06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 460/549/20
адміністративне провадження № К/9901/22313/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву Національного агентства з акредитації України про постановлення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправними та скасування рішення,
У січні 2020 року ТОВ «Рівнестандарт» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з акредитації України від 21.01.2020 про скасування з 23.01.2020 атестата про акредитацію випробувальної лабораторії ТОВ «Рівнестандарт» №201277, дійсного до 07.11.2024;
визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з акредитації України від 21.01.2020 про скасування з 23.01.2020 атестата про акредитацію органу з сертифікації ТОВ «Рівнестандарт» №10271, дійсного до 30.06.2024.
15.05.2020 ТОВ «Рівнестандарт» подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Національного агентства з акредитації України про скасування атестата про акредитацію органів з оцінки відповідності (далі - ООВ), яким скасовано атестат про акредитацію ООВ №1О271, дійсний до 30.06.2024, з 23.01.2020, та про скасування атестата про акредитацію ООВ, яким скасовано атестат про акредитацію ООВ №201277, дійсний до 07.11.2024, з 23.01.2020, - до набуття законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Рівнестандарт» про їх скасування.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2020, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020, заяву задоволено.
Зупинено дію рішень Національного агентства з акредитації України про скасування атестата про акредитацію ООВ, яким скасовано атестат про акредитацію ООВ №1О271, дійсний до 30.06.2024р. з 23.01.2020р. та про скасування атестата про акредитацію ООВ, яким скасовано атестат про акредитацію ООВ №201277, дійсний до 07.11.2024р. з 23.01.2020р., - до набрання рішенням суду у справі №460/549/20 законної сили.
Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 касаційну скаргу Національного агентства з акредитації України задоволено, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
31.12.2021 на адресу Верховного Суду надійшла заява Національного агентства з акредитації України про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат.
11.01.2022 Верховним Судом витребувано справу з суду першої інстанції.
Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Статтею 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Розподіл судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.
Відповідно до частини першої та другої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За загальним правилом розподіл судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При цьому суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз і лише в тому разі, якщо суб'єкт владних повноважень у відповідній справі був позивачем, оскільки саме суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.08.2019 у справі №666/754/16-а, від 16.01.2020 №360/4447/18, від 10.12.2021 у справі №280/1244/19, від 25.01.2022 у справі №280/5188/19.
Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи відповідачем витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз не здійснювались, а сплачені, відповідно до платіжних доручень від 27.05.2020 №227, суми судового збору (2102 грн), та від 12.08.2020 №284 і 17.08.2020 №294 відповідачу, як суб'єкту владних повноважень, компенсації не підлягають, підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 139, 248, 252, 345, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви Національного агентства з акредитації України про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко