Провадження № 2/679/207/2022
Справа № 679/203/22
25 березня 2022 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Стасюка Р.М.,
секретаря судового засідання Плазій Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання дитини,-
11.02.2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Нетішинського міського суду 07.08.2014 року. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка самостійно виховує сина, піклується про нього, між нею та сином встановлений тісний психологічний зв'язок. Відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не бере.
Оскільки, сторони не можуть дійти згоди щодо офіційного місця проживання їх сина ОСОБА_3 , і з вказаного приводу у сторін виникають суперечки та конфліктні ситуації позивачка змушена була звернутися до суду.
Усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я позивачка, вважає за необхідне визначити місце проживання їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її місцем проживання. Вважає, що саме проживання сина з матір'ю відповідає інтересам дитини, оскільки син дуже прив'язаний до матері.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.02.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання позивачка не з'явилася надала на адресу суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
В підготовче судове засідання відповідач не з'явився надіслав на електронну адресу суду заяву в якій зазначив, що не заперечує щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір'ю ОСОБА_1 .
Представник третьої особи - Околот В.Д. в підготовче судове засідання не з'явилася надала на адресу суду заяву в якій не заперечувала щодо позовних вимог та визначення місця проживання дитини з його матір'ю ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.06.2012 року, який розрізано за рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.08.2014 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 494.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 13.10.2021 року комісією органу опіки та піклування служби у справах дітей ВК НМР було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у малолітнього є окрема кімната, місце для сну, куточок для розвитку та навчання, є всі належні умови для її проживання.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно з ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
На даний час батьки малолітнього ОСОБА_3 проживають окремо.
Згідно з положенням ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.
Згідно ст.150 СК України, обов'язками батьків є піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Відповідно до ч.ч 2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.1991року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Суд зазначає, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі №712/10623/17.
Отже, сімейне законодавство виходить із пріоритетного визначенням якнайкращих інтересів дитини незалежно від стосунків батьків між собою.
З огляду на вищенаведене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню і визначати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час необхідно виходячи з його прив'язаності до одного з батьків, враховуючи його вік та потреби у повсякденному житті, разом з матір'ю ОСОБА_1 .
При винесенні рішення, суд враховує позовні вимоги позивачки та думку відповідача, який висловив свою думку, що не заперечує щодо визначення місця проживання дитини з позивачкою, також суд враховує те, що батько дитини має можливість безперешкодно відвідувати сина, спілкуватися з ним, здійснювати свої батьківські обов'язки та доглядати за дитиною за місцем проживання позивача.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні даного спору суд приймає до уваги те, що після розлучення сторін, їх син проживають з матір'ю, яка піклується про його життя, здоров'я, фізичний та духовний розвиток. У свою чергу, батько дитини не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, в сумі 2000 гривень.
Судом установлено, що 04.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з адвокатським об'єднанням «Твій адвокат» договір про надання правової допомоги №13, в якому сторони домовилися, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених Договором.
Факт надання правової допомоги підтверджується Договором №13 від 04.02.2022 року, актом виконаних робіт від 09.02.2022 року та копією квитанції від 07.02.2022 року від про сплату ОСОБА_1 на користь адвокатського об'єднанням «Твій адвокат» 2000 гривень.
З урахуванням наведених вище вимог ЦПК України, а також наданих позивачкою письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2000 гривень у зв'язку із задоволенням позовних вимог. Вказаний розмір витрат є документально підтвердженим, обґрунтованим, відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг, значенню справи для позивача.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вбачається, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Оскільки, відповідач визнав позовні вимоги на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету 496,20 грн.
Інша частина судового збору в розмірі 496,20 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відповідно до приписів ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 гривень, який був сплачений нею при зверненні до суду з позовом, а також витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 29 ЦК України, ст.ст.151, 155, 160,161, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.4, 12, 13, 77-81, 133,137, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 % понесених нею судових витрат зі сплати судового збору, що складає 496,20 гривень, сплачених неї при зверненні до суду, відповідно до квитанції № 0.0.24516133335.1 від 10.02.20222.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 гривень, а також 2000 гривень витрат на професійну правову допомогу, а всього: 2496,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний тест рішення складено 25.03.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.1 м.Нетішин, Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 26381614.
Суддя Р.М. Стасюк