01.04.2022 Справа №607/4298/22
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12022216060000041 від 28 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
31 березня 2022 прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12022216060000041 від 28 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження №12022216060000041 від 28 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 28 березня 2022 року до чергової частини відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській надійшов рапорт дізнавача ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про те, що 28 березня 2022 року о 14.30 год. було виявлено транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , у якому знаходився поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною білого кольору зовні схожою на наркотичну.
Відомості про дану подію 28 березня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022216060000041
28 березня 2022 року дізнавачем сектору дізнання відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області проведено огляд автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 . В ході огляду вказаного автомобіля, у «бардачку» було виявлено поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною білого кольору зовні схожою на наркотичну. В подальшому вказаний автомобіль було вилучено в ході огляду місця події та поміщено на штраф-майданчик за адресою вул. Бережанська, 44Б, м. Тернопіль. Окрім цього, було вилучено ключі від даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 , які поміщено у сейф-пакет SUD1112447.
Вказаний автомобіль, ключі та свідоцтво про реєстрацію ТЗ постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Під час огляду місця події в присутності понятих встановлено, що користувачем вказаного автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Caddy», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор у клопотанні вказує, що автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 та ключі від даного автомобіля, відповідають критеріям передбаченим ст..98 КПК України.
Окрім того, вказаний автомобіль, свідоцтво та ключі мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а також місять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, які необхідні для проведення усіх необхідних експертиз, інших слідчих дій, для дослідження усіх обставин справи, а також те, що незастосування арешту даного майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування може призвести до приховування, пошкодження, зникнення даного майна або знищення слідової інформації на ньому, а тому прокурор з посиланням на положення ст.ст. 98, 167, 170 КПК України, просить накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно.
В судове засідання власник та володілець тимчасово вилученого майна не з'явились, хоча належним чином сповіщались про день та час розгляду клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. За таких обставин слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд клопотання про арешт майна у відсутності власника та володільця тимчасово вилученого майна.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, з викладених у ньому підстав просила задовольнити.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження №12022216060000041 від 28 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
28 березня 2022 року дізнавачем сектору дізнання відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 проведено огляд місця події, об'єктом якого був автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 . В ході огляду вказаного автомобіля, у «бардачку» було виявлено поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною білого кольору зовні схожою на наркотичну. В подальшому вказаний автомобіль вилучено з місця події та поміщено на штраф-майданчик за адресою вул. Бережанська, 44Б, м. Тернопіль. Також було вилучено ключі від даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 , які поміщено у сейф-пакет SUD1112447.
Постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 від 28.03.2022 року вилучені під час проведення огляду місця події автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 та ключі від даного автомобіля визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022216060000041 від 28 березня 2022 року.
У внесеному до суду клопотанні прокурор ставить питання про накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 та ключі від даного автомобіля, вилучені в ході проведення огляду місця події 28 березня 2022 року, що були визнані речовими доказами.
Як вбачається з клопотання про накладення арешту, прокурор посилається на те, що вказане у клопотанні майно, має доказове значення у кримінальному провадженні, має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою збереження речових доказів, які необхідні для проведення усіх необхідних експертиз, інших слідчих дій, для дослідження усіх обставин справи виникла необхідність у його арешті. На думку прокурора, незастосування арешту майна шляхом заборони відчужування, розпорядження та користування може призвести до приховування, пошкодження, зникнення даного майна або знищення слідової інформації на ньому.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).
Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався.
Так, посилаючись у клопотанні, що автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 та ключі від даного автомобіля є речовими доказами та наявні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України для їх арешту, прокурор повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку, ретельно перевірити, чи зібрані органами досудового розслідування вагомі докази дають право на втручання у право ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 мирно володіти майном, з метою забезпечення кримінального провадження, в даному випадку накладення арешту на майно.
Однак, клопотання прокурора в контексті мотивування необхідності накладення арешту на майно є безпідставним та за своїм змістом містить лише формальне посилання на норми закону без підтвердження необхідними доказами та документами.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
Згідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При оцінці доводів клопотання та прийнятті судового рішення, слідчий суддя враховує, що на належному ОСОБА_5 автомобілі, свідоцтві про його реєстрацію та ключах від нього відсутні будь-які сліди від кримінального правопорушення, яке пов'язане з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, про необхідність збереження яких вказує прокурор у клопотанні, у зв'язку з чим доводи клопотання про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна для запобігання його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також те, що таке майно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям, слідчий суддя відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами судового провадження.
Доводи прокурора про відповідність автомобіля, свідоцтва про його реєстрацію та ключах від нього критеріям передбаченим ст. 98 КПК України з тих підстав, що постановою від 28.03.2022 року такі визнані речовими доказами, не є безумовною підставою для накладення арешту на майно, оскільки при накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Мета викладена у клопотанні прокурора, а саме накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів не підтверджуються та не співвідноситься з матеріалами справи, на час розгляду клопотання прокурора відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.
На думку слідчого судді, клопотання прокурора щодо накладення арешту на майно подане без належного об'єктивного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_5 та ключі від даного автомобіля, має важливе доказове значення для кримінального провадження, а саме був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речовий доказ у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Всупереч вимогам кримінального процесуального закону, прокурором в клопотанні не доведено існування правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.
При прийнятті рішення слідчий суддя враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, і те, що стороною обвинувачення жодних клопотань щодо приєднання відповідних доказів під час розгляду не заявлялось, а прокурором лише формально зазначено про підтримання поданого клопотання з мотивів наведених в ньому.
При розгляді клопотання, слідчий суддя, враховуючи положення кримінального процесуального закону, сприяв учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування - ініціаторів клопотань та прокурора.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) встановлено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» зазначено, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, яке полягає в незаконному обігу наркотичних засобів, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення тимчасово вилучені речі мають до розслідуваного кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.309 КК України, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на перелічені речі, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання, а тимчасово вилучене майно підлягає поверненню його власнику.
Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 98, 167, 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12022216060000041 від 28 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - відмовити.
Тимчасово вилучене майно - транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Caddy», д.н.з. НОМЕР_3 та ключ від даного транспортного засобу повернути його власнику ОСОБА_5 , жителю с. Чистопади, Тернопільського району, Тернопільської області .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1