про відмову у відкритті касаційного провадження
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 160/13539/21
провадження № К/990/7423/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №160/13539/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (залучено до участі в справі ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2021), у якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 рішенням від 30.03.2021 №045750009826 у призначенні пенсії;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати:
- до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у рибколгоспі Придніпровець робітником ліманного господарства з 01.11.1989 по 20.05.1990 (6 місяців 20 днів);
- до пільгового стажу за Списком №2 період:
- служби в Радянській Армії - з 05.05.1984 по 03.05.1986 (1 рік 11 місяців 29 днів);
- роботи на Рибальському гранкар'єрі виробничого об'єднання Дніпрорудпром - з 01.08.1986 по 05.08.1986 (5 днів);
- роботи на Спецпідприємстві Пожтехніка УРДПО м. Дніпропетровська - з 11.08.1986 по 08.06.1986 (1 рік 9 місяців 28 днів);
- роботи на ПАТ Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій - з 21.03.2006 по 26.07.2016 (10 років 3 місяці 26 днів);
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), починаючи з 17.09.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 22.09.1995 по 04.10.1996 та до пільгового стажу періоду роботи 21.03.2006 по 26.07.2016;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.03.2021 №045750009826 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області: зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22.09.1995 по 04.10.1996 та до пільгового стажу період роботи 21.03.2006 по 26.07.2016; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2021 про призначення пенсії та прийняти рішення за заявою про призначення пенсії від 26.03.2021 у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити в цій справі нове судове рішення про відмову в позові повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості їхнього касаційного оскарження.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні пенсійного забезпечення особи, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності, оскільки скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №155/1180/17 колегія суддів оцінює критично, оскільки в даній справі йдеться про відсутність печатки роботодавця в трудовій книжці взагалі та відсутність інших документів, які підтверджують стаж роботи позивача за відповідний період на вказаному підприємстві, тоді як у справі №160/13539/21 йдеться про неточності заповнення архівної довідки.
Також суд не бере до уваги твердження скаржника про неврахування судами обох інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 та від 22.12.2018 у справі №826/856/18, оскільки оскаржувані судові рішення та вищезазначені постанови Верховного Суду прийняті за різних фактичних обставин справи, які у своїй сукупності не дозволяють встановити подібність правовідносин у цих справах та, відповідно, необхідність однакового застосування одних і тих самих положень законодавства.
Інше вирішення питання розміру судових витрат, на відшкодування яких має право позивач, судами першої та апеляційної інстанцій, порівняно з постановами Верховного Суду, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у касаційній скарзі, обумовлено іншими обставинами у справі щодо обсягу і характеру наданої правової допомоги при розгляді справи в суді.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №160/13539/21.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб