Справа № 210/3336/16-ц
Провадження № 4-с/210/13/22
іменем України
"30" березня 2022 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Чайкіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Перог Р.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича, -
ОСОБА_1 13 грудня 2021 року звернулась до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою в на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олексійовича про відкриття виконавчого провадження №67773593 та просила суд визнати постанову приватного виконавця Біловала Віталія Олексійовича про арешт майна в межах виконавчого провадження №67773593 від 06 грудня 2021 року протиправною та скасувати постанову про арешт майна в межах виконавчого провадження №67773593 від 06 грудня 2021 року .
В обґрунтування скарги скаржник зазначила, що вона - ОСОБА_1 , є боржником у виконавчому провадженні №67773593. Вказане виконавче провадження було відкрито 06 грудня 2021 року на виконання виконавчого листа №210/3336/16-ц виданого 14.12.2020 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. В межах зазначеного виконавчого провадження здійснюється стягнення за рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2020 року у цивільній справі №210/3336/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначеним рішенням позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість в сумі 11 790,22 долари США, що становить 297 815, 91 грн., з яких 10 218,95 долари США - залишок заборгованості за кредитом, 1571,27 долари США - заборгованість по відсоткам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір 4800 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 постановою від 06.12.2021 року в межах виконавчого провадження №67773593 від 06 грудня 2021 року .
Зазначає, що приватним виконавцем проведено перевірку майнового стану боржника лише щодо наявних у боржника відкритих рахунків в банківських установах, та щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Перевірка щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не здійснювалась. За скаржником зареєстровано право власності на декілька об'єктів нерухомого майна, вартість кожного із яких співмірна із сумою, яка підлягає стягненню та порушує її права як власника майна щодо вільного володіння та розпорядження належним їй майном.
Таким чином, скаржник вважає, що накладення арешту на все майно є неправомірним та не відповідає вимогам ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 27 січня 2022 року було відкрито провадження у справі за вказаною скаргою.
Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні присутня не була, поза межами судового засідання 03 лютого 2022 року звернулась до суду з заявою, в якій просила судове засідання провести за її відсутністю.
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О. у судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази, вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , є боржником у виконавчому провадженні №67773593. Вказане виконавче провадження було відкрито 06 грудня 2021 року на виконання виконавчого листа №210/3336/16-ц виданого 14.12.2020 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.144).
В межах зазначеного виконавчого провадження здійснюється стягнення за рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2020 року у цивільній справі №210/3336/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначеним рішенням позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість в сумі 11 790,22 долари США, що становить 297 815, 91 грн., з яких 10 218,95 долари США - залишок заборгованості за кредитом, 1571,27 долари США - заборгованість по відсоткам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір 4800 грн. (а.с.28-31).
Постановою Дніпровського Апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без змін. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року залишено без змін (а.с.107-110).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Верховний Суд розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи на майно якого у рамках виконавчого провадження накладено арешт у постанові від 28.10.2020 року у справі 320/2494/20 зазначив, що позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження. У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 № 6 судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі 320/5432/18.
Положенням статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписом статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18 Закону № 1404-VIII зобов'язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
За приписами статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з статтею 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника регламентований статті 59 Закону № 1404-VIII.
За приписом вказаної норми у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
З метою повного, своєчасного виконання вимог виконавчого документа та керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 06.12.2021 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, яку направлено сторонам виконавчого провадження та до реєструючих органів з метою її виконання. Також були внесені відповідні реєстраційні записи про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У той же час, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Згідно до статті 40 цього Закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як встановлено з матеріалів справи, виконавчий документ стягувачу не повертався, виконавче провадження не закінчене, тому підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 немає.
Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталій Олексійович діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст. ст. 4, 18, 26, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 223, 258-260, 447, 451, 453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича - залишити без задовольнити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: О. В. Чайкіна