Справа № 459/897/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М.В.
Провадження № 22-ц/811/2994/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
Категорія: 82
01 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Савчук Г.Б.,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 червня 2021 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано умову Оферти № 200198181 від 24.04.2019 року та додатку до договору № 200198181 від 24.04.2019 року (продукт Швидкі гроші) в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% від загальної суми кредиту на день видачі, що становить в сумі 781,54 грн. кредитного договору №200198181 від 24.04.2019 року укладеного між Акціонерним товариством «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, м. Київ, вул. Саксаганського, 105) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недійсною з моменту укладення кредитного договору.
Визнано умову Оферти № 200198181 від 24.04.2019 року та додатку до договору № 200198181 від 24.04.2019 року (продукт Швидкі гроші) в частині встановлення плати за надання виписок по рахунку клієнта у вигляді текстових повідомлень за допомогою послуги «СМС - сервіс» і становить 35,00 грн. (тридцять п'ять гривень 00 копійок) щомісячно Кредитного договору №200189576 від 28.02.2019 року укладеного між Акціонерним товариством «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, м. Київ, вул. Саксаганського, 105) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недійсною з моменту укладення кредитного договору.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, м. Київ, вул. Саксаганського, 105) здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №200198181 від 24.04.2019 року, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) комісію, в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №200198181 від 24.04.2019 року.
Відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 , адвокату Пащуку А. І. в стягненні судових витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Рішення суду оскаржив представник Акціонерного товариства «Банк Форвард».
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів договору щодо комісії та оплати виписок по рахунках виходив з того, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь або за дії, які споживач здійснює на користь банку, або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин.
Зазначає, що ОСОБА_1 підписала оферту, в якій містяться умови кредитування та відомості про орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка включає комісії банку за обслуговування кредиту та розрахунково-касове обслуговування.
Вважає, що сторони погодили, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії та інші платежі за додаткові супутні послуги кредитодавця, які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит.
Стверджує, що банком надано споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку за кожним платіжним періодом, за формою, що відповідає вимогам Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, інформація зазначена у графіку платежів відповідає інформації, обумовленій договорами, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24 квітня 2019 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200198181, згідно з яким позивачка отримала 19 587,24 грн. позики із терміном повернення з 24 вересня 2019 року по 24 квітня 2022 року (а.с.8-9).
Кредитний договір складається з оферти №200198181 від 28 квітня 2019 року та додатку до неї - Паспорта споживчого кредиту, який містить графік платежів за продуктом «Швидкі гроші».
Згідно з додатком до оферти - Паспортом споживчого кредиту по даному кредиту встановлена ставка 0,01%, щомісячна комісія 781,54 грн., місячний платіж по тілу кредиту становить 544,29 грн. та 35 грн. плата за смс-сервіс (а.с.10-11).
У паспорті також вказано, що загальні витрати за кредитом становлять 29 398,64 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 48985,88 грн., реальна річна процентна ставка - 103,92 %, у разі прострочення погашення боргу процентна ставка на прострочену суму основного боргу становить 0,00001% річних, відповідальність за прострочення зобов'язання у виді пені не визначена, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено, розмір штрафу/плати за пропущення платежів: здійснений вперше встановлено в сумі 100,00 грн., вдруге - 150,00 грн., втретє поспіль - 300,00 грн., в четвертий раз поспіль - 500,00 грн.
Згідно з Графіком платежів за продуктом «Швидкі гроші» (п.7 Паспорту споживчого кредиту) позичальник щомісячно зобов'язаний вносити на рахунок АТ «Банк Форвард» - 1361,00 грн., до яких входить: погашення суми кредиту - 544,29 грн., процентів за користування кредитом - 0,17 грн., щомісячна комісія - 781,54 грн., плата за СМС - сервіс - 35,00 грн. (а.с.10-11).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, як обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.
Дані висновки підтверджуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі 6-1746цс16 в постанові від 16.11.2016 року.
Суд першої інстанції правильно врахував висновки, викладені у постановах Верховного суду.
Зокрема, постановою КЦС від 01 квітня 2020 року по справі № 583/3343/19 визнано недійсними положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни і розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором. В даній постанові зазначено наступне: висновки судів попередніх інстанцій про те, що Законом України «Про споживче кредитування» прямо не передбачено заборону на встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості не спростовують наведених висновків колегії суддів та не впливають на правильність вирішення справи, оскільки в даному випадку, банком в кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно.
Судом встановлено, що загальна сума щомісячної комісії за строк, на який укладено даний кредитний договір, перевищує суму тіла кредиту, що збільшує витрати позичальника вдвічі.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання недійсним даного положення є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до пункту 3. 6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Такого ж висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року по справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначалося, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Суд першої інстанції правильно зазначив комісія в розмірі 3,99 %, яка нараховується відповідачем щомісячно на загальну суму кредиту встановлена фактично за обслуговування кредиту без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду , що така умова також є незаконною, а договір в цій частині підлягає визнанню недійсним.
З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання недійсними умов кредитного договору необхідно задовольнити повністю та зобов'язати АТ «Банк Форвард» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, такі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.