Провадження № 22-ц/803/2256/22 Справа № 213/2964/21 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
05 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ"
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13 жовтня 2021 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті на виробництві.
Позов мотивовано тим, що з батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , під час виконання трудових обов'язків в ТОВ «НВП «СКМ» 02 березня 2011 року стався нещасний випадок, внаслідок якого він помер. Проведеним спеціальним розслідування встановлено, що нещасний випадок, який стався 02.03.2011 року з ОСОБА_2 , є таким, що пов'язаний з виробництвом.
Після загибелі батька нормальні життєві зв'язки були знищенні, позивач постійно відчуває почуття самотності і не може оговтатись від лиха, що спіткало його родину, оскільки він вже ніколи не зможе відчути любов та турботу батька. Через смерть батька він зазнав великих моральних страждань, які не згасають з роками, він усвідомлює, що втратив батька назавжди і більше ніколи його не побачить. Також не побачать свого дідуся його діти.
Вважає, що моральні страждання, які він пережив у день смерті батька і які переживає до теперішнього часу, завдані йому з вини Відповідача, на підприємстві якого й стався нещасний випадок, внаслідок якого батько загинув.
Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 420 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на свою користь без утримання податків та зборів.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1- задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" на ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" на користь держави судовий збір в розмірі 3000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «НВП «СКМ» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріальногоправа, на необґрунтованість рішення та на його незаконність.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що нещасний випадок стався виключно з вини працівника ОСОБА_2 та залишення ним робочого місця і відсутність контролю з його боку за процесом плавки.
Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження /а.с.7/.
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 23.03.2011 року 02 березня 2011 року на тариторії цеху по виробництву карбуду кальцію ТОВ «НВП «СКМ» стався нещасний випадок з ОСОБА_2 в результаті якого останній отримав опіки полум'ям голови, тулуба та кінцівок 2-3 ступеню (біля 40 % поверхні тіла), які ускладнилися розвитком опікової хвороби з загостренням хронічної виразки шлунку, яка призвела до шлунково-кишкової кровотечі.
Відповідно до Акту №01 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-4 від 29.03.2011 року, причиною нещасного випадку є невиконання вимог Інструкції з охорони праці, невиконання посадових обов'язків. До нещасного випадку призвела експлуатація спеціального технологічного устаткування, шино проводи низької напруги, електродугова рудовідновча піч типу РПО-1,5, 1994 року випуску /а.с.15-17/.
Згідно п. 10 Акту №01 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом відповідальними особами за вказаний нещасний випадок є пультівник електроплавильної печі ОСОБА_2 , який порушив «Інструкцію з охорони праці для пультівника електроплавильної печі», та начальник цеху ТОВ «НВП «СКМ», та ОСОБА_3 начальник цеху ТОВ «НВП СКМ» який порушив вимоги п.п. 3.7, 3.8 «Посадової інструкції начальника цеху».
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 16 березня 2011 року, актовий запис № 48, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 44-х років /а.с.8/.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог позивача ОСОБА_1 та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю батька, який помер в результаті нещасного випадку на виробництві відповідача.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Вказані підстави відповідальності ТОВ "Науково-виробниче підприємство "СКМ" за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом першої інстанції встановлені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 29.03.2011 року, в п.8 якого зазначено, що устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку (а.с. 18).
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач - ОСОБА_1 у зв'язку із втратою батька, переживає душевні та психологічні страждання. Його смерть є незворотною втратою, що не може бути відновлена. Позивач був позбавлений батьківської турботи, любові, можливості спілкування з рідною людиною. Відсутність батька, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до його моральних страждань і переживань.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата батька завдає ОСОБА_1 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті матері, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачці внаслідок смерті її матері на виробництві.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нещасний випадок стався виключно з вини ОСОБА_2 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки батько позивача загинув на виробництві в робочий час та на території підприємства відповідача, також вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру.
Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз'ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 з подальшими змінами.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника відповідача, про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Колегія суддів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 300 000 грн. до 150 000 грн.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
У зв'язку із зменшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає зменшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне.
Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" на користь держави та зменшує цей розмір з 3000,00 грн. до 1500,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Колегія суддів вважає за необхідне компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 6300 грн. за рахунок держави.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" - задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13 жовтня 2021 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмір з 300 000,00 гривень до 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13 жовтня 2021 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" на користь держави змінити, зменшивши цей розмір з 3000 гривень 00 копійок до 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СКМ" судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 6300 грн. за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: