Справа № 463/3998/19 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/3072/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Провадження №22-ц/811/3189/21
Категорія: 60
30 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Т.І. Приколоти, О.Я. Мельничук
при секретарі: К.О. Ждан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 червня 2021 року та на додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення його від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та відповідача ОСОБА_2 мати - ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина на частину будинку та земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:011:0079 площею 0,0523 га, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Інша частка будинку та земельної ділянки належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 09 грудня 1988 р., укладеного між ним та померлою ОСОБА_3 . Заповітом від 18 квітня 2016 року мати ОСОБА_3 заповідала йому належну їй на день смерті частку житлового будинку АДРЕСА_2 та відповідною часткою земельної ділянки, на якій він знаходиться. У визначений законодавством шестимісячний термін він звернувся до приватного нотаріуса Гаврилової В.А. із заявою про прийнятої спадщини; нотаріусом було заведено спадкову справу за № 62390300 (номер у нотаріуса 9/2018), що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 10.05.2018 р. Відповідач ОСОБА_2 також подав заяву про прийняття спадщини на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України, як непрацездатний за віком син спадкодавця, на обов'язкову частку у спадщині. На момент смерті матері ОСОБА_3 виповнилося 86 років, вона хворіла: варикозна хвороба нижніх кінцівок, тромбоемболія гілок легеневої артерії, рак прямої кишки II стадії (з 2015 року), метастази обох легень, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, пневмосклероз, анемія, змішані психотичні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу з інтелектуально - мнестичним зниженням до рівня деменції. Фактично з 2015 року і до смерті мати прожила з ним та його сім'єю, опікувалися матір'ю теж він та його сім'я. Мати потребувала постійного догляду, нагляду, оскільки самостійно не ходила, самостійно не їла, користувалася памперсами у зв'язку із нетриманням сечі та калу, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарної хворої № 06886/17. З серпня 2017 року і по день смерті мати була повністю лежачою хворою. Крім того, у зв'язку із тим, що мати потребувала спеціального догляду медичного персоналу, послуг з паліативного лікування, він та його дружина помістили її до шпиталю імені Митрополита А.Шептицького, де вона знаходилася у період із 18 вересня 2017 р. по 27 вересня 2017 р. Відповідно до договору від 18.09.2017р., який було укладено між БО «Благодійний фонд - Шпиталь ім.. Митрополита А.Шептицького Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ» та ОСОБА_4 (його дружиною) та меморіального ордеру від 18.09.2017р. матір було поміщено до шпиталю з метою надання послуг паліативного лікування за що сплачено 2 900 гривень. Згідно відповіді № 15 від 14.02.2019р. БО «Благодійний фонд - Шпиталь ім. Митрополита А.Шептицького Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ» на час перебування в умовах стаціонару стан пацієнтки ОСОБА_3 трактувався як важкий: в'яла, ослаблена, виражені явища ракової інтоксикації. На прохання замовника ОСОБА_4 , пацієнтка була виписана додому 27.09.2017 р. для подальшого спостереження та лікування у сімейного лікаря. Натомість, відповідач ОСОБА_2 повністю умисно самоусунувся від піклування за маму чи будь - яких витрат щодо її утримання та забезпечення їй повноцінного догляду та опіки, яких вона потребувала у зв'язку із станом свого здоров'я, хоча мав можливість таке піклування їй надавати. Поховання матері та всі витрати на поховання понесла лише та його сім'я, а брат - відповідач у справі, жодної допомоги у похованні не надав.
Тобто, факт ухилення відповідача від надання допомоги та утримання ОСОБА_3 підтверджується тим, що відповідач не брав участі не тільки в утриманні, а й в похованні спадкодавця.
Він та дружина неодноразово просили брата (відповідача по справі) врахувати стан здоров'я матері та відновити колишні відносини, що разом їм буде легше лікувати та доглядати її, однак, на ці прохання відповідач не реагував, ніяких заходів щодо надання допомоги не вживав.
Відповідач свідомо ухилявся від надання матері будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки, хоча знав про її хвороби та безпорадний стан, оскільки їх сім'ї проживають в одному будинку по АДРЕСА_1 , а отже відповідач знав про стан спадкодавця та міг надавати їй допомогу.
Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 .
Вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права, суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зазначає, що рішення суду фактично зводиться лише до того, що спадкодавець мала важкий стан здоров'я лише три місяці до смерті та, а відповідач не ухилявся від надання їй допомоги, оскільки таку допомогу надавав їй позивач, а отже вона її фактично і не потребувала.
Вважає такі висновки суду невірними, оскільки сам факт того, що він доглядав матір не підтверджує, що мати не потребувала такої допомоги від відповідача. Перебуваючи у безпорадному стані у зв'язку зі станом здоров'я та віком мати ОСОБА_5 потребувала допомоги як від позивача так і від відповідача, і усвідомлюючи факт самоусунення від надання матері допомоги з боку відповідача, позивач змушений був взяти весь догляд за матір'ю на себе та на свою сім'ю. В іншому випадку, матір не була би забезпечена базовими потребами людини, оскільки їй було важко самостійно їсти, забезпечувати собі елементарні гігієнічні процедури.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 26 липня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати в розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).
В решті судові витрати залишено за відповідачем.
Додаткове рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено розмір витрат на правову допомогу в сумі 6 195 грн.20 коп. У додатковій заяві про стягнення судових витрат відповідач просив суд стягнути в його користь витрати на правову допомогу в розмірі 14 961 грн.40 коп., що перевищує заявлену ним у відзиві суму на 8 766 грн. Суд стягнув з нього на корить відповідача 8 000 грн. витрат на правову допомогу, що перевищує суму, заявлену ним у відзиві на позов на 1 805 грн. та не відповідає вимогам закону.
Просить додаткове рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким звільнити ОСОБА_1 від витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
У засідання суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити.
Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до положень ч.ч.5.6 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Тлумачення частини п'ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних для цього дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Крім того, при розгляді справи про усунення спадкоємця від права на спадкування суд повинен з'ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 , яка була матір'ю сторін спору, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту (а.с.20) ОСОБА_3 заповіла належне їй на день смерті майно - 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами і відповідною часткою земельної ділянки, на якій він знаходиться, позивачу ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідач - із заявою про прийняття спадщини на обов'язкову частку в порядку ч.1 ст. 1241 ЦК України.
З долучених до матеріалів справи медичних документів - виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 (а.с.81) вбачається, що мати сторін з 2015 року перебувала на обліку у онколога з приводу раку прямої кишки, мала інші захворювання - варикозна хвороба нижніх кінцівок; тромбоемболія гілок легеневої артерії.
З відповіді Благодійного фонду-Шпиталю імені митрополита Андрея Шептицького курії Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви (а.с.66) вбачається, що у відповідності до укладеної угоди між Шпиталем і ОСОБА_4 (дружиною позивача), з 18 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні у паліативному відділенні з 18 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року. Діагноз: рак прямої кишки Т2Nx Mo стадія ІІ, ІІ клінчіна група (помірнодеференційована аденокарцинома) Mts обох легень. ІХС: дифузний кардіосклероз. НК ІІ-А стадія. На прохання замовника пацієнтка 27.09.2017 року виписана додому для подальшого лікування і спостереження у сімейного лікаря.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарної хворої № 06886/17 (а.с.81 зв), з 10.11.2017 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні вбачається, що «за час перебування у відділенні хвора була спокійною у межах ліжка,посміхалася при розмові, час від часу хрестилася. Розладів сприйняття,мислення не було. У клінічній картині - деменція. Соматичний стан був середнього ступеню важкості. Годувалася та доглядалася медичним персоналом, самостійно не ходила, користувалася памперсами. Проводився контроль тиску крові. Вираженого больового синдрому не було. Отримувала лікування згідно з призначенням. ІНФОРМАЦІЯ_2 у хворої відмічався стілець. АТ 110/60. Температура тіла в нормі,була ослабленою. Наростали явища хронічної серцево-судинної та дихальної недостатності. Оглянута черговим лікарем. Незважаючи на лікування, стан хворої не покращився, констатовано смерть хворої о 11 год.35 хв».
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 221 (а.с.82) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і причиною смерті є флеботромбоз лівої нижньої кінцівки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що зібраними у справі доказами підтверджується, що через тяжку хворобу мати сторін (спадкодавець) перебувала у безпорадному стані лише останні два місяці свого життя (середина вересня з часу поміщення до Шпиталю - до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ), крім того позивач не довів факт ухилення відповідача від надання допомоги матері при наявності у нього можливості її надавати та потреби у наданні допомоги саме відповідачем, та що така зверталася до нього за такою допомогою.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такі відповідають матеріалам справи та зібраним у справі доказам.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Задовольняючи частково заяву відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у даній справі, районний суд виходив з того, що саме дії відповідача призвели до затягування розгляду справи, оскільки лише 16.03.2021 року ним було долучено до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого він зареєстрував за собою право на 18/25 частин будинку і це стало підставою для зменшення позивачем позовних вимог та фактично відмови від частини позовних вимог, що вплинуло як на хід розгляду справи, так і на тривалість розгляду справи. Суд зменшив суму витрат на правову допомогу, яку просив стягнути відповідач з 14961 грн.40 коп. до 8000 грн., що на думку суду є пропорційним складності справи, понесеним витратам та відповідає поведінці сторони відповідача під час розгляду справи.
З таким висновком суду колегія суддів також погоджується.
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення та додаткового рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 червня 2021 року та додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 26 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2022 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Т.І. Приколота
О.Я. Мельничук