Справа № 210/7331/21
Провадження № 2/210/685/22
іменем України
04 квітня 2022 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Скотар Р.Є.,
за участі секретаря судового засідання: Хмельницької Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом адвоката Пантелєєва Олексія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі - Відповідач), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 3-8).
Позов пред'явлено за правилами альтернативної підсудності - за місцем виконання виконавчого напису (частина 12 статті 28 ЦПК України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 14 грудня 2021 року визначено головуючого - суддю Скотар Р.Є.
Ухвалою судді 16 грудня 2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. (а.с. 30).
Ухвалою судді від 16 грудня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом № 11102 від 27.05.2021 року (а.с.32).
На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надав відзив на позовну заяву (а.с.39-56).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що в грудні 2021 року із мобільного додатку Дія дізналася, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 27.05.2021 року був вчинений виконавчий напис № 11102 про стягнення з неї на користь відповідача «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» коштів у розмірі 11119,67 грн. та приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. було відкрите виконавче провадження № 67741566. Ніякої заборгованості перед відповідачем, а також перед будь-якими іншими установами позивач не має. Вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог щодо безспірності заборгованості та в даному випадку має місце пропуск строку позовної давності. Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. не мала вчиняти виконавчий напис, адже відсутня безспірність заявлених вимог.
У відзиві на позовну заяву Відповідач просить суд відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі та посилається на наступні обставини. 01.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір № 005-26503-010610, відповідно до якого позивачу було відкрито кредитну лінію на 30000 грн. та було встановлено ліміт на суму 1500 грн. Позивач свої зобов'язання перед Банком не виконала відповідно до умов договору. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано відповідачу від первинного кредитора згідно з договором № 2225/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2020 року. Станом на 18.05.2021 року сума заборгованості позивача становить 9919,90 грн., з яких: 6494,43 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3425,47 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Крім того представник Відповідача зазначив, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Вважає, що вказана сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судом.
27 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною був вчинений виконавчий напис № 11102 від 27.05.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 005-26503-010610 від 01.06.2010 року, за період з 15.04.2020 року по 07.04.2021 року у розмірі 11119,67 грн., яка складається з: 6494,43 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 3425,47 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.13-15).
З метою примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису, на підставі заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрієм Олександровичем, 03 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67741566 про стягнення з позивача (боржника) - ОСОБА_1 на користь відповідача (стягувача) - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 11119,67 грн. (а.с.16-17).
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича від 03.12.2021 року, сума заборгованості, згідно з Виконавчим написом, становить 11119,57 грн., в тому числі: основна винагорода - 1111,97 грн.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича від 03.12.2021 року, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження складає 400,00 грн. (а.с.18-19).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича від 03.12.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_3 (а.с.22-23).
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій: шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Разом з тим нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що заборгованість позивача є безспірною, тому були підстави для вчинення виконавчого напису, виходячи з наступного.
До матеріалів справи долучений Догоівр № 005-26503-010610 від 01.06.2010 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 із випискою з особового рахунку. Зі змісту Договору неможливо встановити ані строк кредитування, строк повернення кредиту, кількість платіжних періодів, процентна ставка, комісія та пеня, дата повернення кредиту.
Крім того, з наданого Договору від 01.06.2010 року, вбачається, що позивачу була оформлена банківська картка, однак строк дії картки не вказаний. Таким чином, не зрозуміло коли закінчився строк дії картки, враховуючи те, що виконавчий напис вчинено 27.05.2021 року.
Таким чином, відповідач не скористався правом надання доказів безспірності заборгованості, та до суду не представлено розрахунок заборгованості та його складових.
Не спроможні доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду й на наступне.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Договору (а.с.45-46), в останній міститься пункт про те, що підписанням анкети позивач нібито ознайомлений з умовами публічної пропозиції, яка розміщена на інтернет сторінці ПАТ "Дельта Банк", однак зміст цих умов, в редакції, що діяв на момент підписання договору не надався при вчиненні виконавчого напису, так само і не представлений суду.
Суд враховує, що договори на отримання кредиту як правило є договорами приєднання, та передбачають погодження Умов та правил банківського обслуговування, кредитування тощо, та такі умови є мінливими, тому для доведення безспірності заборгованості Відповідач зобов"язаний довести, які саме Умови кредитування діяли на момент укладання договору, та довести що позичальник обізнаний та ознайомлений з такими умовами.
Крім того, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.
В даному випадку виконавчим написом стягнута заборгованість за сумою кредиту, розрахунок якої не представлено суду, заборгованість за несплаченими відсотками, період заборгованості з 15.04.2020 по 07.04.2021 р. строк дії картки не вказано а Договір було укладено 01.06.2010 року, в той час як, стягнення процентів після закінчення строку дії картки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.
Представником відповідача до відзиву долучено Договір № 2225/К від 15 квітня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Відповідач), однак не представлено доказів належного сповіщення боржника про зміну кредитора у зобов"язанні відповідно до положень ст.ст.516-518 ЦК України.
Тому суд відхиляє твердження Відповідача про наявність безспірної заборгованості.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, про те що кредитний договір № 005-26503-010610 від 01 червня 2010 року не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, мають встановлюватися за позовом правонаступника до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис винесеним відповідно до чинного законодавства України.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед Відповідачем є безспірним.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідач не скористався правом для подання до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено за відсутності доказів безспірності вимог банку.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується розподілу судових витрат.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).
Як вбачається із матеріалів справи спільно із позовною заявою до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 09 грудня 2021 року, укладений між адвокатом Пантелєєвим Олексієм Васильовичем та ОСОБА_1 (а.с. 10-11).
Розділом 3 даного договору сторонами обумовлено, що остаточний розмір гонорару за надання правничої допомоги складає 4000,00 грн.
Факт надання правничої допомоги та перелік видів правничої допомоги, яка була надана адвокатом позивачу ОСОБА_1 підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт від 13 грудня 2021 року. В якості доказів оплати надано квитанцію про проведення оплати від 08 грудня 2021 року на загальну суму 4000,00 грн. (а.с. 24-25). Умови оплати відповідають положенням договору про надання правової допомоги (а.с.10-11).
Відповідачем у відзиві зазначено, що заявлені витрати на правову допомогу не підтверджені належним чином та є завищеними.
Суд не погоджується з твердженнями сторони відповідача про те, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, та не відповідають критеріям розумності та пропорційності.
У зв'язку із задоволенням позову, враховуючи заперечення відповідача, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , а саме в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень, що відповідає обсягу наданих адвокатом послуг згідно з представленого акут виконаних робіт.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову, а також за подання заяви про забезпечення позову, вказані витрати мають бути стягненні з відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов адвоката Пантелєєва Олексія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11102, вчинений 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 11119,67 грн. (одинадцять тисяч сто дев'ятнадцять гривень шістдесят сім копійок) на підставі кредитного договору № 005-26503-010610 від 01.06.2010 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири ) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 витрати на документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 04 квітня 2022 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1/28);
- третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопьльська, 21/58);
- третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 8/2).
Суддя: Р. Є. Скотар