Справа № 444/381/21 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.
Провадження № 22-ц/811/2657/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:82
22 лютого 2022 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Жукровської Х.І.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про захист прав споживачів,
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 320166 грн. 41 коп., що включають: пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 80492 грн. 94 коп.; 3% річних від простроченої суми в розмірі 81591 грн. 45 коп.; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 158082 грн. 02 коп.
Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в дохід держави судовий збір в розмірі 3201 грн. 66 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що суд невірно застосував положення статті 258 ЦК України та пункту 12 Перехідних положень ЦК України про позовну давність в частині вимог про стягнення пені, невірно обрахував інфляційні втрати, пеню та 3% річних, не взяв до уваги надані ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розрахунки, згідно з якими, пеня за період з 12.03.2019 року по 12.03.2020 року (в межах одного року) становить 46229 грн. 89 коп., а інфляційні втрати за період з 13.10.2018 року по 09.12.2020 року - 149648 грн. 80 коп. Разом з тим, апелянт зазначає, що надання власних розрахунків не означає визнання позову в цій частині.
В судове засідання апеляційного суду сторона відповідача не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений і клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у його відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 (страхувальником) та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (страховиком) укладено договір №001782 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень).
Предметом вказаного договору є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме: належним позивачу ОСОБА_1 автомобілем марки MERCEDES-BENZ, S63 AMG, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У відповідності до пп.20.5.2. договору страхування, за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 0,01% від суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
11 січня 2018 року, в період дії укладеного між сторонами договору добровільного страхування, внаслідок пожежі, яка сталась у м. Львові по вул. Панча, застрахований транспортний засіб був знищений.
У виплаті позивачці ОСОБА_1 страхового відшкодування по даному страховому випадку відповідачем було відмовлено.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року у справі №444/3259/18, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1353799 грн. 67 коп., що включає: страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень) №001782 від 24.11.2017 року в сумі 1259670 грн. 36 коп.; пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 30106 грн. 12 коп.; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 39278 грн. 43 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 24744 грн. 76 коп., та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
На виконання цього рішення суду, 09.12.2020 року відповідачем було перераховано позивачу 49750 грн. та 93658 грн. 66 коп., 10.12.2020 року - 1253372 грн. 01 коп., а всього - 1396780 грн. 67 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 20.01.2021 року.
З розрахунків, наданих позивачем, встановлено, що пеня в розмірі 80492 грн. 94 коп. обрахована за період з 12.03.2019 року до 09.12.2020 року, 3% річних у розмірі 81591 грн. 45 коп. - за період з 13.10.2018 року до 09.12.2020 року, інфляційні втрати в розмірі 158082 грн. 02 коп. - за період з 13.10.2018 року до 09.12.2020 року.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 статті 1 цього Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-126цс14).
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи те, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування і таке було стягнуто у її користь з відповідача рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року, однак, зобов'язання щодо виплати позивачці присуджених сум було повністю виконане відповідачем тільки 10 грудня 2020 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування, 3% річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу за період, який не охоплювався вказаним вище рішенням суду, до фактичного виконання відповідачем свого обов'язку.
Правильність наведеного позивачем розрахунку пені, передбаченої п.п.20.5.2 договору добровільного страхування, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України підтверджено постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №444/3259/18.
Правильними є й висновки суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки згідно пп. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року в Україні було введено карантин, який згодом було продовжено до 30 червня 2021 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 258 ЦК України, пп. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності в один рік, який застосовується до вимоги про стягнення пені, в даному випадку продовжується на строк дії карантину, що був встановлений з 12.03.2019 року та діяв до розгляду справи судом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення пені за період з 12.03.2019 року до 09.12.2020 року.
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 травня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 03 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич