Справа № 210/4161/21
Провадження № 2/210/206/22
іменем України
30 березня 2022 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіна О.В., секретаря судового засідання Перог Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Третя Криворізька нотаріальна контора Дніпропетровсьої області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Позивач зазначив, що його мати - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За своє життя ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно якого належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала: позивачу - ОСОБА_1 (Позивачу) та ОСОБА_2 (Відповідачу), в рівних частках кожному.
Позивач фактично проживав у вказаній квартирі як на час смерті матері ОСОБА_3 , так і на теперішній час, з часу смерті матері утримує її.
Зазначив, що 08.08.2012 року подав до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом та законом, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 295/2012 - у нотаріуса, № у Спадковому реєстрі - 53210735. Державний нотаріус Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Рикова Т.В. 26.02.2021 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі статті 49 Закону України «Про нотаріат».
Постанова мотивована тим, що інша спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_2 (Відповідач) в установлений законом строк до нотаріальної контори не зверталася, ніяких заяв про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а також заяв про відмову від прийняття спадщини за заповітом, до нотаріальної контори не надала. Місце проживання ОСОБА_2 не відоме, повідомити її про наявність заповіту немає можливості
Тому, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 44,70 кв.м, житловою площею 30,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аргументи учасників справи
Позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України . Відзив на позовну заяву відповідач не надав. Від отримання поштової кореспонденції відмовилась.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис №550 (а.с.26).
ОСОБА_3 доводиться матір'ю позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_2 , про що в книзі записів актів цивільного стану про народження зроблено актовий запис №1502 (а.с.25).
За відомостями, що містяться в реєстрі територіальної громади міста Кривий Ріг Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Відділу реєстрації місця проживання громадян , на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були зареєстровані - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 (а.с.99).
Відповідно до свідоцтва про народження , виданого Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 09 грудня 2008 року серія НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_4 (а.с.95) та відповідно онукою позивача ОСОБА_1 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 залишився заповіт, який посвідчений 12 жовтня 2004 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. та зареєстровано в реєстрі №1-6053. Заповіт прочитано вголос особисто ОСОБА_3 та власноруч нею підписано у пристуності нотаріуса в приміщенні Третьої Криворізької державної нотаріальної контори (а.с.72).
Згідно заповіту ОСОБА_3 заповіла квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_1 (Позивачу) та ОСОБА_2 (Відповідачу), в рівних частках кожному, відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло від 15 квітня 1994 року та Технічного паспорту на квартиру (а.с.27, 28-30).
Відповідно до Акту про проживання від 30.07.2021 року, ОСОБА_1 фактично проживав у вказаній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , на час смерті його матері ОСОБА_3 та на теперішній час (а.с.34).
Позивачем ОСОБА_1 08.08.2012 року подано до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом та законом, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 295/2012 - у нотаріуса, № у Спадковому реєстрі - 53210735, відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 31311554 від 08.08.2012 року (а.с.31).
Державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Риковою Т.В. 26 лютого 2021 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі статті 49 Закону України «Про нотаріат». Постанова мотивована тим, що інша спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_2 (Відповідач) в установлений законом строк до нотаріальної контори не зверталася, ніяких заяв про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а також заяв про відмову від прийняття спадщини за заповітом, до нотаріальної контори не надала. Місце проживання ОСОБА_2 не відоме, повідомити її про наявність заповіту немає можливості (а.с.33).
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.
На суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За правилами частини першої статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 залишився заповіт, який посвідчений 12 жовтня 2004 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. та зареєстровано в реєстрі №1-6053. Згідно заповіту заповідач заповіла квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_1 (Позивачу) та ОСОБА_2 (Відповідачу), в рівних частках кожному.
Позивач ОСОБА_1 08.08.2012 року звернувся до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом та законом, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 295/2012 - у нотаріуса, № у Спадковому реєстрі - 53210735, відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 31311554 від 08.08.2012 року, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 в рівних частинах кожному .
Згідно матеріалів спадкової справи із заявою прийняття спадщини у встановлений законом строк звернувся позивач - ОСОБА_1 , який є сином спадкодавця ОСОБА_3 .
Відповідно до Акту про проживання від 30.07.2021 року, позивач ОСОБА_1 фактично проживав у вказаній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , на час смерті його матері ОСОБА_3 та на теперішній час.
Відповідач, другий спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 , згідно матеріалів справи на день смерті спадкодавця не проживала та не була зареєстровна за адресою: АДРЕСА_1 , тобто спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України не прийняла.
ОСОБА_2 не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України) протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини. ОСОБА_2 не подала заяв про відмову від прийняття спадщини.
Оскільки право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, другий спадкоємець за заповітом - відповідач ОСОБА_2 вважається такою, що не прийняла спадщину, а її частка у спадщині перейшла спадкоємцям за законом в силу частини 2 статті 1223 ЦК України.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів справи встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України та частини 1 статті 1269 ЦК України являється син спадкодавця - позивач ОСОБА_1 .
Суд враховує, що акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками, а саме односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця. Факт прийняття спадщини одним із спадкоємців породжує правові наслідки лише безпосередньо для даної особи і жодним чином не впливає на юридичне положення інших спадкоємців. Риса універсальності прийняття спадщини стосується не лише прийняття спадщини за однією підставою - за заповітом або за законом, але також поширюється і на випадки закликання спадкоємця до спадкування одночасно і за заповітом, і за законом (в тому числі в порядку спадкової трансмісії). Якщо спадкоємець здійснює волевиявлення щодо прийняття спадкового майна, залишеного на його користь за заповітом, це означає, що до нього автоматично переходить також спадщина за законом. Для придбання права на таку спадщину він не повинен її приймати яким-небудь особливим актом.
Інші зареєстровані на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 особи - ОСОБА_4 , яка є онукою померлої, та ОСОБА_5 , яка являється правнучкою померлої, хоча і прийняли спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, однак за наявності спадкоємця першої черги, та відсутності право на обов"язку частку в спадщині, не можуть претендувати на спадкове майно.
Таким чином ОСОБА_1 має право на спадщину і за заповітом і за законом, як рідний син спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також слід зазначити, що Державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Риковою Т.В. 26 лютого 2021 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі статті 49 Закону України «Про нотаріат». Постанова мотивована тим, що інша спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_2 (Відповідач) в установлений законом строк до нотаріальної контори не зверталася, ніяких заяв про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а також заяв про відмову від прийняття спадщини за заповітом, до нотаріальної контори не надала.
Зазначене свідчить про те, що другий спадкоємець за заповітом - відповідач ОСОБА_2 не вчиняла дії спрямовані на вчасне прийняття та належне оформлення спадщини.
Відповідно до Розділу ІІ глави 10 пунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.
Як визначено в статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.. (ч.1 ст.95 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до вимог ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що спадкоємцями за заповітом є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Зокрема, непрацездатних спадкоємців за законом, а саме: малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатних вдови( вдівця) та непрацездатних батьків судом не встановлено. Зокрема, той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.
Абзацом 2 пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 регламентовано, що у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
Таким чином, оскільки інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 (Відповідач) станом на березень 2022 року не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини (не подала заяву про прийняття спадщини) з 2012 року (десять років), вона - відповідно до вимог ч. 1 статті 1272 ЦК України є такою, що не прийняла її.
У разі неприйняття спадщини одним із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом, тобто в даному випадку до іншого спадкоємця за заповітом - до ОСОБА_1 (Позивача). При цьому одночасно Позивач належить і до першої черги спадкування за законом.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору позивач має достатні правові підстави на визнання за ним права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дане нерухоме майно є складовою спадкової маси спадкодавця, що на момент смерті належало йому на праві власності, а тому встановивши факт належності спадкодавцю на праві власності спірної нерухомості, ураховуючи неприйняття спадщини другого із спадкоємців за заповітом, суд вважає за можливе визнати за позивачем як спадкоємцем першої черги за законом та заповітом право власності на двокімнатну квартиру у порядку спадкування після смерті його матері.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та за Позивачем має бути визнано право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 44,70-,кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо судових витрат
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 335, 376, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1266, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Третя Криворізька нотаріальна контора Дніпропетровсьої області про визнання права власності на майно в порядку спадкування- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 44,70 кв.м, житловою площею 30,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 30 березня 2022 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 : АДРЕСА_2
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: О. В. Чайкіна