Справа № 457/1022/20 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/811/4019/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:41
05 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Крамара Юрія Миколайовича на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року,-
у вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 січня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг, підписала анкету-заяву б/н від 18 січня 2008 року, яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком кредитний договір. Крім того, відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», чим підтвердила, що ознайомлена з умовами надання такої кредитної картки і розрахунком сум плати за використання кредитних коштів. Стверджує, що банком виконані зобов'язання за умовами договору в повному обсязі, зокрема, відкрито картковий рахунок з встановленим початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшено до 15 500 грн, чим надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах кредитного ліміту. Зазначає, що ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 15 липня 2020 року у неї виникла заборгованість в розмірі 47 794.77 грн, з яких: 35 863.34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 931.43 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Вказує, що відповідач на вимоги банку не реагує, у добровільному порядку заборгованість не погашає, що є порушенням прав та інтересів банку. З наведених підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 січня 2008 року у розмірі 47 794.77 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 47 794.77 грн. заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - Крамара Юрія Миколайовича , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що відповідача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, чим її позбавлено можливості захистити свої законні права та інтереси, в тому числі реалізувати своє процесуальне право щодо подання заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Зазначає, що строк дії картки закінчився у січня 2012 року, однак позивач звернувся до суду з позовом лише у вересні 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності. Вказує, що надані позивачем витяги з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифів банку» розуміла відповідач та ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Крамара Юрія Миколайовича на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Крамара Юрія Миколайовича на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року призначено на 16 год 30 хв. 28 березня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 05 квітня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 28 березня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 05 квітня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н від 18 січня 2008 року, умови якого відповідач не виконувала належним чином, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 47 794.77 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 18 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, оформлений у вигляді заяви, яка підписана ОСОБА_1 , відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в сумі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, на умовах сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а. с. 53).
На виконання умов договору банк видав відповідачу наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 05.01.2008 року з терміном дії до 01/12, № НОМЕР_2 від 08.01.2010 року з терміном дії до 09/14, № НОМЕР_3 від 25.01.2012 з терміном дії до 08/15, № НОМЕР_4 від 06.04.2012 з терміном дії до 11/15, № НОМЕР_5 від 14.01.2013 року з терміном дії до 08/17, № НОМЕР_6 від 03.04.2015 з терміном дії до 01/18, № НОМЕР_7 від 15.04.2015 з терміном дії до 04/19, № НОМЕР_8 від 15.04.2019 з терміном дії 01/23, № НОМЕР_9 від 15.11.2019 з терміном дії до 07/23.
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , за договором № б/н підтверджується, що 18 січня 2008 року відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 800 грн., 27 вересня 2008 року кредитний ліміт збільшено до 2400 грн., 08 липня 2009 року кредитний ліміт збільшено до 4000 грн., 05 лютого 2010 року - до 7 000 грн., 25 листопада 2010 року - до 15 000 грн., 11 квітня 2013 року - до 15 500 грн., 03 квітня 2015 року кредитний ліміт зменшено до 15 500 грн., а 24 березня 2020 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 18.01.2008 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 15.07.2020 року вбачається, що така становить 47 794.77 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту в розмірі 35863.34 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 11931,43 грн. (а.с. 49-50).
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Підписаною ОСОБА_1 заявою від 18.01.2008 року, якою оформлено кредитний договір, встановлено, що базова процентна ставка кредитування становить 36 % річних з розрахунку 360 днів в році.
Довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 18.01.2008 року, підписаною ОСОБА_1 , визначено базову ставку кредитування у розмірі 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році, що становить 36% річних (а.с. 54).
Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком збільшена базова ставка для нарахування відсотків за користування кредитними коштами до 3,5 % в місяць, що становить 42 % річних, однак матеріали справи не містять доказів погодження збільшення базової ставки з позичальником.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» як невід'ємні частини кредитного договору.
У витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» передбачено, що банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків в односторонньому порядку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витягом з «Тарифів Банку» відповідач ознайомився та погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 18.01.2008 року містили умови, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом не підлягає до задоволення, оскільки відсотки нараховувалися за базовою ставкою і розмірі 42% річних, а не за базовою ставкою у розмірі 36% річних, як було погоджено сторонами договору.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору № б/н від 18 січня 2008 року у вигляді заяви підписаної сторонами, передбачено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.
Разом з тим, для обслуговування кредитного договору № б/н від 18 січня 2008 року видавалися різні картки, термін дії останньої з яких закінчується у липні 2023 року, боржником вчинялися дії на погашення кредитної заборгованості, зокрема останній платіж здійснено 31 березня 2020 року, що свідчить про користування відповідачем кредитними коштами, а відтак кредитор має право на отримання фактично наданих позичальнику у користування кредитних коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 18 січня 2008 року в розмірі 35 863.34 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності відповідача, яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 26 жовтня 2020 року, оскільки судова повістка повернулася на адресу суду без вручення адресату з поштовою відміткою про причини невручення «за закінченням встановленого терміну зберігання», що не є належним повідомленням про розгляд справи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
04 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - Крамар Юрій Миколайович подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про представництво інтересів та надання правової допомоги від 20.10.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Крамаром Юрієм Миколайовичем.
Додатком № 1 до договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 20.10.2021 року передбачений гонорар адвоката за виконану роботу в розмірі 8000 грн.
Актом прийому-передачі виконаних робіт від 28 грудня 2021 року визначено перелік наданих послуг, зокрема, одержання, вивчення, аналіз оскаржуваного рішення суду, вивчення судової практики, підготовка апеляційної скарги, представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Прибутковим касовим ордером від 20 жовтня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Крамару Ю.М. 8000 грн. за надання правової допомоги на підставі договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 20.10.2021 року.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи та її значення для сторін, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у виставленому адвокатом рахунку, зважаючи на те, що в суді апеляційної інстанції розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній письмовими матеріалами без проведення судового засідання, беручи до уваги, що апеляційна скарга задоволена частково, а не в повному обсязі, колегія суддів вважає, що з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати, понесені нею на правову допомогу в розмірі 1000 грн, що відповідатиме критеріям їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з ціною позову та складністю справи.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь 35863.34 грн.заборгованості за простроченим тілом кредиту, що становить 75.04 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1577.34 грн. судового збору за подання позову.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на 24.96 %, то з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 786.99 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи те, щоз ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 1577.34 грн. судового збору за подання позову, а з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 786.99 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1000 грн. витрат на правову допомогу, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 209.65 грн. судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Крамара Юрія Миколайовича - задовольнити частково.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2008 року у розмірі 35 863.34 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 209.65 грн. судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 05 квітня 2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк