05.1997 року по 03.03.2014 року та з 01.02.2017 року по 29.06.2021 року працював у ПрАТ «ПівнГЗК», за спеціальністю: водій автотранспортних засобів, водій автотранспортних засобів у кар'єрі (а.с. 31-35).
Згідно Акту розслідування нещасного випадку Форми Н-1/П, затвердженого 12.04.2021 року, з позивачем по справі, під час виконання ним трудових обов'язків, 09.03.2021 року о 14-45 год. стався нещасний випадок.
Відповідно до п.5 вказаного Акту, встановлено вид події - падіння потерпілого з висоти, причина основна: організаційна - невиконання вимог інструкції з охорони праці, чим порушено п.п. 3.9, 3.10 Інструкції охорони праці № 44.11-19 для слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів ГТЦ-1, затвердженої наказом в.о. генерального директора ПрАТ «ПівнГЗК» від 18.03.2019 року №381. Шкідливий або небезпечний фактор: небезпечний виробничий чинник, а саме розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги) (а.с. 12-22).
Згідно Акту, внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 отримав закриті, багато уламкові, внутрішньо-суглобові переломи дистальних мета епіфізів обох великогомілкових кісток зі зміщенням уламків. Больовий синдром. Ступінь тяжкості: тяжка, що також підтверджується виписними епікризами (а.с. 12-24).
Комісія із розслідування нещасного випадку дійшла висновку про те, що нещасний випадок з водієм автотранспортних засобів в кар'єрі, технологічної колони № 51 ГТЦ-51 ПрАТ «ПівнГК» ОСОБА_1 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, що передбачено у п.7 вказаного Акту.
Згідно Акту Форми Н-1/П, затвердженого від 12.04.2021 року, особами, які допустили порушення законодавства про працю та гігієни праці Комісією встановлено ОСОБА_1 , водій автотранспортних засобів в кар'єрі ПрАТ «ПівнГЗК», який виконував підйом по сходах та тримав інструмент у руці, чим порушив пункти 3.9, 3.10 Інструкції охорони праці №44.11-19 для слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів ГТЦ-1, затвердженої наказом в.о. генерального директора ПрАТ «ПівнГЗК» від 18.03.2019 № 381 (а.с.12-22).
Висновком МСЕК від 01.07.2021 року позивачу, при первинному огляді, встановлено з 29.06.2021 року 70 % втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву, та другу групу інвалідності, за висновком якої він потребує: медикаментозне лікування, ВМП, санаторно-курортне лікування за висновком ЛКК ЛПЗ, палиці, милиці. Протипоказані всі види праці в звичайних умовах виробництва (а.с.25-27).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманними ним трудовим каліцтвом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як встановлено судом та вбачається із маетріалів справи, відповідно до Акту розслідування нещасного випадку Форми Н-1/П, затвердженого 12.04.2021 року, з позивачем по справі, під час виконання ним трудових обов'язків, 09.03.2021 року о 14-45 год. стався нещасний випадок внаслідок якого позивач отримав закриті, багато уламкові, внутрішньо-суглобові переломи дистальних мета епіфізів обох великогомілкових кісток зі зміщенням уламків. Больовий синдром. Ступінь тяжкості: тяжка, що також підтверджується виписними епікризами.
Висновком МСЕК від 01.07.2021 року позивачу, при первинному огляді, встановлено з 29.06.2021 року 70 % втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву, та другу групу інвалідності (а.с.25-27).
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки втрата працездатності позивача сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з отриманими професійними захворюваннями.
Доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок шкодження здоров'я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві відповідача, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у розмірі 70 % та другу групу інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, періодично проходить лікування.
Зокрема, враховуючи характер отриманого трудового каліцтва, відсоток втрати позивачем професійної працездатності у розмірі 70 %, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманого трудового каліцтва, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 200 000 грн. до 150 000 грн.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави із зменшенням цього розміру з 2 000 грн. до 1 500 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 200 000 грн. до 150 000 (сто п'ятдесят тисяч гривень) грн.
Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, зменшивши цей розмір з 2 000 грн. до 1 500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текс постанови складено 06 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: