Провадження № 22-ц/803/538/22 Справа № 213/3658/21 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
05 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу заапеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Князєва Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення відсутні) -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що під час роботи на підприємстві відповідача він підпадав під дію загальної вібрації та виробничого пилу, показники котрих перевищують нормативні через недосконалість робочого місця, внаслідок чого отримав професійне захворювання, що встановлено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.05.2014 форми П-4. 08 липня 2014 року висновком МСЕК йому вперше встановлено 35 % втрати професійної працездатності. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року були встановлені вказані обставини та стягнуто на його користь 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку із значним погіршенням здоров'я, позивач повторно проходив огляди МСЕК, за висновком якого від 09.12.2019 року позивачу встановлено 85% втрати професійної працездатності безстроково та 2 групу інвалідності. Професійне захворювання призводить до моральних страждань позивача. У зв'язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився його спосіб та якість життя, постійно відчуває біль у грудях, спині, колінах, у шиї та зап'ясті відчуває недостатність рухливості, змушений лікуватися, не може приділяти належну увагу родині.
Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 270 000 грн., яку просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000 гривень 00 копійок без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 1 800 гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ІнГЗК» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, зазначає, про те, що судом першої інстанції встановлено, що позивачем отримано грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди на підставі рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2017 року, а подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено .
Крім того, підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди є наявність інших виниклих професійних хвороб, а не загальне погіршення стану здоров'я із збільшенням відсотку втрати працездатності.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.
При цьому колегія суддів відхиляє клопотання ПрАТ «Інгулецький ГЗК» про відкладення розгляду справи на іншу дату після припинення воєнного стану, введеного на території України, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активних бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача ПрАТ «Інгулецький ГЗК» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов'язків у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об'єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.
На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28.07.1980 року по 04.06.2014 року працював на підприємстві відповідача сушильником на рудозбагачувальній фабриці, водієм усіх марок дизельного автотранспорту по вивозу гірничої маси з кар'єру, підземним слюсарем черговим та з ремонту устаткування, водієм автотранспортних засобів.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.05.2014 року причиною виникнення професійного захворювання є : вплив вібрації рівнем 112-120 дБ при нормативному значенні 107 дБ, концентрація пилу з вмістом кремнію діоксину: 2,7-11,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; 29,6 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3.
Висновком МСЕК від 07.07.2015 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності з 01.07.2015 року до 01.07.2017року .
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2017року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та стягнуто з ПРАТ «ІНГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 20000 грн.
При повторному переогляді висновком МСЕК від 29 червня 2017 року, ОСОБА_1 встановлено 40% втрати працездатності (25% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ)з 01 липня 2017 року - безстроково.
Висновком МСЕК від 09 грудня 2019 року позивачу встановлено 85% втрати професійної працездатності (20% - вібраційна хвороба, 65% - ХОЗЛ) та друга група інвалідності з 03 грудня 2019 року безстроково.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою, другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. У пункті 13 цієї Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає з моменту встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а не кожного разу, коли змінюється розмір вже встановленого ступеню втрати професійної працездатності.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2017року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та стягнуто з ПРАТ «ІНГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 20000 грн. (а.с.52-54).
З огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже вирішено питання про відшкодування моральної шкоди позивачу у зв'язку з втратою ним професійної працездатності, колегія суддів приходить до висновку про те, що повторне стягнення моральної шкоди не передбачено, ані нормами ЦК України, ані нормами КЗпП УКрани, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів, вважає за необхідне апеляційну скаргу ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити, рішення суду на підставі п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів вважає за необхідне компенсувати ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 700 грн. за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві - відмовити.
Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 700 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: