Справа № 459/1397/21 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновська Ю.Д.
Провадження № 22-ц/811/4400/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
01 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Савчук Г.В.,
без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення моральної шкоди,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ГУ НП у Львівській області, яким просив стягнути з відповідача 10 000 гривень моральної шкоди та понесені на правову допомогу витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №165233 від 27 серпня 2020 р., його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн через те, що він 27 серпня 2020 року о 16:30 год. по вул.Бандери, 2А в м.Червонограді керував автомобілем марки Toyota , р.н. НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів та посвідчення водія категорії В , чим порушив п. 2.1 а , 2.1 г ПДР.
Вказував, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №165233 від 27 серпня 2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ч.1 ст. 126 КУпАП закрито, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.
В зв'язку з незаконним притягнення до адміністративної відповідальності та з посиланням на норми матеріального права та судову практику просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області скасовано постанову поліцейського.
Зазначає, що моральна шкода згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Вважає, що він обґрунтував розмір моральної шкоди.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що йому не заподіяно жодної шкоди.
Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 березня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 01 квітня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №165233 від 27 серпня 2020 р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн через те, що він 27.08.2020 року о 16:30 год. по вул.Бандери, 2А в м.Червонограді керував автомобілем марки Toyota , р.н. НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів та посвідчення водія категорії В, чим порушив п. 2.1 а , 2.1 г ПДР.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №165233 від 27 серпня 2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ч.1 ст. 126 КУпАП закрито, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступних обставин.
Як передбачено ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Як регламентовано п. 9 зазначеної вище постанови розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.(Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 березня 2021 року у справі №420/239/20).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що протиправність дій працівників поліції при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення встановлена рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 березня 2021 року, колегія судді вважає, що наявні підстави для стягнення Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
В той же час, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь 10 000 гривень моральної шкоди в даному випадку є очевидно завищеними, належним чином не мотивованими, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2021 року до скасування з ухваленням нового судового рішення про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 1 000 гривень заподіяної моральної шкоди, а в решті вимог відмовити.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 375, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2021 року - скасувати.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 1 000 ( одну тисячу) гривень заподіяної моральної шкоди.
В решті вимог- відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.