Справа № 464/8528/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/277/22 Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2022 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої - судді - ОСОБА_2 ,
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2022 року, про обрання запобіжного заходу,-
встановила:
даною ухвалою задоволено клопотання прокурора. Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Журавники, Пустомитівського району Львівської області - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 800 грн. У разі внесення вказаної суми застави покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема: прибувати до прокурора, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження за першою вимогою; не відлучатися за межі м.Львова без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження про зміну місця проживання. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу 60 днів з дня застосування запобіжного заходу, тобто, до 12.05.2022 року, включно.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, які є тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочину під час відбуття іспитового строку за іншим вироком, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, не працює, не одружений, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, суд прийшов до висновку про наявність ризиків того, що останній може переховуватися від суду, перешкоджати об'єктивному з'ясуванню обставин справи та продовжити вчинення злочинів, а відтак, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи відсутність обставин визначених ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також дані про його особу, суд вважав, що заставу останньому слід визначити в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 800 грн., що буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав для визначення меншого розміру застави судом не встановлено, зважаючи на ступінь тяжкості та кількість злочинів у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується, а також те що визначений судом розмір не є максимальним.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора або обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді застави до 20 розмірів мінімальних прожиткових мінімумів для працездатної особи
В обґрунтування вказує, що згідно з ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Клопотання не було вручено ні ОСОБА_7 , ні адвокату. Тобто прокурор грубо порушив норми КПК України щодо права на захист, а суддя на ці порушення уваги не звернула та не надала можливості стороні захисту ознайомитися з доводами клопотання прокурора.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що розмір запропонованої судом застави є непомірним для обвинуваченого, він взагалі не має будь-якого майна. Просить враховувати важкий майновий стан обвинуваченого, та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Підкреслює, що в Україні тривають військові дії. Держава потребує грошових коштів для оборонних та гуманітарних цілей. В таких умовах визначення розміру застави, який б мав змогу внести його підзахисний є не лише доцільним, а і виправданим кроком. Очевидно, що грошові кошти внесені стороною захисту на казначейський рахунок зможуть використовуватися державними органами для своїх потреб та фінансування видатків бюджету, а у випадку якщо обвинувачений порушить покладені на нього обов'язки, то такі кошти будуть перераховані до бюджету безповоротно.
На думку захисника, його підзахисний в цих умовах не становить такої суспільної небезпеки та може бути більш корисний внісши заставу на рахунок держави та перебуваючи на волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, на розгляді у Сихівському районному суді м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12021141410000279 від 05.12.2021 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та обравши обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вірно врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, які є тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочину під час відбуття іспитового строку за іншим вироком, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, не працює, не одружений, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність ризиків того, що останній може переховуватися від суду, перешкоджати об'єктивному з'ясуванню обставин справи та продовжити вчинення злочинів.
Водночас, враховуючи відсутність обставин визначених ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також дані про його особу, суд вважав, що заставу останньому слід визначити в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб., що становить 90 800 грн., що буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав для визначення меншого розміру застави судом не встановлено, зважаючи на ступінь тяжкості та кількість злочинів у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується, а також те що визначений судом розмір не є максимальним.
Так, на переконання колегії суддів, запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання слідчий суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, на думку колегії суддів, у даному випадку, суддею, визначено розмір застави, який є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Інші доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвала судді про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2022 року, якою обрано обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4