06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 345/1597/17
адміністративне провадження № К/9901/37430/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.05.2017 (суддя Сухарник І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (колегія у складі суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В., Костіва М.В.)
у справі № 345/1597/17
за позовом ОСОБА_1
до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати період роботи до страхового стажу та виплатити грошову допомогу.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому (після уточнення позовних вимог) просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зарахувати період його роботи в лікувально-трудовому профілакторії з 24.03.1986 по 10.07.1992 у страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
2. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, позов задоволено.
3. 11.08.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2017 відкрито касаційне провадження.
5. У зв'язку з припиненням цього суду, справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Калуському ОУПФ України Івано-Франківської області та отримує з 11.04.2016 пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
7. Вважаючи, що має право відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення він звернувся до відповідача про її виплату.
8. Листом № 172/03 від 05.01.2017 відповідачем було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки не зараховано в стаж роботи у сфері охорони здоров'я період роботи з 24.03.1986 по 10.02.1992, що становить 6 років 3 місяці 16 днів у зв'язку з чим його загальний стаж в закладах охорони здоров'я був визначений - 30 років 29 днів.
9. Не погоджуючись із відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що працював у лікувально-трудових профілакторіях з 24.03.1986 по 10.02.1992, тому після 2003 року відсутність таких закладів не має жодного правового значення.
11. Право на грошову допомогу визначається ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої перелік посад, який дає право на отримання допомоги визначається КМ України, а не МВС України.
12. Згідно Постанови КМ України № 909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», до роботи в закладах охорони здоров'я відноситься робота в лікувально-трудових профілакторіях на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування).
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова відповідача у виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахування йому стажу робіт з 24.03.1986 по 10.07.1992 у страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років є неправомірною, а посилання відповідача на те, що у позивача недостатньо відповідного стажу роботи, тому що Перелік закладів і установ, затверджений Постановою КМ України № 909 від 04.11.1993 на який посилається позивач із 1986 по 1992 не діяв, є необґрунтованим та безпідставним.
15. За висновком суду апеляційної інстанції, відповідач безпідставно відмовив позивачу в зарахуванні періоду роботи з 24.03.1986 по 10.07.1992 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, через що сумарний стаж роботи ОСОБА_1 є більшим 35 років, а тому є достатнім для призначення та виплати грошової допомоги, що передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки решта позовних вимог є похідними від цієї вимоги, останні також підлягають до задоволення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
17. Скаржник зазначає про те, що оскільки у трудовій книжці позивача відсутній запис про роботу в період з 24.03.1986 по 10.07.1992 у закладах і установах охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, то для визначення права на зарахування даного періоду роботи до стажу роботи, який належить до вислуги років управлінням було застосовано перелік закладів охорони здоров'я МВС України від 04.11.2003 № 1296, згідно якого лікувально-трудові профілакторії не передбачені.
18. Крім того, безпідставні посилання позивача на незастосування Управлінням Пенсійного фонду України переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, затвердженого постановою КМ України № 909 від 04.11.1993, оскільки спірним є період роботи позивача з 24.03.1986 по 10.07.1992. Тобто, в період роботи позивача з 1986 по 1992 рік також не діяв перелік, затверджений постановою КМ України № 909 від 04.11.1993.
19. Отже, судом безпідставно зобов'язано управління зарахувати спірний період роботи з 24.03.1986 по 10.07.1992 до стажу роботи за вислугу років. Так як у позивача недостатньо страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для призначення грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.
20. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
22. У касаційній скарзі, відповідач заперечує проти зарахування періоду роботи позивача на посаді лікаря лікувально-трудового профілакторію в органах внутрішніх справ з 24.03.1986 по 10.07.1992, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про роботу у цей період саме у закладах і установах охорони здоров'я.
23. Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
24. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
25. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
26. 23.11.2011 Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV постановою №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
27. Пунктом 2 цього Порядку визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, в т.ч., Переліком №909.
28. У свою чергу, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я після досягнення ними 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
29. Розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.
30. Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
31. Зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов'язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років) роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII.
32. Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі №120/4377/18-а зазначив про те, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
33. Суд не вбачає підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
34. У справі, що розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 з 24.03.1986 по 01.02.1991 працював терапевтом лікувально-трудового профілакторія УВС Івано-Франківської області № 38; з 01.02.1991 по 01.01.1992 - заступником начальника - головним лікарем лікувально-трудового профілакторія УВС Івано-Франківської області № 38; з 01.01.1992 по 10.07.1992 - начальником медпункта підприємства лікувально-трудового профілакторія УВС Івано-Франківської області № 38, що також підтверджується відомостями із трудової книжки.
35. Отже, позивач працював на посаді лікаря, тобто був працівником охорони здоров'я та виконував роботи, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
36. Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.
37. Отже, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
38. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
40. Судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 345/1597/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб