05 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2802/21 пров. № А/857/22667/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Пліша М.А., Гінди О.М.,
за участі секретаря судового засідання - Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (суддя - Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів від 28.04.2021 за № 264 та від 11.05.2021 за № 393 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою звільнення зазначено - п.6 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Позивач вважає оскаржувані накази незаконними та протиправними, оскільки вони прийняті безпідставно, без об'єктивного з'ясування всіх обставин, всупереч вимог законодавства. Вважає, що звільнення позивача відповідно до ст.ст. 11, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відбулось протиправно.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №300/2802/21 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що його вина у дисциплінарному проступку, який ставиться відповідачем йому за провину не доведена. При обранні виду дисциплінарного стягнення не враховано позитивні характеристики за час служби в поліції, а також те, що на момент прийняття рішення про накладення стягнення він не мав жодних інших дисциплінарних стягнень, тобто відповідачем не враховано пом'якшуючі обставини при обранні виду стягнення.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з листопада 2015 року на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області.
Наказом відповідача за №264 від 28.04.2021до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.16-18).
Згідно з наказом №393 о/с від 11.05.2021 відповідачем реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 (а.с.15).
Прийняттю вказаних наказів передував висновок службового розслідування від 07.04.2021 призначеного згідно службової записки про виявлення факту порушення службової дисципліни (а.с.119, 137-164).
В ході службового розслідування встановлено наступні обставини.
Лейтенант поліції Перекіцей А.B. 08.02.2021 перебуваючи під час служби та виконуючи свої службові обов'язки, виявив порушення ПДР водієм транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП, однак, в порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцейського, свідомо не здійснив збирання та оцінку доказів, що стосувалися справи, не здійснив підготовку та безпосередній розгляд справи про адміністративне правопорушення, не виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення у письмовій або електронній формі про притягнення особи до адміністративної відповідальності або звільнення її від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення обмежившись усним зауваженням, що своєю чергою потягло за собою не здійснення реалізації мети адміністративного стягнення, закріпленого статтею 23 КУпАП, чим поставив під сумнів принцип невідворотності покарання.
Крім того, виявивши у водія транспортного засобу Toyota Camry, номерний НОМЕР_1 , ознаки сп'яніння не вжив заходів щодо фіксування факту керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмови водія від проходження на вимогу огляду на стан сп'яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції, не здiйснив заходів щодо проведення огляду на стан сп'яніння на місці або направлення водія для проходження такого огляду в найближчих закладах охорони здоров'я, не вжив заходів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу по справі, як це визначено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України вiд 17.12.2008 за №1103, Інструкцією, затвердженою наказом МВС України вiд 07.11.2015 за №1395, та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 за №1452/735.
Також, лейтенантом поліції ОСОБА_1 не здійснено безперервну відеофіксацію всіх подій та явищ, які відбувалися, з моменту початку до їх завершення, що є порушенням вимог пункту 5 розділу II та підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 11.01.2019 за №1026, а також пункту 1.3 доручення начальника УПП в Івано-Франківській області ДПП від 25.02.2019 за №7 “Про застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- кінозйомки, відеозапису працівниками УПП в Івано-Франківській області ДПП”.
Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 08.02.2021 заступив на патрулювання на автодорогу Н-10 в складі екіпажу “Ясень-0022” спільно з інспектором взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Івано-Франківській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 . В м. Снятин ним було зупинено транспортний засіб марки Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , за порушення Правил дорожнього руху, а саме за не ввімкнення фар ближнього світла у темну пору доби, під керуванням ОСОБА_3 .
Під час комунікації у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, тому інспектор витребував документи для перевірки та встановлення особи, та в подальшому з ОСОБА_3 пройшов декілька будинків поруч для встановлення точної адреси зупинки транспортного засобу марки Toyota Camry. Водій надав для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу поліцейському.
Повернувшись на місце вчинення правопорушення громадянину було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але останній проігнорувавши вимогу, здійснив телефонний дзвінок та попросив поліцейського поспілкуватися з його колегою по службі - Василем Хортом.
Інспектор також вказав, що в ході розмови з ОСОБА_4 , вiдiйшов від місця зупинки транспортного засобу, та почув прохання щодо не притягнення до відповідальності гр. ОСОБА_3 .
Пізніше старший сержант поліції ОСОБА_5 зателефонував на особистий мобільний телефон ОСОБА_1 та попросив передати слухавку лейтенанту поліції ОСОБА_2 , але суть розмови колег ОСОБА_1 невідома.
Також зазначив, що в ході спілкування із водієм останній вирвав документи з його рук, почав себе агресивно поводити, однак ОСОБА_1 повернуся до пасажира транспортного засобу, що було зупинено, який агресивно спілкувався із лейтенантом поліції ОСОБА_2 , при цьому особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме водій транспортного засобу марки Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , зник з місця події з документами.
У ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією переглянуто відеозаписи, що стосуються досліджуваної події, з портативних відеореєстраторів поліцейських, які вони отримали перед заступанням на службу, та встановлено, що пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_1 слід пiддавати обґрунтованому сумніву. Зокрема на відеозаписi 20210209074810000936 з портативного відеореєстратора №964, який було закріплено на форменому одязі лейтенанта поліції ОСОБА_1 , чути, що в 23:18:40 год. ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_6 та передала йому документи водія, що підтверджується відеозаписом 20210209074710000934 та додатково підтверджується діалогом на відеозаписi 20210209075232000962 (період з 23:57:14 год. до 23:57:32 год.) з портативного відеореєстратора №4949, який було закріплено на форменому одязі лейтенанта поліції ОСОБА_2 В 23:18:45 год. видно, що водій, до якого звертаються “ ОСОБА_7 ”, здійснює телефонний дзвінок та о 23:19:00 год. передає телефон лейтенанту поліції ОСОБА_1 , після чого одразу відеозапис припинився та контекст телефонної розмови лейтенанта поліції ОСОБА_1 , як і його подальші дії, невідомі, оскільки наступний відеозапис з портативного відеореєстратора №4964, який було закріплено на форменому одязі лейтенанта поліції ОСОБА_1 , розпочинається о 23:35:20 год., тобто через 16 хв. після попереднього вимкнення.
З відеозапису 20210209074822000937 портативного відеореєстратора№4949, який було закріплено на форменому одязі лейтенанта поліції ОСОБА_2 встановлено, що o 23:26:12 год. лейтенант поліції Перекiцей А.В. вчергове говорить по мобільному телефону та о 23:28:37 год., під час того, коли пасажир на ім'я “ ОСОБА_8 ” своїми діями перешкоджає лейтенанту поліції ОСОБА_9 здійснювати відеофіксацію навколишніх подій, виходить з-за кута будинку разом із водієм. На цьому ж відеозаписі чути, що в момент коли портативний відеореєстратор впав на землю з форменого одягу лейтенанта поліції ОСОБА_2 та після того, в період часу з 23:31:02 год. до 23:32:30 год., водiй, пасажир на ім'я ОСОБА_8 та лейтенант поліції ОСОБА_1 перебували на місці події, під час чого, у тому числі лейтенант поліції ОСОБА_2 , вкотре пропонує водієві проїхати в медичний заклад. Із діалогу на відеозаписі о 23:33:37 год. чути, що дійсно пасажир, який представився “Ігорем”, чіпав лейтенанта поліції ОСОБА_2 за формений одяг, на що лейтенант поліції ОСОБА_10 зробив йому зауваження. В подальшому на відеозаписі зафіксовано, що через деякий час, коли навколишня ситуація нормалізувалася, лейтенант поліції ОСОБА_2 говорить лейтенанту поліції ОСОБА_1 дивитися за водієм, оскільки вона бачила, як водій пішки в швидкому темпі віддалявся від місця події та намагався його покинути. Через деякий час, коли ОСОБА_2 наздогнала ОСОБА_1 , останній їй повідомив, що водій зник у невідомому напрямку.
З урахуванням вищевказаних обставин дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції від 07.04.2021, згідно з яким вирішено клопотати перед начальником Департаменту патрульної поліції про застосування до інспектора взводу №2 роти№2 батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.137-164).
На підставі висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог статті 68 Конституції України, пунктів 1,2 частини 1 ст. 18, пункту 8 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 2, 4 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, статей 222, частин першої та другої статті 254,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 4 розділу І, пунктів 1,2,5, 9 та 10 розділу III, пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 N91395, абзацу другого пункту 3 та пункту 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, пункту 1.2 розділу І, підпунктів 6 та 7 пункту 2.1, підпункту 7 пункту 2.2. розділу II, підпунктів 1,10 та 13 пункту 3.1. розділу III посадової інструкції інспектора/поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року N94/1, пункту 5 розділу II та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 11.09.2019 N91026, пункту 1.3 доручення начальника управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції від 25.09.2019 N97 “Про застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису працівниками УПП в Івано-Франківській області ДПП”, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС У країни від 09.11.2016 №1179, на підставі пункту7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, наказом №264 від 28.04.2021 відповідачем до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 168, 169).
11.05.2021 відповідачем винесено наказ №393 о/с про особовий склад згідно якого, звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 роти №2 батальйону, з 11.05.2021, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (а.с.170).
Вважаючи незаконними накази про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних наказів, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).
Згідно частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Як встановлено судом, позивач 08.02.2021 перебуваючи під час служби та виконуючи свої службові обов'язки, виявив порушення ПДР водієм транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП, однак, в порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцейського, свідомо не здiйснив збирання та оцінку доказів, що стосувалися справи, не здiйснив підготовку та безпосередній розгляд справи про адміністративне правопорушення, не виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення у письмовій або електронній формі про притягнення особи до адміністративної відповідальності або звільнення її від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення обмежившись усним зауваженням, що своєю чергою потягло за собою не здійснення реалізації мети адміністративного стягнення, закріпленого статтею 23 КУпАП, чим поставив під сумнів принцип невідворотності покарання.
Відповідно до пунктів 5 та 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі.
Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до частини першої статті 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами частини першої, другої, третьої, четвертої статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в Інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
На виконання вимог частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другого, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до пункту 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.1 1.2015 № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та: швидкість реакції, І проведення такого огляду» від 17.12.2008 № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17.12.2008 № 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно пункту 6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно пункту 1 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно пункту 9 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до пункту 11 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.
Однак, як встановлено службовим розслідуванням, позивачем не виконано вимог вищенаведених норм, що вказує на неналежне виконання покладених на нього обов'язків.
Статтею 19 Закону №580-VIII визначено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).
У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).
Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Як вірно зазначено судом, позивачу запропоновано надати письмові чи усні пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин порушення, які надані ним 09.02.2021 (а.с. 128).
Відтак, дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту, оскільки такий скористався правом на подання письмових пояснень.
Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За припасами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов'язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила №1179).
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою вказаних Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, як вірно зазначено судом, працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції, їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Відтак, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
В той же час, згідно із висновком службового розслідування позивач 08.02.2021 перебуваючи під час служби та виконуючи свої службові обов'язки, в порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцейського, свідомо не здiйснив збирання та оцінку доказів, що стосувалися справи, не здiйснив підготовку та безпосередній розгляд справи про адміністративне правопорушення, не виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення у письмовій або електронній формі про притягнення особи до адміністративної відповідальності або звільнення її від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення обмежившись усним зауваженням, що своєю чергою потягло за собою не здійснення реалізації мети адміністративного стягнення, закріпленого статтею 23 КУпАП, чим поставив під сумнів принцип невідворотності покарання.
Вказані порушення підтверджуються матеріалами службового розслідування.
Разом з тим, відсутні будь-які докази, які б спростовували висновки службового розслідування.
Враховуючи встановлені обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачеві, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що висновками службового розслідування встановлені достатні підстави для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції.
Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку, що дії позивача, які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, невиконанні вимог Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.
Отже, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов'язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов'язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).
Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі «Горовенки та Бугара проти України» (заяви №№ 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.
Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського.
При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.
Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.
З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваних наказів, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №300/2802/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді М. А. Пліш
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 06.04.2022.