06 квітня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/692/22
Провадження № 11-кп/4820/434/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з державною установою «Хмельницький слідчий ізолятор» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2021 року за № 12021243000002170 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за його апеляційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2022 року, -
Цією ухвалою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, зареєстрованому та мешканцю АДРЕСА_1 , не одруженому, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, із середньою освітою, раніше судимому, останній раз 10.08.2021 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 390 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, звільненого з місця позбавлення волі по закінченню відбуття покарання,
обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 22 травня 2022 року включно.
Продовжуючи ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати; більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти таким ризикам.
Непогоджуючись з ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити обраний йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Запобіжний захід вважає надто суворим.
Посилається на відсутність ризиків, наведенних у клопотанні прокурора, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на свідка та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд не повністю врахував, що він має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення такої, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має розцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що він будучи раніше судимим за злочини проти власності, обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності вини, а також на особу винного, ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на свідка та потерпілого, продовжують існувати.
Наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись суддею. При цьому, був допитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому суд першої інстанції врахував, що підстави, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, продовжують існувати ризики того, що він зможе ухилятись від суду, незаконно впливати на свідка та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому, суд прийшов до правильного висновку про те, що ризики переховування від суду, незаконний вплив на свідка та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати та не зменшились.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Доводи апелянта про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення відсутні, є безпідставними.
Так, наявність вищезазначених ризиків, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Суд першої інстанції, врахувавши всі ризики та обставини, визначені ст. 178 КПК України в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку, що лише найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з чим погоджується апеляційний суд.
Що стосується наявності у обвинуваченого постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, то вказані обставини не підтвердженні відповідними доказами.
Разом з тим, такі не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного йому запобіжного заходу, оскільки наведене враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема: тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, особою винного, фактичними обставинами кримінального провадження, суворістю можливого покарання, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2022 року про продовження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 травня 2022 року включно залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2