06 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/19789/21 пров. № А/857/21624/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Носа С.П.;
суддів Сеника Р.П., Судової-ХомюкН.М.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 380/19789/21 (головуючий суддя Гавдик З.В., м. Львів) за адміністративним позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
12 листопада 2021 року адвокат Каверін Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 01.08.2020 у зв'язку із звільненням з військової служби; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період із 24.09.2020 по день фактичного розрахунку 27.09.2021.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позовну заяву повернуто на підставі п.3 ч.4 ст. 169 КАС України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, адвокат Каверін Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувануухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства. Вказує, що адвокатом подано позовну заяву, яка є підписана власноруч у паперовій формі і суд безпідставно позбавив позивача доступу до суду, позаяк функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційній системі не виключає можливості звернення до суду в паперовій формі. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції здійснив формальний підхід при вирішенні питання прийняття позовної заяви в частині неналежного оформлення ордеру, який непропорційно обмежує право особи на розгляд її справи судом, оскільки ордер, який виданий відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви. Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.
З урахуванням зазначених аргументів, апелянт вважає, що долучення представником позивача у справі №380/19789/21 до матеріалів позовної заяви належно оформленого ордеру є належним та допустимим доказом права адвоката на підписання такого позову від імені позивача, тому зазначені доводи та їх обґрунтування викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції щодо законності підстав для повернення позовної заяви та наявні підстави для скасування ухвали про повернення позовної заяви.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
12.11.2021року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії. Обумовлена позовна заява сформована у письмовій формі та скріплена власноручним підписом адвоката С.М. Каверіна, який у даних правовідносинах діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 16.04.2021 року .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, - повернуто на підставі п.3 ч.4 ст. 169 КАС України .
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що абзацом 2 ч.8 ст.18 КАС України передбачено, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”, якщо інше не визначено цим Кодексом, а також, відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України, адвокат Каверін С. М., як представник Косминіна І.В., не надав до суду належного ордера на підтвердження своїх повноважень щодо представництва інтересів позивача у Львівському окружному адміністративному суді.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини восьмої статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС "Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система", що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді та розглядом у Вищій раді правосуддя справ про порушення суддею (прокурором) вимог щодо несумісності, дисциплінарного проступку судді, втручання в діяльність судді, можуть подаватися до суду та Вищої ради правосуддя в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми "Електронний суд".
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 07 грудня 2021 року у справі № 675/1035/19, від 07 грудня 2021 року у справі №280/5043/19.
За приведених положень законодавства звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми "Електронний суд" є лише альтернативою яка не виключає можливості звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником.
Щодо підтвердження повноважень адвоката Каверіна Сергія Миколайовича на представництво інтересів позивача Косминіна Ігоря Вікторовича у Львівському окружному адміністративному суді на підставі ордера №1094926 від 02 вересня 2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.
Згідно частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно частини четвертої статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно частини другої статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” ордер це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення № 41).
Пунктом 4 Положення № 41 передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Приписами підпункту 12.4 Положення № 41 імперативно визначено, що ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо) (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17 листопада 2020 р.).
Відповідно до пункту 11 Положення № 41 ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
З матеріалів справи видно, що на підтвердження повноважень адвоката Каверіна С.М. до позовної заяви додано, зокрема, копію ордера серії ВС № 1094926 від 02вересня 2021 року про надання правової допомоги Косминіну І.В.
В ордері зазначено назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом: “Військова частина 2382,Львівський окружний адміністративний суд, Восьмий апеляційний адміністративний суд”.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в адвоката Каверіна С.М. повноважень на підписання позовної заяви від імені Косминіна І.В. є надмірно формалізованим. Графа “Назва органу, в якому надається правова допомога” в ордері серії ВС № 1094926 від 02вересня 2021 року містить посилання на суд першої інстанції Львівський окружний адміністративний суд, що є достатнім для висновку про повноваження адвоката Каверіна С.М., як представника позивача, в тому числі й щодо права підписувати позовну заяву.
Аналогічного висновку за схожих фактичних обставин справи дійшов Верховний Суд у справі № 460/1726/19 (постанова від 9 жовтня 2020 року), у справі № 280/2788/20 (постанова від 22 квітня 2021 року).
Водночас посилання суду першої інстанції на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 807/805/14 є помилковим, з огляду на таке.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи, як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема, в графі “Назва органу, в якому надається правова допомога”. Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду.
Такий висновок зроблено у правовідносинах, за змістом яких, у ордері на надання правової допомоги, який був доданий до позовної заяви, підписаної адвокатом, у графі “Назва органу, в якому надається правова допомога” було зазначено “Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду”, тобто назву неіснуючого органу, що, як наслідок, суперечить вимогам підпункту 15.4 Положення № 41 та унеможливлює прийняття даного ордеру на підтвердження повноважень представника.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом цієї норми висновок Верховного Суду повинен стосуватися застосування тих же норм права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, предметом розгляду Верховного Суду у вказаній вище справі були зовсім інші підстави повернення позовної заяви, ніж ті, які є предметом розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perezde Rada Cavanilles v. Spain").
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Belesand Others v. The Czech Republic", № 47273/99, пп. 50 - 51, 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п.29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 308, ст. 312, ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 380/19789/21 - скасувати, а справу № 380/19789/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк