Провадження № 22-ц/803/3574/22 Справа № 212/10468/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
06 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 212/10468/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2022 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 17 січня 2022 року, -
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Позивач зауважував на тому, що висновком МСЕК від 13.04.2011 року йому було встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 35 % первинно.
При наступному перегляді відсоток втрати працездатності не змінився та 12.04.2012 року, позивачу встановлено 35 % відсотків втрати працездатності, безстроково.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в шкідливих умовах праці, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 210 000 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 200 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про зменшення суми стягнутої моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Вважає, що розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці у аналогічних справах.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, в якій зазначено, що суд має керуватись, при визначені розміру моральної шкоди принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому колегія суддів відхиляє клопотання АТ «Кривбасзалізрудком» про відкладення розгляду справи на іншу дату після припинення воєнного стану, введеного на території України, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активний бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для відкладення дати розгляду справи.
Посилання відповідача в клопотанні на відсутність доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» та перебої в роботі АТ «Укрпошта» що ускладнює роботу в підготовці до розгляду справи та позбавляє сторін низки їх процесуальних прав колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку сторони по справі належним чином повідомлені про розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Крім того, в даному випадку, вимогами ЦПК України не передбачена участь сторін в судовому засіданні, а Дніпровський апеляційний суд працює в штатному режимі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач працював з 10.10.1995 року по 30.10.1995 року - підземним електрослюсарем, з 30.10.1995 року по 29.10.1997 року - підземним прохідником на шахті «Гігант» ВО «Кривбасруда». Також, з 29.10.1997 року по 05.02.2004 року - підземним прохідником, з 05.02.2004 року по 25.04.2011 року - підземним прохідником очисного забою на шахті «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.11-16).
Згідно висновку МСЕК від 13.04.2011 року, позивачу первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності (15 % - по радикулопатії, 15 % - по ВСП, 5% - по хрон.бронхіту) з повторним переоглядом 01.04.2012 року (а.с. 28).
З Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.12.2011 року, складеного на ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» вбачається, що причиною виникнення професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи (15 років 3 місяці) в умовах тяжкої праці, яка перевищувала ГДН та в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК (а.с.18-21).
Згідно висновку МСЕК від 12.04.2012 року, позивачу встановлено 35 % втрати професійної працездатності (15 % - по радикулопатії, 15 % - по ВСП, 5% - по хрон.бронхіту) безстроково (а.с. 29).
У зв'язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами (а.с. 30-35).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманними ним професійними захворюванннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.12.2011 року, складеного на ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» вбачається, що причиною виникнення професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи (15 років 3 місяці) в умовах тяжкої праці, яка перевищувала ГДН та в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК (а.с. 18-21).
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання професійних захворювань, які завдають позивачу фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, як правонаступника ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», на теперішній час Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з отриманими професійними захворюваннями.
Доводи апеляційної скарги відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок шкодження здоров'я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у розмірі 35 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково,взагалі можливість такого відновлення.
Зокрема, враховуючи характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності у розмірі 35%, безстроково, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 120 000 грн. до 60 000 грн.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави із зменшенням цього розміру з 1 200 грн. до 908 грн., тобто до мінімального розміру ставки судового збору, який підлягає сплаті при подачі позовної заяви майнового характеру.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 120 000 грн. до 60 000 (шістдесят тисяч гривень) грн.
Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, зменшивши цей розмір з 1 200 грн. до 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текс постанови складено 06 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: